Ухвала

від 30.01.2014 по справі 872/16788/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" січня 2014 р. Дніпропетровськсправа № 804/11436/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника відповідача: Мадалиць В.В.

представника позивача: Таранової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №804/11436/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технострой» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технострой» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08.05.2013 року №0001481530 та №0001491530. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо фіктивності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.05.2013 року за номерами 0001491530 та 0001481530, винесені Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська) звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки №155/222/32640595 від 22.04.2013р. На думку заявника апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим перевіркою обставинам, які свідчать про неможливість виконання контрагентом своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Договори, укладені між позивачем та контрагентом,

мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, а отже, є фіктивними.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт №1155/222/32640595 від 22.04.2013 року.

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Технострой»:

- частини 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України

в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Технострой» при придбанні робіт у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у березні, червні, липні 2012 р. - зазначені правочини мають ознаки нереальності;

- абз. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абз. «а» 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) по операціях з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у березні, червні, липня 2012 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27 415 грн., у т.ч.: по декларації за березень 2012 року на суму 12 098 грн., по декларації за червень 2012 року на суму 7 145 грн., по декларації за липень 2012 року на суму 6 270 грн., та по декларації за листопад 2012 року на суму 1 902 грн. по операціях за березень 2012 року;

- ст. 138, ст. 139, ст.140,ст.142,ст.143 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за I-IV квартал 2012 року на загальну суму 28 785 грн., у т.ч. за I квартал 2012 року на суму 12 803 грн., за II квартал 2012 року на суму 7 502 грн., за III квартал 2012 року на суму 6 583 грн., та за VI квартал 2012 року на суму 1 997 грн. по операціях за березень 2012 року.

На підставі Акту перевірки, ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 р.

№0001491530, яким ТОВ «Технострой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 34 269грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 27 415грн. та штрафні (фінансові) санкції 6 854грн. (т.1, а.с.132)

№0001481530, яким ТОВ «Технострой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток податку на прибуток приватних підприємств на суму 35 981грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 28 785грн. та штрафні (фінансові) санкції 7 196грн. (т.1, а.с.131)

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, висновки про нереальність фінансово-господарських операцій, вчинених ТОВ «Технострой» по взаємовідносинам з контрагентом, а також визнання правочинів фіктивними є неправомірними, та не підкріплені належними та допустимими доказами, а саме рішенням суду про визнання правочинів нікчемними або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку. За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам п.3 ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Технострой» (Замовник) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядник) 01.03.2012 року був укладений Договір за №ТАС/КР на виконання робіт, а саме:

-п.п.1.1. Договору, мовою оригіналу: "Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и сдать в обусловленные сроки работы по монтажу материалов на объектах, указанных в Спецификации (Приложениях) по адресу: ООО "ДНИПРООЛИЯ" по адресу: г.Кривой Рог, ул Коломойцевская, 3". Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 03.11.2011 року за №03/11 між ТОВ "ДНІПРООЛІЯ" (Замовник) та ТОВ "Технострой" (Підрядник).

01.03.2012 року за № ТАС, між ТОВ "Технострой" (Замовник) та ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

- п.п.1.1 Договору, мовою оригіналу: "Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и сдать в обусловленные сроки работы по устройству кровельного сэндвича на объекте: "Реконструкция промышленной котельной по ул.Строителей,50".

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 30.03.2010 року за №30/РК між ТОВ "АЛКОМ" (Замовник) та ТОВ "Технострой" (Підрядник).

01.03.2012 року за № ТАС19, між ТОВ "Технострой" (Замовник) та ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

- п.п.1.1 Договору, мовою оригіналу: "Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и сдать в обусловленные сроки работы по монтажу кровельного профнастила на объекте-фильтрационное отделение, расположенное по адресу: г.Кривой Рог, ул.Коломойцевская, 3".

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 19.01.2012 року за №19/01 між ТОВ ""ДНІПРООЛІЯ"" (Замовник) та ТОВ "Технострой" (Підрядник).

03.05.2012 року за № Т\МС, між ТОВ "Технострой" (Замовник) та ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (Підрядник) був укладений Договір на виконання робіт, а саме:

- п.п.1.1 Договору, мовою оригіналу: "Подрядчик обязуется выполнить собственными силами по заданию Заказчика и стать в обусловленные сроки работы по текущему ремонту цеха по переработке мяса лит."В" (облицовка фасада профнастилом), расположенного по адресу: Днепропетровская область, Днепропетровский район, пос.Юбилейный, ул.Мичурина, 5".

Зазначений договір був укладений на виконання Договору від 01.05.2012 року за №216Л14 між ТОВ м'ясокомбінат "Юбілейний" (Замовник) та ТОВ "Технострой" (Підрядник).

На думку ДПІ вказані правочини є фіктивними, вчиненими без наміру створення правових наслідків. Висновків про фіктивність укладених правочинів, ДПІ дійшла з огляду на те, що на адресу ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська надійшов акт перевірки від 21.12.2012 року за №7204/224/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року», з якими не встановлено факту поставок товарів по ланцюгам.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році. Висновком даного акту є порушення ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями (переліг СГ, у т.ч. ТОВ «Технострой» (код за ЄДРПОУ 32640595)…»

З цих підстав, ДПІ робить висновок про те, що у ТОВ «Технострой» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання робіт у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а відтак укладені між суб'єктами господарювання угоди є нікчемними.

Проте, такі висновки податкового органу є необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На виконання вищезазначених договорів були виконані роботи та складено акти виконаних робіт з найменуванням робіт та матеріалів і податкові накладні, здійснена оплата

в безготівковій формі. Суми за зазначеними видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, позивачем факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку контрагенту, є доведеним, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Господарські операції позивача з іншими контрагентами по виконанню робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» підтверджується первинними документами - відповідними договорами, специфікаціями, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів до актів виконаних робіт, актами переробки, виписками з банківського рахунку про перерахування грошових коштів.

Зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується факт виконання робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», отриманням відповідної оплати від контрагентів, з чого вбачається фактичних рух активів та зміна у власному капіталі та зобов'язаннях позивача, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд першої інстанції вірно зазначив про безпідставність доводів відповідача щодо відсутність транспорту та основних засобів у ТОВ «Технострой» та, як наслідок, не нарахування в податкових деклараціях амортизаційних відрахувань, не сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, збору за забруднення навколишнього природного середовища, які свідчать про відсутність у ТОВ «Технострой» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, оскільки зазначене не спростовує та не забороняє ТОВ «Технострой» укладати договори підряду, які мають на меті настання реальних юридичних наслідків кожної з сторін договору: для підприємства як замовника - виконання підрядником обумовленого сторонами договору обсягу робіт на об'єктах, для підрядника - виконання доручених робіт та отримання відповідної грошової винагороди. Результати виконаних ПП «Транс Атлантіка Сервіс» робіт реально існують.

Кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.

При цьому, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагенту позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Отже, зміст вищевказаних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищеперелічені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який

повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків, що податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №804/11436/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 31.01.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов