Постанова

від 03.02.2014 по справі 823/4096/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року справа № 823/4096/13-а

м. Черкаси

10 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - Чернеця С.С. (за довіреністю);

представника відповідача - Барабаш О.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя», в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 00003512301 та № 00003502301 від 17.07.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. за наслідками якої відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшенням суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток. Підставою для винесення таких рішень перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за вказаний період на суму 8128 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 242420 грн. у зв'язку з включенням до його складу сум податку на додану вартість з придбання товару у приватного підприємства «ТД «Ділові Дрібниці», ТОВ «АПК Аріана-М», ПП «Т-Груп», ТОВ «Фрейтедж» діяльність яких була не спрямована на настання реальних наслідків. Однак позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами - договорами поставки, специфікацією до договорів поставки, податковими та видатковими накладними, товаротранспортними накладними, платіжними дорученнями, рахунками фактурами про оплату товару. Крім того, представник позивача зазначив, що придбаний товар ним в подальшому був використаний в господарській діяльності підприємства, а виготовлені товари реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи. Також представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вищевказаного акту перевірки винесені без врахування норм Податкового кодексу України, норм Цивільного кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проти позову заперечував та просив суд залишити його без задоволення. В обґрунтування свого заперечення пояснив суду, що проведеною перевіркою встановлений факт порушення позивачем ст.ст. 138, 139 та 198 Податкового кодексу України, внаслідок відображення в обліку ТОВ «Черкаси - Соя» господарських операцій з ПП «ТД «Ділові Дрібниці», ТОВ «АПК Аріана-М», ПП «Т-Груп», ТОВ «Фрейтедж» реальність здійснення яких в ході перевірки не підтверджено. З цих підстав відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення про завищення податку на прибуток за вказаний період та завищення податку на додану вартість, а також про визначення штрафних санкцій. В зв'язку з чим, вважає дії державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області при прийнятті вказаних рішень законними та обґрунтованими.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, вивчивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя» 19.01.2007 року за № 10261020000007224 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 34863644, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах як платник податків та інших обов'язкових платежів, зокрема податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100020265 від 07.02.2007 року(а.с. 17)).

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Соя», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., про що складено акт перевірки від 09.07.2013 року № 28/22-11/34863644 (а.с. 20-57).

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення виїзної планової перевірки, а саме:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2011 року в сумі 8128 грн.

- п.п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 242420 грн., в тому числі: за липень 2010 року в сумі 9917 грн., за серпень 2010 року в сумі 9750 грн., за листопад 2010 року в сумі 27187 грн., за червень 2012 року в сумі 79753 грн., за жовтень 2012 року в сумі 28604 грн., за листопад 2012 року в сумі 50447 грн., за грудень 2012 року в сумі 36762 грн.

- вимог п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого ПКМУ 01.03.1999р. за № 303, зі змінами та доповненнями, в результаті чого товариством занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за II-IV квартали 2010 року в загальному розмірі 117, 03 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00003502301 від 17.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8128 грн.;

- № 00003512301 від 17.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 363630 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 242420 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121210 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що ТОВ «Черкаси - Соя» мало взаємовідносини з ПП «ТД «Ділові Дрібниці», яке здійснювало реалізацію сої та вітамінно - білкової добавки, згідно договорів № 1021/1 від 21.10.2011, № 14/05-01 від 14.05.2012, № 15/06-1 від 15.06.2012 та специфікацій до них і включило суму ПДВ в розмірі 79753 грн. до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року - 12833 грн., у травні 2012 року - 19250 грн., у червні 2012 року - 47670 грн. До витрат в IV кварталі 2011 року включено суму 35339 грн. Встановлено, що ТТН які підтверджують поставку товару мають юридичну дефектність. Контрагент - постачальник ПП «ТД «Ділові Дрібниці» відповідно до акту № 706/22-200/30565050 від 22.10.2012р. складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва має ознаки «фіктивності» у зв'язку з відсутністю матеріальних ресурсів, як власних так і орендованих, складських приміщень, виробничих потужностей. Та ПП «ТД «Ділові Дрібниці» не є виробником сої і білко-вітамінної добавки.

Також, ПП «Черкаси-Соя» мало взаємовідносини з ТОВ «АПК «Аріана-М» на придбання зерна сої, та включило на підставі податкових та видаткових накладних суму ПДВ в розмірі 48175 грн. до складу податкового кредиту у квітні 2010 року - 11071 грн., у липні 2010 року - 9917 грн., у жовтні 2010 року - 27187. До витрат вищевказані суми не включались. ТТН з приводу доставки відсутні. Контрагент - постачальник ТОВ «АПК «Аріана-М» відповідно до акту № 788/22-200/31497631 від 12.11.2012р. складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва має ознаки «фіктивності» у зв'язку зі здійсненням правочинів, які не спрямовані на настання реального здійснення правових наслідків.

З ПП «Т-Груп», ПП «Черкаси - Соя» мало взаємовідносин з придбання білково-вітамінної добавки. На підставі податкових та видаткових накладних включило суму ПДВ до складу податкового кредиту у серпні 2010 року. До витрат в III кварталі 2010 року вказані суми не включались. Дані про транспортування товару відсутні. Контрагент - постачальник ПП «Т-Груп» відповідно до акту № 436/23-2/36543851 від 14.02.2011р. складеного ДПІ у м. Черкаси має ознаки «фіктивності» у зв'язку неможливістю фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, а також шляхом реєстрації на особу, що не мала наміру здійснювати фінансову-господарську діяльність. Тому вироком Соснівського райсуду м. Черкаси встановлено, що вся діяльність ПП «Т-Груп» зводилась до фіктивного підприємництва. З врахуванням вироку вбачається, що всі первинні документи з боку ПП «Т-Груп» підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Між ТОВ «Фрейтедж» та ПП «Черкаси-Соя» відповідно до договорів поставки № 64 від 12.10.2012р., № 73/1 від 29.11.2012р., № 80/12 від 21.12.2012р., № 19/12-1 від 19.12.2012р. білково-вітамінної добавки, а також договору № 25/11-12 від 25.11.2012р. про відповідальне зберігання та включило на підставі податкових та видаткових накладних суму ПДВ в розмірі 115812 грн. до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах 2012 року. До витрат вищевказані суми не включались. Транспортування білково-вітамінної добавки здійснювалось з залученням перевізника ФОП ОСОБА_1, акт - прийняття робіт від 24.10.2012р. № 24/10, відповідно до ТТН. Контрагент - постачальник ТОВ «Фрейтедж» відповідно до акту № 1106/22-4/38237973 від 22.03.2013р. складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва має ознаки «фіктивності» у зв'язку зі здійсненням правочинів, які не спрямовані на настання реального здійснення правових наслідків.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися, проте, в ході перевірки ПП «Черкаси Соя» виявлено, що його контрагенти-постачальники відображали в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися, а тому первинні документи та податкові накладні за такими операціями, не мають юридичної сили і доказовості. Як зазначено в акті перевірки, а також в запереченнях представника відповідача дані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Тому відповідачем зроблені висновки про те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, а саме товарно-транспортних накладних. На думку відповідача, основним документом, який підтверджує надання послуг з перевезення, є товаротранспортна накладна, за якою повністю ідентифікується перевезення вантажу від постачальника до покупця.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Судом встановлено:

Відповідно до свідоцтва № 006782 ТОВ «АПК «Аріана-М» зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 10.05.2001р., ідентифікаційний номер 31497631, та є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва № 200118409.

Згідно укладеного договору купівлі-продажу № 07/07-2010 від 07.07.2010 року між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Аріана-М» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (сою). Загальна кількість товару 25 тон. Ціна товару за даним договором становить 2380 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до (п. 3) договору проводиться за рахунок продавця.(а.с. 99). Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунку-фактури, податкової накладної, витратної накладної та платіжного доручення (а.с.100-102). Договором купівлі-продажу № 12/10-2010 від 12.10.2010 року між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Аріана-М» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (сою). Загальна кількість товару 26,090 тон. Ціна товару за даним договором становить 3100 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до (п. 3) договору проводиться за рахунок продавця.(а.с. 133). Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунку-фактури, податкової накладної, витратної накладної та платіжного доручення (а.с.134-136). Договором купівлі-продажу № 11/10-2010 від 11.10.2010 року між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Аріана-М» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (сою). Загальна кількість товару 26,530 тон. Ціна товару за даним договором становить 3100 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до (п. 3) договору проводиться за рахунок продавця.(а.с. 137). Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунку-фактури, податкової накладної, витратної накладної та платіжного доручення (а.с.138-140).

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ № 178050 ПП «ТД «Ділові Дрібниці» зареєстроване 17.09.1999р., ідентифікаційний код 30565050, та є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва № 200022346.

Згідно укладеного договору поставки № 1021/1 від 21.10.2011 року між ПП «ТД «Ділові Дрібниці» (постачальник) та ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) (а.с. 178), постачальник продавець зобов'язується передати у власність покупця, що вказується у специфікаціях (№1 а.с. 179), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (сою). Загальна кількість товару 25,667 тон. Ціна товару за даним договором з ПДВ становить 3000 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до (п. 2) договору проводиться за рахунок постачальника. Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної та платіжного доручення. Відповідно до договору про надання послуг поставки № 15/06-1 від 15.06.2012 року між ПП «ТД «Ділові Дрібниці» (постачальник) та ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) (а.с. 7 том 2), постачальник продавець зобов'язується передати у власність покупця, що вказується у специфікаціях (№1 а.с. 9 том 2), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (білково-вітамінна добавка). Загальна кількість товару 4,100 тон. Ціна товару за даним договором з ПДВ становить 32200 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до (п. 2) договору проводиться за рахунок постачальника. Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної та платіжного доручення (а.с. 10-17 том 2).

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ № 780997 ТОВ «Фрейтедж» зареєстроване 21.05.2012р., ідентифікаційний код 38237973, та є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва № 200057019.

Згідно укладеного договору поставки № 64 від 12.10.2012 року між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Фрейтедж» (продавець) (а.с. 55-56 том 2), продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар ( білково-вітамінну добавку). Загальна кількість товару 5,330 тон. Ціна товару за даним договором становить 32200 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до (п. 3) договору проводиться за рахунок покупця. Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до акту здачі-прийняття, податкової накладної, видаткової накладної та платіжного доручення (а.с.57-63 том 2). Договором поставки № 73/1 від 29.11.2012 року між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Фрейтедж» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар ( білково-вітамінну добавку). Загальна кількість товару 9,400 тон. Ціна товару за даним договором становить 32200 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до договору проводиться за рахунок покупця, а відповідно до п. 3 договору прийняття товару здійснюється на складі покупця. Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунка - фактури, податкової накладної, видаткової накладної та платіжного доручення (а.с.86-90 том 2). Договором поставки № 80/12 від 21.12.2012 року між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ТОВ «Фрейтедж» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар ( білково-вітамінну добавку). Загальна кількість товару 6,850 тон. Ціна товару за даним договором становить 32200 грн. за 1 тону. Транспортування у відповідності до договору проводиться за рахунок покупця, а відповідно до п. 3 договору прийняття товару здійснюється на складі покупця. Розрахунок за даний товар здійснювався відповідно до рахунка - фактури, податкової накладної, видаткової накладної та платіжного доручення (а.с.106-110 том 2).

Оскільки відповідно до останніх договорів поставки укладених між ТОВ «Черкаси-Соя» та ТОВ «Фрейтедж», прийняття товару здійснюється на складі покупця, тому між суб'єктами господарювання були укладені договори відповідального зберігання № 19/12-1 від 19.12.2012р. та № 25/11-12 від 25.11.2012р. відповідно до яких, зберігання товару відбувається за актом приймання-передавання. Дані акти про прийняття та про передачу містяться в матеріалах справи.

Оскільки, у ТОВ «Черкаси - Соя» відсутні складські приміщення, тому між ТОВ «Черкаси Соя» та ВАТ «Черкаське АТП - 17127» були укладені договори оренди № 12 від 01.04.2010р., № 31 від 01.05.2011р., № 45 від 01.12.2011р. (а.с.65-71). Розрахунок за цими договорами підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 75-76).

Придбання сировини підтверджується також і журналом обліку готової продукції, накладними, товаро-транспортними накладними та договорами укладеними про подальшу реалізацію готової продукції, що містяться в матеріалах справи.

Також, суд бере до уваги доводи позивача з приводу укладання договорів в усній формі, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, якими підтверджується факт передачі товару та факт його оплати.

У відповідності до ст.ст.205-206 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Окрім того, позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено наявність зв'язку між фактом придбання сировини та господарською діяльністю платника податків. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд з'ясував, що первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Доказів суду, щодо визнання господарських договорів укладених між контрагентами недійсними в судовому порядку не надані.

Що ж стосується посилання ДПІ на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (послуг) та матеріалів у спірних постачальників.

Відповідно до ст. 47 Податковою кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податковою законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі Його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бузи з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІУ від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В Акті перевірки доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків не наведено.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податковою обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К / 9991/38114/12.

Щодо відсутності у контрагентів позивача фінансово-господарських можливостей для здійснення комерційної діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (далі- Кодекс №2755-VI).

Згідно ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до ст. 20.1.4. Кодексу №2755-VI органи доходів і зборів мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У силу вимог статті 75 Кодексу №2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п. 58.1 ст. 58 Кодексу №2755-VI визначено, що у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу №2755-VI зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (далі- Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У ст. 1 Закону №996-ХІ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону №996-ХІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.п. 180.1, 180.2 ст. 180. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно положення пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового Кодексу визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу).

Відповідно до вимог пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового кодексу свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені відповідними первинними документами, що відображають реальність господарської операції як підстави формування податкового обліку платника.

Відповідач в своїх письмових запереченнях не навів жодних доводів та не надав доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, або мали ознаки фіктивного підприємництва, тощо.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17.07.2013р. № 00003512301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17.07.2013р. № 00003502301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текс постанови виготовлений 06.02.2014р.