Постанова

від 03.12.2013 по справі 801/2177/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року (16:35) Справа №801/2177/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сіфмерополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0002881502 та №0001581501 від 21.02.2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача Травкіна Н.О. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача Чакал А.Р. проти задоволення позову заперечувала посилаючись на те, що у ході перевірки позивача було встановлено порушення ним податкового законодавства, у зв'язку з чим податковою інспекцією були винесені оскаржувані податкові-повідомлення-рішення. Також, в обґрунтування своїх заперечень надала копію вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 квітня 2013 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Світло» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32178263, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (а.с.24,25,27,28 - том№1).

З 29.01.2013 року по 04.02.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ТОВ ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), БВП «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) та ПП «ПАН БУД» (код ЄДРПОУ 37081614) за період з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 серпня 2013 року №675/15.2/32178263 (далі - акт) (а.с.12-23 - том№1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 45310 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011 року - 705 грн., 2 квартал 2011 року 22552 грн., 3 квартал 2011 року - 12856 грн., 4 квартал 2011 року - 5868 грн., 1 квартал 2012 - 3329 грн.;

-п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 39156 грн., в тому числі березень 2011 року 0 564 грн., квітень 2011 року - 652 грн., травень 2011 року - 6404 грн., червень 2011 року - 12554 грн., липень 2011 року - 4061 грн., серпень 2011 року - 5402 грн., вересень 2011 року - 1716 грн., жовтень 2011 року - 3449 грн., листопад 2011 року - 213 грн., грудень 2011 року -971 грн., січень 2012 року - 681 грн., лютий 2012 року 2489 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0001581501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 46318,50 грн., у тому числі 45310 грн. за основним платежем та 1008,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 21 лютого 2013 року №0002881902 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43902,40 грн., у тому числі 39156 грн. за основним платежем та 4746,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8,9 - том№1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року мав правовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні документи бухгалтерської та податкової звітності ТОВ «Світло» щодо правовідносин з ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД» в період часу, що перевірявся.

Так, судом встановлено, що у період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказані контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Так, судом встановлено, що у період, що перевірявся ТОВ «Світло» придбало у ПП «Пан Буд» електротовари на загальну суму 28943,84 грн., у т.ч. ПДВ 4823,97 грн., що підтверджується видатковою накладною №1243 від 01.11.2011 року на суму 4096,08 грн., у т.ч. ПДВ 682,68 грн., податковою накладною №4 від 11.11.2011 року на суму 4096,08 грн., у т.ч. ПДВ 682,68 грн., видатковою накладною №1279 від 05.12.2011 року на суму 5826,18 грн., у т.ч. ПДВ 971,03 грн., податковою накладною №21 від 05.12.2011 року на суму 5826,18 грн., у т.ч. ПДВ 971,03 грн., видатковою накладною ;34 від 11.01.2012 року на суму 3111,86 грн., у т.ч. ПДВ 518,64 грн., податкова накладна №9 від 11.01.2012 року на суму 3111,86 грн., у т.ч. ПДВ 518,64 грн., видатковою накладною №186 від 23.01.2012 року на суму 975,24 грн., у т.ч. ПДВ 162,54 грн., податковою накладною №50 від 23.01.2012 року на суму 975,24, грн., у т.ч. ПДВ 162,54 грн., видатковою накладною №8 від 03.02.2012 року на суму 4591,20 грн., у т.ч. ПДВ 765,20 грн., податковою накладною №8 від 03.02.2012 року на суму 4591,20 грн., у т.ч. ПДВ 765,20 грн., видатковою накладною №129 від 21.02.2012 року на суму 10343,28 грн., у т.ч. ПДВ 1723,88 грн., податковою накладною №129 від 21.02.2012 року на суму 10343,28 грн., у т.ч. ПДВ 1723,88 грн. (а.с.46,45,48,49,86,87,89,90,238,239 - том№1, а.с.10,11 - том №2).

Також, ТОВ «Світло» придбало у ТОВ «ВТК «Окнополь» електротовари на загальну суму 29893,28 грн., у т.ч. ПДВ 4982,21 грн., що підтверджується видатковою накладною №б/н від 06.11.2011 року на суму 10295,12 грн. у т.ч. ПДВ 1715,85 грн., податковою накладною №29 від 06.09.2011 року на суму 10295,12 грн., у т.ч. ПДВ 1715,85 грн., видатковою накладною №998 від 03.10.2011 року на суму 13772,28 грн., у т.ч. ПДВ 2295,38 грн., видатковою накладною №1022 від 14.10.2011 року на суму 5825,88 грн., у т.ч. ПДВ 970,98 грн., податковою накладною №35 від 14.10.2011 року на суму 5825,88 грн., у т.ч. ПДВ 970,98 грн. (а.с.77,78,80,81,82,82 - том№1).

Також, ТОВ «Світло» придбало у ТОВ «Базис Торг» електротовари на загальну суму 177883,90 грн., у т.ч. ПДВ 29637,32 грн., що підтверджується видатковою накладною №324 від 25.03.2011 року на суму 3385,26 грн., у т.ч. ПДВ 564,21 грн., податковою накладною №78 від 25.03.2011 року на суму 3385,26 грн., у т.ч. ПДВ 564,21 грн., видатковою накладною №601 від 01.04.2011 року на суму 3913,68 грн., у т.ч. ПДВ 652,28 грн., податковою накладною №7 від 01.04.2011 року на суму 3913,68 грн., у т.ч. ПДВ 652,28 грн., видатковою накладною №466 від 04.05.2011 року на суму 10562,70 грн., у т.ч. ПДВ 1760,45 грн., податковою накладною №28 від 16.05.2011 року на суму 10562,70 грн., у т.ч. ПДВ 1760,45 грн., видатковою накладною №468 від 20.05.2011 року на суму 21023,88 грн., у т.ч. ПДВ 3503,98 грн., податковою накладною №55 від 30.05.2011 року на суму 21023,88 грн., у т.ч. ПДВ 3503,98 грн., видатковою накладною №490 від 27.05.2011 року на суму 6834,72, у т.ч. ПДВ 1139,12 грн., податковою накладною №35 від 23.05.2011 року на суму 6834,72, у т.ч. ПДВ 1139,12 грн., видатковою накладною №523 від 02.06.2011 року на суму 14312,40 грн., у т.ч. ПДВ 2385,40 грн., податковою накладною від 02.06.2011 року на суму 14312,40 грн., у т.ч. ПДВ 2385,40 грн., видатковою накладною №522 від 02.06.2011 року на суму 19267,20 грн., у т.ч. ПДВ 3211,20 грн., податковою накладною №16 від 02.06.2011 року на суму 19267,20 грн., у т.ч. ПДВ 3211,20 грн., видатковою накладною №541 від 20.06.2011 року на суму 29608,02 грн., у т.ч. ПДВ 4934,67 грн., податковою накладною №46 від 20.06.2011 року на суму 29608,02 грн., у т.ч. ПДВ 4934,67 грн., видатковою накладною №450 від 20.06.2011 року на суму 12136,25 грн., у т.ч. ПДВ 2022,71 грн., податковою накладною №45 від 20.06.2011 року на суму 12136,25 грн., у т.ч. ПДВ 2022,71 грн., видатковою накладною №582 від 04.07.2011 року на суму 18133,80 грн., у т.ч. ПДВ 3022,30 грн., податковою накладною №12 від 04.07.2011 року на суму 18133,80 грн., у т.ч. ПДВ 3022,30 грн., видатковою накладною №599 від 20.07.2011 року на суму 6232,68 грн., у т.ч. ПДВ 1038,78 грн., податковою накладною №41 від 20.07.2011 року на суму 6232,68 грн., у т.ч. ПДВ 1038,78 грн., видатковою накладною №551 від 03.08.2011 року на суму 32413,31 грн., у т.ч. ПДВ 5402,22 грн., податковою накладною №8 від 03.08.2011 року на суму 32413,31 грн., у т.ч. ПДВ 5402,22 грн. (а.с.50,51,53,54,56,57,58,59,60,61,62,63,65,66,67,68,69,70,71,72,73,73,75,76 - том№1).

Також, БВП «Строитель-Плюс» надало ТОВ «Світло» послугу з доставки вантажу вартістю 1100,00 грн., у т.ч. ПДВ 183,33 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття послуг №367 від 31.10.2011 року на суму 1100 грн., у т.ч. ПДВ 183,33 грн. та податковою накладною №367 від 31.10.2011 року на суму 1100 грн., у т.ч. ПДВ 183,33 грн. (а.с.236 - том№1, а.с.5 - том№2).

Оплата позивачем отриманих товарів та послуг підтверджується відповідними розрахунковими документами наявними в матеріалах справи, які досліджені судом у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що за період з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року позивачем ТОВ «Світло» отримано від ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД» товари та послуги на загальну суму 237821,02 грн., без ПДВ 198193,19 грн. та ПДВ 39626,83 грн.

Також, отримані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори, укладені з іншими контрагентами, довіреності, видаткові та податкові накладні, що були дослідженні в судовому засіданні.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД».

Судом встановлено, що постачальники робіт та товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) і мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД», які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД», зокрема доказів умисного укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

На час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду відносно фіктивності ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД» спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача обґрунтовуючи свої заперечення проти позову посилалася на вирок Київського районного суду у м. Сімферополь АР Крим від 10.04.2013 року провадження № 1-кп/123/147/2013 відносно фізичної особи ОСОБА_4, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та яка є засновником БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Однак суд зазначає, що даним вироком суду встановлено, що ОСОБА_4, використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних нею з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5, головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_6, директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_7, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_8, директору ТОВ «Будком» ОСОБА_9

Тобто, даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, у адміністративного суду відсутні правові підстави для прийняття вказаного вироку суду у якості доказу по даній справі.

Отже, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг», ТОВ ВТК «Окнополь», БВП «Строитель-плюс» та ПП «ПАН БУД».

Застосування санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 902,22 грн. (а.с.2-том№1).

В судовому засіданні 03 грудня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 06 грудня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002881502 від 21.02.2013 року та №0001581501 від 21.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло» судовий збір у розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет