Рішення

від 04.02.2014 по справі 913/3441/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 лютого 2014 року Справа № 913/3441/13

Провадження № 30/913/3441/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Авто", м. Луганськ

до відповідача Фермерського господарства "Капітал", с. Плугатар Біловодського району Луганської області

про звернення стягнення на майно

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Бородіна А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: Канатніков Д.Г., довіреність № 746 від 20.11.2013; Колдін С.М., довіреність № 1 від 21.01.2014,

від відповідача: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Луганськ-Авто" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "Капітал" про звернення стягнення на автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 11985 АХ, що належить Фермерському господарству "Капітал" та знаходиться на території ПАТ "Луганськ-Авто" (м. Луганськ, місто Олександрівськ, вул. Нова, 1), в рахунок погашення боргу за проведення комерційного ремонту автомобіля у розмірі 13460 грн. 42 коп.

Позов мотивований ст. ст. 597, 591, 856 Цивільного кодексу України та фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за проведений ремонт. У зв'язку з чим, позивач притримує у себе автомобіль на підставі закону.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову № 812 від 18.12.2013, якою позивач просив забезпечити позов Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" до Фермерського господарства "Капітал" про звернення стягнення у розмірі 13460 грн. 42 коп. шляхом накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985, номер кузова ХТА 21213031727850, що належить Фермерському господарству "Капітал".

На думку позивача, є підстави вважати, що виконання рішення господарського суду після його прийняття може бути утруднено або навіть неможливим у зв'язку з тим, що на виконанні в Артемівському ВДВС Луганського МУЮ знаходиться наказ № 913/11/13-г від 12.08.2013 про зобов'язання ПАТ «Луганськ -Авто» повернути ФГ «Капітал» автомобіль ВАЗ 21213, на який згідно цієї поданої позовної заяви позивач просить звернути стягнення.

Крім того, у Вищому господарському суду України розглядається касаційна скарга ПАТ «Луганськ-Авто» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно з наданою 03.02.2014 Артемівським ВДВС Луганського МУЮ інформацією виконавче провадження з виконання наказу господарського суду № 913/11/13-г від 12.08.2013 про зобов'язання ПАТ «Луганськ-Авто» повернути ФГ «Капітал» автомобіль ВАЗ 21213 ще триває.

Крім того, касаційна скарга ПАТ «Луганськ-Авто» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 повернута заявнику без розгляду ухвалами Вищого господарського суду України від 12.09.2013 та від 17.01.2014.

Позивачем не надано суду доказів необхідності вжиття заходів, які вказані позивачем у заяві про забезпечення позову.

За наведених обставин у задоволенні заяви позивача слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач відзивом б/н від 21.01.2014 відхилив позовні вимоги, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2012 у справі № 14/5014/1264/2012, яке набрало законної сили, було відмовлено ПАТ «Луганськ-Авто» у стягненні заборгованості у розмірі 89657 грн. 96 коп. з ФГ «Капітал» за договором № 4 від 24.12.2007. Відповідачем також зазначено про те, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 913/11/13-г було зобов'язано ПАТ «Луганськ-Авто» повернути автомобіль ВАЗ 21213 ФГ «Капітал», проте вказана постанова на даний час не виконана. Крім того, відповідачем звернуто увагу на те, що наряд-замовлення № ЗН-0009829 голова ФГ «Капітал» або інша уповноважена належним чином особа від імені господарства ніколи не підписували.

У судове засідання представник відповідача не прибув, але поданою через канцелярію суду заявою б/н від 03.02.2014 просив розглянути справу за його відсутністю, що судом задовольняється.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив.

Позивач є власником автомобіля ВАЗ 21213, державний номер 19985АХ номер кузову ХТА21213031727850.

01 грудня 2007 року автомобіль був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

24.12.2007 позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали договір № 4 з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконувати роботи по комерційному ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля ВАЗ 21213, державний номер 19985АХ.

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець зобов'язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню (надалі -"Обслуговування" та/або "Послуги") автомобільного транспортного засобу зазначеного в додатку № 1 до Договору (п.1.1. Договору).

У пункті 3.1.8 договору зазначено, що виконавець зобов'язаний протягом одного дня повідомити Замовника (представника замовника) про завершення надання послуг та/або обслуговування та узгодити порядок передачі транспортного засобу замовнику (представнику замовника) у встановленому порядку.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість послуг та/або обслуговування транспортного засобу складається з вартості нормативного часу роботи, необхідних запчастин і витратних матеріалів і визначається рахунком-фактурою, який складає виконавець на підставі наряд-замовлення та направляє замовнику.

У пункті 4.3 договору зазначено, що під час передачі транспортного засобу Замовнику підписується Акт надання послуг, який засвідчує факт надання Послуги та/або здійснення Обслуговування і є підставою для розрахунків.

При невмотивованому ухиленні замовника від підписання акту надання послуг складається односторонній акт, який є підставою для розрахунку.

У відповідності до пункту 11.2 договору, невід'ємною частиною договору є наряд-замовлення, акти виконаних робіт та інші документи, що оформлюються сторонами в рамках цього договору з дати їх укладення є невід'ємною частиною цього договору.

27.12.2007 за актом приймання-передачі № ЗН-0032041 Фермерське господарство «Капітал» передало ПАТ «Луганськ-Авто» для здійснення ремонту автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985АХ; виставлений рахунок № СЧ-0000901 на оплату автомобіля в сумі 5000 грн. був оплачений відповідачем 04.01.2009.

Позивач у позовній заяві посилається на факт повного виконання ним своїх зобов'язань за договором, а також на факт несплати відповідачем його послуг.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.10.2009 у справі № 13/64пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.02.2010, відмовлено у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Капітал» до ВАТ «Луганськ-Авто» про стягнення збитків в сумі 29575,70 грн. та розірвання договору технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів № 4 від 24.12.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010 залишено без змін постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 у справі № 13/64пд.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2010 у справі № 10/191пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2010, відмовлено у задоволенні позову ФГ «Капітал» до ПАТ «Луганськ-Авто» частково, за позовною вимогою про розірвання договору № 4 від 24.12.2007, який укладений між ВАТ «Луганськ-Авто» та ФГ «Капітал», провадження припинено згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850 у стані придатному для використання транспортного засобу відмовлено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2012 у справі № 14/5014/1264/2012 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Луганськ-Авто» до ФГ «Капітал» про стягнення заборгованості за договором № 4 від 24.12.2007 технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів у зв'язку з недоведеністю наявності заборгованості.

Зазначене рішення не оскаржувалось у встановленому законом порядку та, відповідно, набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.03.2013 у справі 913/11/13-г у задоволенні позову ФГ «Капітал» до ПАТ «Луганськ-Авто» про зобов'язання повернути автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 913/11/13-г рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю та зобов'язано ПАТ «Луганськ-Авто» повернути ФГ «Капітал» автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850 у місячний строк шляхом підписання акту прийому-передачі.

Згідно з ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2013 у справі № 913/11/13-г касаційну скаргу ПАТ «Луганськ-Авто» на постанову суду апеляційної інстанції від 24.07.2013 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2014 у справі № 913/11/13-г відхилено клопотання ПАТ «Луганськ-Авто» про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги ПАТ «Луганськ-Авто» та зазначену скаргу повернуто ПАТ «Луганськ-Авто» без розгляду.

Виходячи з приписів ст. 124 Конституції України , ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України , якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст. 10 Цивільного кодексу України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи тотожність складу сторін у даній справі та факти, встановлені зазначеними рішеннями, є преюдиціальними для даної справи.

Під час розгляду справи № 14/5014/1264/2012 господарським судом досліджувалися наряди - замовлення № ЗН-0032041 від 27.12.2007 на суму 3925 грн. 40 коп. та № ЗН-0009829 від 27.12.2007 на суму 13460 грн. 42 коп., та судом було встановлено, що вказані наряди-замовлення належним чином не оформлені, оскільки відсутня печатка ФГ «Капітал» та відсутні прізвище, ім'я та по батькові осіб, які підписали ці замовлення, що унеможливлює встановити, ким саме було зроблено підпис на нарядах-замовленнях та чи мала право ця особа підписувати ці наряди-замовлення. Щодо акту надання послуг згідно з п. п. 4.3 п. 4 договору, то позивачем цей документ взагалі не був наданий на вимогу суду ні в оригіналах, ні у завірених копіях.

У зв'язку з викладеним, суд відмовив у задоволенні позову у справі № 14/5014/1264/2012 за недоведеністю наявності заборгованості.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 встановлено факт розірвання договору № 4 з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів від 27.12.2007, укладеного між позивачем та відповідачем, в порядку п. 7.5 договору та встановлено, що на час подання позову у справі № 913/11/13-г зобов'язання сторін за договором підряду припинилися.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено факт неправомірного володіння спірним автомобілем у зв'язку з відсутністю повідомлення ПАТ «Луганськ-Авто» про притримання відремонтованого автомобілю відповідно до ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України, направленого відповідачу (ФГ «Капітал»).

Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки на даний час відповідач не погасив суму заборгованості у розмірі 13460 грн. 42 коп. за проведений ремонт автомобіля, який позивач притримує у себе на підставі ст. ст. 597, 856 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Під час розгляду справи № 14/5014/1264/2012 господарський суд дійшов висновку про недоведеність заборгованості за проведений ремонт автомобіля за договором № 4 від 24.12.2007. З наведеного вбачається, що факт виконання позивачем ремонтних робіт на суму 3925 грн. 40 коп. та на суму 13460 грн. 42 коп. (загальна сума 17385 грн. 82 коп.) не був встановлений. Позивачем не було надано доказів здійснення ремонту автомобіля відповідача і під час розгляду даної справи № 913/3441/13.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 29.10.2009 у справі № 13/64пд, на яке посилається позивач у позовній заяві в обґрунтування факту виконання позивачем ремонтних робіт на зазначену вище суму, цей факт також не був встановлений у цьому рішенні.

Позивачем до матеріалів цієї справи були надані наряди-замовлення, які вже були предметом дослідження у справі № 14/5014/1264/2012, про що було зазначено вище, та які не потребують повторної правової оцінки у зв'язку з набранням законної сили рішення суду у справі № 14/5014/1264/2012.

Проте до цієї справи позивачем надані акти виконаних робіт № ЗА-0009542 від 31.05.2008 на суму 3925 грн. 40 коп. та № ЗА-0017287 від 30.09.2008, які під час розгляду справи № 14/5014/1264/2012 не були представлені на неодноразову вимогу суду ні в оригіналах, ні у копіях. Як вбачається з наданих актів, вони підписані лише з боку позивача та скріплені його печаткою, але підпис та печатка відповідача у цих актах відсутні.

Крім того, позивачем не надано суду доказів направлення (вручення) відповідачу вказаних актів для підписання та, відповідно, не надано доказів невмотивованого ухилення замовника робіт від підписання актів. Не надано будь-якого листування між сторонами з приводу підписання вказаних актів або про оформлення відмови від підписання тощо. Про наявність цих актів та відповідного листування також не вбачається з наведених вище судових рішень.

Таким чином, позивачем документально не доведено факт здійснення позивачем ремонту автомобіля та, відповідно, факт наявності заборгованості у розмірі 13460 грн. 42 коп.

Як було вже зазначено, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 597, ст. 856 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 856 Цивільного кодексу України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Пунктом 1 ст. 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України на кредитора покладається обов'язок негайно повідомити боржника про притримання належної йому речі.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України , статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, прийнявши рішення про застосування притримання, позивач повинен був направити відповідачу повідомлення про свій намір скористатися цим правом негайно.

Однак, під час розгляду справи № 913/11/13-г судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність повідомлення позивача про притримання автомобілю, у зв'язку із заборгованістю відповідача з оплати його ремонту, в порядку ст.ст. 547 , 548 , 594 , 595 , 856 Цивільного кодексу України .

До матеріалів цієї справи позивачем також не було надано відповідного повідомлення на вимогу суду.

Наслідком же недотримання визначеного п. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України порядку є цілком обґрунтований висновок, що позивач неправомірно володіє автомобілем, про що було зазначено у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 913/11/13-г.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ст. ст. 591, 597, 856 Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріалами справи не доведено факту виконання позивачем ремонтних робіт за договором № 4 від 24.12.2007, а також у встановленому законом порядку не доведено наявність у позивача права на притримання належного відповідачеві автомобілю.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.02.2014

Суддя І.П. Голенко