Рішення

від 05.02.2014 по справі 119/183/14-ц

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 119/183/14-ц

2/119/793/14

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2014 року м. Феодосія

Феодосійський міський суд АРК у складі: головуючого судді - Микитюк О.А., при секретарі - Касянюк Т.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2272 про стягнення втраченого заробітку та судових витрат, -

встановив:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 квітня 1999 року о 7 годині 05 хвилин, водій військової частини А 2272 ОСОБА_2, керуючи бронетранспортером БТР - 80 із бортовим номером НОМЕР_1, що належав військовій частині А 2272, рухався у складі колони. При виїзді з другорядної дороги на головну, ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, а саме, 1.4, 10.1, 16.10 ПДД України, не пропустив автобус ЛАЗ - 699Р, д.н. НОМЕР_2 що належав ВАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн», у результаті чого мала місце дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП позивачу, як пасажиру автобусу, спричинено тяжкі тілесні пошкодження. На момент ДТП позивач працював начальником транспортної ділянки із середньомісячним заробітком 250 грн., за сумісництвом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Юг-Сервіс» на посаді завідуючого господарством. Спричинені пошкодження позбавили позивача можливості працювати на посаді начальника та за станом здоров'я він був змушений перейти на посаду диспетчера із середньомісячним заробітком у розмірі 200 грн. Постановою Військового міського суду Севастопольського гарнізону від 04.03.2005 року у вказаній дорожньо-транспортній пригоді винним визнано ОСОБА_2 Медико-соціальною експертною комісією встановлено 20 відсотків втрати працездатності безстроково. Феодосійським міським судом винесено рішення, яким з військової частини на користь позивача стягнуто втрачений заробіток за період з по 31.12.2012 року у сумі 8864 грн. З 01.01.2013 по 31.12.2013 року заборгованість відповідача зі сплати відповідних сум склала 13835 грн, у зв'язку із чим позивач звернувся із відповідним позовом.

Позивач у судове зсідання не з'явився, просив розглянути справу в його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач до них з документами та з заявами не звертався, а тому вони не сплатили йому заборгованість. Крім того, довідка МСЕК не є належним доказом втрати працездатності, а клопотань про призначення експертизи, яка в цьому випадку є обов.язковою, позивачем не заявлено. Крім того, розрахунок , наданий позивачем проведений з порушенням діючого законодавства і є помилковим.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 07 квітня 1999 року о 7 годині 05 хвилин, водій військової частини А 2272 ОСОБА_2, керуючи бронетранспортером БТР - 80 із бортовим номером НОМЕР_1, що належав військовій частині А 2272, рухався у складі колони. При виїзді з другорядної дороги на голову, ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, а саме, 1.4, 10.1, 16.10 ПДД України, не пропустив автобус ЛАЗ - 699Р, д.н. НОМЕР_2 що належав ВАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн», у результаті чого мала місце дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП позивачу, як пасажиру автобусу, спричинено тяжкі тілесні пошкодження.

На момент отримання тілесних ушкоджень позивач працював начальником транспортного цеху ВАТ „Кримський електротехнічний завод „Сатурн", мав заробітну плату 250 грн. та за сумісництвом працював завідувачем автогосподарством в ТОВ „Юг-Інвест" з середньомісячним заробітком 200 грн. У зв'язку з отриманими ушкодженнями він не зміг виконувати вищевказану роботу і 09 жовтня 2000 року за власним бажанням був переведений на посаду диспетчера з меншим обсягом роботи та частковою втратою заробітку.

Постановою військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.03.2005 року винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, визнано водія В/ч А 2272 ОСОБА_2, який звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.

Заочним рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04.04.2007 року з Військової частини А 2272 на користь позивача стягнуто втрачений заробіток 33747,33 грн., матеріальний збиток 3930,56 грн., одноразову допомогу 6250,00 грн., та в рахунок моральної шкоди 5000 грн. Вказаним рішенням суду встановлений факт втрати позивачем працездатності у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, що мало місце з вини відповідача.

Рішенням Феодосійського міського суду від 24.11.2010 року та Рішенням Апеляційного суду АРК від 23.08.2011 року з В/ч А 2272 стягнуто суму інфляції та 3 % річних в розмірі 10171,62 грн., судові витрати, а також втрачений заробіток за період з 04 квітня 2007 року по 31 серпня 2011 року в сумі 36295,00 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду від 06.02.2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто втрачений заробіток в сумі 3934,00 грн. за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року.

Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 03 травня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто втрачений заробіток за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року у розмірі 4 313 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 08 травня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнуто втрачений заробіток за період з 01 травня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 8864 грн.

Згідно довідки МСЕК від 14.04.2005 року встановлено, що ОСОБА_1 втратив 20 % професійної працездатності безстроково.

За положеннями ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Частиною. 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.ст.22,1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність вини особи, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року, ступінь втрати професійної працездатності, потребу в додаткових вимогах взначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Відповідно до ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що розмір середньомісячного заробітку позивача, що він отримував до аварії, є меншим ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, а тому розрахунок суми стягнення повинно бути здійснено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка складає з 01.01.2013 року - 1147 грн., з 01.12.2013 року - 1218 грн.

На думку суду, довідка МСЕК є належним та допустимим доказом втрати позивачем працездатності відповідно до вимог ст. 58-61 ЦПК України.

Таким чином, розрахунок суми, що підлягає стягненню, є наступним: січень 2013 року - листопад 2013 року 12617 грн. (1147 грн. х 5 х 0,2=1147грн. х 11) , грудень 2013 року - 1218 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 13835грн.

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини А 2272 ( код 22993757) на користь ОСОБА_1 суму втраченого заробітку в розмірі 13835 грн.

Стягнути з військової частини А 2272 ( код 22993757) на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий (підпис) О.А. Микитюк

копія вірна: суддя- секретар-