Вирок

від 07.02.2014 по справі 336/4409/13-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/4409/13-к

пр.1-кп/336/21/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року м. Запоріжжя Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого

адвоката ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2013 року, приблизно о 08 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи мікроавтобусом «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вул. Чарівної з боку вул. Бочарова в напрямку вул. Цитрусової в м. Запоріжжі.

У цей же час у районі будинку № 129а по вул. Чарівній на проїжджій частині із-за раптової несправності двигуна зупинився автомобіль «Москвич» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який перекрив смугу руху мікроавтобусу «Мерседес» під керуванням водія ОСОБА_7 .

До задньої частини автомобілю «Москвич» підійшли пішоходи, в тому числі ОСОБА_4 , які почали штовхати вказаний автомобіль у заездний карман для того, щоб звільнити проїжджу частину вул. Чарівної.

Водій ОСОБА_9 , діючи в порушення правил безпеки дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість виявити перешкоду у вигляді автомобіля «Москвич» та пішоходів, які знаходились біля його задньої частини, під час руху допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 правою боковою частиною кузову керованого ним автомобіля.

Своїми діями водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, де сказано:

«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших участників руху об`їзду перешкоди».

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1019 від 20.05.2013 року, потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості: закритий оскольчатий перелом основи 5 плюсневої кістки лівої стопи зі зміщенням кісткових фрагментів, обширні синці на лівій гомилці.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інримінованого йому злочину визнав повністю, цивільний позов не визнав, пояснивши, що раніше він працював водієм ТОВ «Таксомоторна компанія» 26.04.2013 року керував мікроавтобусом «Мерседес-Бенц реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в районі зупинки «Заводська» по вул. Чарівній. Побачив на проїжджій частині дороги автомобіль «Москвич», який хлопці штовхали з проїжджій частини, вирішив, що для проїзду мікроавтобусу немає перешкод, почав рух, але вчинив наїзд на одного з хлопчиків, який штовхав з дороги автомобіль. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 26.04.2013 року на зупинці «Заводська» чекав друга. Побачив, що на проїжджій частині дороги зупинився автомобіль «Москвич», вирішив надати допомогу водію. За допомогою ще двох хлопчиків почали штовхати автомобіль на узбіччя. У цей момент почув удар в ліву ногу, викликали швидку допомогу та ДАІ.

Згідно висновку експерта № 307/13 від 17.05.2013 року, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія мікроавтобуса «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 Тешечка ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Водій ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду (а.с. 113).

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорююється. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правільно розуміють зміст цих обставин, сувмніву у добровільності їх позиції немає, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи у сукупності всі обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, а саме те, що він вчинив злочин з необережностю, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, щиро покаявся, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Також суд враховує позицію потерпілого, який не наполягає на призначенні суворого покарання, тому суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням.

Суд вважає можливим не застосовувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування траспортними засобами, оскільки наявність права керування транспортним засобом у обвинуваченого ОСОБА_7 є єдиним джерелом його існування.

Потерпілий ОСОБА_4 заявив цивільний позов до ТОВ «Таксомоторна компанія» та ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просив у рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідачів 10000 грн, у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведенності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньомуі.

В силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з того, що цивільний позивач ОСОБА_4 не надав доказів на підтвердження розміру, завданої йому матеріальної шкоди, позовні вимоги у цій частині слід залишити без розгляду, що не перешкоджає позивачу пред`явити позов в порядку цивільного судочинства.

Позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. ст. 1167, 1172 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної або юридичної особи.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення ДТП обвинувачений ОСОБА_7 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Таксомоторна компанія» та виконував свої службові обов`язки, що підтверджується копією трудової книжки, подорожнім листом № НОМЕР_3 (а.с. 61, 147).

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за завдану потерпілому ОСОБА_4 моральну шкоду повинна нести ТОВ «Таксомотрона компанія». Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, які він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

В обвинувальному акті зазначено про розмір витрат на залучення експертів під час досудового розслідування, які за переліченим змістом є вартістю проведених по справі під час досудового розслідування експертиз.

Разом з тим, ч. 2 ст. 124 КПК України передбачає стягнення з обвинуваченого, в разі ухвалення обвинувального вироку, на користь держави лише документально підтверджених витрат на залучення експертів, а не вартості проведення експертиз, яка ст. 118 КПК України не віднесена до процесуальних витрат.

Оскільки дані про розмір витрат на залучення експертів та виконану роботу експертів, що не є їх службовим обов`язком, відсутні, питання про процесуальні витрати судом не вирішується.

В силу того, що строк дії ухвали, якою ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання сплив, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавілення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України.звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання, якщо протягом іспитового строку тривалістю в один рік він не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього судом в силу ст. 76 КК України обов`язок повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Позов ОСОБА_4 до Товариста з обмеженою відповідальністю «Таксомоторна компанія», ОСОБА_7 про відшкодування матерільної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксомотрана компанія» (ЄДРПОУ 32715983, розрахунковий рахунок НОМЕР_4 у ПАТ «Креди Агриколь Банк, м. Києв, МФО 300614) на користь ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 моральну шкоду в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, в задоволенні іншої частини позову відмовити.

Речовий доказ: мікроавтобус «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_11 , залишити у його розпорядженні.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, його представнику та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1