Рішення

від 31.01.2014 по справі 122/98/14-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 122/98/14-ц

Провадження по справі 2/122/372/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючого - судді Шильнова М.О.,

при секретарі -Іоновій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

07.01.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» про стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.07.2002 року вона була прийнята на роботу до Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» на посадуінженера планово-виробничого відділу. 12 січня 2011 року вона була звільнена з посади інженера-кошторисника 1 категорії на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. За період з 01 серпня 2010 року по 01 січня 2011 року відповідач не нараховував та не сплачував їй заробітну плату.Наказом директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» №43 від 31.05.2010 року у зв'язку із відсутністю фінансування будівельно-монтажних робіт з боку Міністерства оборони України всі працівники управління Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» були відправлені у відпустку без збереження заробітної плати з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року. Наказом директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» №52 від 01.09.2010 року у зв'язку із відсутністю фінансування будівельно-монтажних робіт з боку Міністерства оборони України всі працівники управління Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» були відправлені у відпустку без збереження заробітної плати на підставі пункту 11 розділу 2 Колективного договору підприємства.Вказаним пунктом Колективного договору передбачено, що підприємство має право за своєю ініціативою надавати працівникам відпустку без збереження заробітної плати в період тимчасових економічних труднощів на строк до 10 робочих днів щомісячно із збереженням повної тривалості оплачуваної відпустки, а також за згодою сторін - на строк, обумовлений між працівником та підприємством, без обмежень. У разі виходу на робоче місце у зв'язку з виробничою необхідністю, оплату труда проводити шляхом преміювання працівників в наступних періодах за наявності грошових коштів. Зазначені положення Колективного договору суперечать ст.26 Закону України «Про відпустки», ст.84 КЗпП України, відповідно до яких відпустка без збереження заробітної плати може надаватись тільки за ініціативою працівника або за згодою сторін на строк, який не може перевищувати 15 календарних днів на рік. Таким чином, даний пункт Колективного договору є недійсним, так як встановлені ним умови погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників. Вона будь-яких заяв про надання їй відпустки без збереження заробітної плати ні з 01.06.2010 року, ні з 01.09.2010 року не подавала, строк відпустки не узгоджувала, тобто вона була примусово відправлена у відпустку без збереження заробітної плати. Позивач вважає, що такі дії адміністрації свідчать про наявність простою у структурному підрозділі відповідача. Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заробітної плати за час простою за період з 01.08.2010 року по 01.01.2011 року складає 7866 грн. 67 коп.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, по наступних підставах.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судом встановлено, що наказом ДП Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» від 01.07.2002 року в„–44ОСОБА_1 прийнята на постійну роботу з 08.07.2002 року на посаду інженера планово-виробничого відділу (а.с.16).

Наказом ДП Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» від 12.01.2011 року №1 ОСОБА_1 звільнена з посади інженера-кошторисника 1 категорії на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.17).

Відповідно до наказу директора ДП Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» №43 від 31.05.2010 року з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року працівники управління державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» знаходились у відпустці без збереження заробітної плати (а.с.19).

Відповідно до наказу директора ДП Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» №52 від 01.09.2010 року з 01.09.2010 року працівники управління державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» знаходились у відпустці без збереження заробітної плати на підставі підпункту 11 пункту 11 розділу 2 Колективного договору (а.с.18).

Підпунктом 11.11 пункту 11 розділу 2 Колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП МО України «Кримвійськбуд» та територіальним комітетом профспілки, передбачене надання працівникам неоплачуваної відпустки з ініціативи адміністрації на строк до 10 робочих днів під час тимчасових економічних труднощів зі збереженням тривалості оплачуваної відпустки, а за погодженням сторін - на строк, обумовлений працівником та підприємством, без обмежень.

У відповідності до ст.16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Згідно з ч.2 ст.84 КЗпП України за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Зазначена правова норма кореспондується із статтею 26 Закону України «Про відпустки».

Виходячи з вищенаведених правил діючого трудового законодавства, суд вважає недійсними положення Колективного договору ДП МО України «Кримвійськбуд» в частині надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку, оскільки такі умови праці погіршують становище робітника, так як надають адміністрації підприємства право примусово відправити його у відпустку без збереження заробітної плати.

Статтею 34 КЗпП України передбачено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно зі ст.113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

З фактичних обставин справи вбачається, що у період з 01 серпня 2010 року 01 січня 2011 року ОСОБА_1 не з власної вини не працювала на підприємстві, а по ініціативі адміністрації була примусово відправлена у відпустку без збереження заробітної плати, що свідчить про наявність у вказаний період в управлінні ДП МО України «Кримвійськбуд» простою.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час простою за період з 01 серпня 2010 року по 01 січня 2011 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком суми заробітної плати за час простою, наданим позивачем. Відповідачем власного розрахунку надано не було, а наданий позивачем розрахунок не оспорювався та виходить з наступного.

За період з 01.08.2010 року по 01.01.2011 року оклад позивача становив 2360 грн.

2360 грн.( 01.08.2010 року по 01.01.2011) х 5 місяців = 11800 грн.

Отже, сума заробітної плати за час простою складає 11800*2/3= 7866,67 грн.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі ст.ст.21, 34, 84, 94, 113, 115, 116 КЗпП України, ст.26 Закону України «Про відпустки», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» (ЄДРПОУ 24308323) на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) заробітну плату за час простою за період з 01.08.2010 року по 01.01.2011 року в сумі 7866 ( сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 67 коп., без урахування податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд»(ЄДРПОУ 24308323) в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя