Рішення

від 05.02.2014 по справі 910/24574/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24574/13 05.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6»

про стягнення 214 229,60 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача : Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 р.

від відповідача : Матвієнко А.І. - голова правління.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» про стягнення 214229,60 грн., з яких 202 309,30 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 6 961,48 грн. трьох відсотків річних та 4 958,82 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 230365 від 28.02.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24574/13 та призначено її розгляд на 05.02.2014 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 03.02.2014 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.02.2014 р. представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені до 1 грн. та просив його задовольнити.

Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 05.02.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Кристал-6» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230365 від 28.02.2000 р., предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 230365 від 28.02.2000 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 230365 від 28.02.2000 р., енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1. додатку № 3 до договору № 230365 від 28.02.2000 р. визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 р. № 47, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ 29,64 грн. - для опалення, 29,64 грн. - для гарячого водопостачання.

П. 2 додатку № 4 договору № 230365 від 28.02.2000 р. передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3.1. додатку № 4 договору № 230365 від 28.02.2000 р., у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

П. 3.2. додатку № 4 до договору № 230365 від 28.02.2000 р. передбачено, що абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно до п. 3.4. додатку № 4 договору № 230365 від 28.02.2000 р., у випадку порушення сплати за поточне споживання, енергопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії.

Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 230365 від 28.02.2000 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з жовтня 2011 р. до жовтня 2013 р. (включно), довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію за період з жовтня 2011 р. по жовтень 2013 р. та розрахунок заборгованості відповідача за договором № 230365 від 28.02.2000 р. за період з жовтня 2011 р. по листопад 2013 р.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2011 р. до листопада 2013 р. становила 511 247,42 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 230365 від 28.02.2000 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 308938,12 грн., у зв'язку з чим станом на 01.11.2013 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 202 309,30 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» про стягнення 202 309,30 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 6 961,48 грн. трьох відсотків річних та 4 958,82 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням за період з 01.10.2011 р. до 01.11.2013 р. відповідачем зобов'язань за договором № 230365 від 28.02.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

03.02.2014 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги позивача, виходячи з наступного.

Відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві не обґрунтував розрахунку сум, які стягуються чи оспорюються, та вказав віртуальні (за словами відповідача) дані, які наведені в табуляграмах.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином додано до позовної заяви розрахунок ціни позову, який повністю обґрунтовує позовні вимоги позивача.

Що ж до твердження відповідача про те, що ПАТ «Київенерго» вказало віртуальні дані в табуляграмах, то господарський суд приходить до висновку, що воно є лише припущенням, яке не підтверджено належними доказами.

Крім того, відповідач зауважив, що при складанні трьохстороннів актів звірки обсягів теплової енергії на потреби гарячого водопостачання позивач не дотримався вимог методики проведення перерахунків за надані населенню послуги та не надав належних доказів здійснення позивачем господарської діяльності.

Господарський суд наголошує на тому, що такі та інші зауваження відповідача, викладені у відзиві, не підтверджені належними доказами, а тому є лише припущеннями, які господарський суд не приймає до уваги.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 230365 від 28.02.2000 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 230365 від 28.02.2000 р. за період з 01.10.2011 р. по 01.11.2013 р. у розмірі 202 309,30 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 202 309,30 грн. основного боргу, а відповідач належними доказами вимоги позивача не спорстував, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230365 від 28.02.2000 р. та додатками до нього у розмірі 202 309,30 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 6 961,48 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230365 від 28.02.2000 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 230365 від 28.02.2000 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 6 961,48 грн. трьох відсотків річних за період з листопада 2011 р. до листопада 2013 р.

ПАТ «Київенерго» також просило стягнути з відповідача 4 958,82 грн. пені за період з листопада 2012 р. до травня 2013 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 230365 від 28.02.2000 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 230365 від 28.02.2000 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують порушення грошового зобов'язання відповідача за договором № 230365 від 28.02.2000 р. за період з 01.10.2011 р. по 01.11.2013 р., то з нього підлягає стягненню пеня у розмірі 4 958,82 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2014 р. подав заяву про зменшення пені до 1 грн.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто - до 2 479,41 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 230365 від 28.02.2000 р. та додатками до нього.

У судовому засіданні 05.02.2014 р. представнику відповідача судом було роз'яснено його право заявити про розстрочку виконання рішення, проте представник відповідача наданим йому правом не скористався.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, буд. 10-Г, код ЄДРПОУ 22895463) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 202309 (двісті дві тисячі триста дев'ять) грн. 30 коп. основного боргу, 6 961 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 48 коп. трьох відсотків річних, 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 41 коп. пені та 4 284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 59 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 07.02.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.