Рішення

від 29.01.2014 по справі 910/17403/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17403/13 29.01.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акваплаз» до 1. Київської міської ради 2. Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Міністерства внутрішніх справ України провизнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування такою земельною ділянкою Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явився від третьої особи:Кузьмін О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваплаз» (надалі - «Товариство») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування такою земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392950, виданий 14.06.2006 р. на ім'я Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ України, є недійсним, оскільки порушує право позивача на користування ним земельною ділянкою, що знаходиться на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі міста Києва, на якій розташоване придбане ним у приватну власність нерухоме майно. Крім того, позивач просить суд визнати за ним право користування спірною земельною ділянкою у відповідності з вимогами ст. 92 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України та призначено до розгляду на 14.10.2013 р.

14.10.2013 р. від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначала про те, що законні права та інтереси позивача у даній справі ніким не оспорювалися та не порушувалися, оскільки вістуні докази на підтвердження факту звернення позивача до Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ України з метою отримання письмової згоди на добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.11.2013 р. у зв'язку зі неявкою відповідача, невиконанням вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. залучено до участі у справі Господарський департамент Міністерства внутрішніх справ України в якості відповідача 2, розгляд справи відкладено до 09.12.2013 р.

09.12.2013 р. від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що до позивача перейшло право постійного користування на підставі закону, а відтак вістуні підстави для визнання недійсним оспорюваного акту.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. відкладено розгляд справи до 15.01.2014 р. та зобов'язано відповідача 1 виконати вимоги ухвали суду від 13.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. розгляд справи відкладено до 29.01.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та невиконанням відповідачем 1 вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №28334242 та №28334234 відповідно.

Представник третьої особи в судове зсідання з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №214/3675 від 11.10.2005 р. «Про надання господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі м. Києва» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі м. Києва, а також надано господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку площею 0,10 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення 14.04.2006 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України було видано держаний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392950.

18.01.2010 р. між Державним спеціальним проектним інститутом Міністерства внутрішніх справ України (продавець) та Товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку (надалі - «Договір купівлі-продажу»), який був посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. та зареєстрований в реєстрі за №79.

Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець прийняв у власність нежилий будинок (в літ. А), що знаходиться у місті Києві по вул. Великій Житомирській, 32. Продаж нежилого будинку вчинюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» від 06.06.2007 р. за №803 на підставі протоколу №1 проведення аукціону з продажу державного майна, проведеного 29.12.2009 р. на уповноваженій Товарній біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» (договір доручення на організацію аукціону від 29.12.2009 р., укладений між Державним спеціальним проектним інститутом Міністерства внутрішніх справ України та ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»).

Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:91:157:0009), на які розташований нежилий будинок, перебуває у користуванні продавця на підставі державного ату на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392950, вид. 14.04.2006 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-9-00076. цільове призначення земельної ділянки: експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі. Згідно п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у зв'язку з укладанням цього договору до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщено відчужуваний нежилий будинок, на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Спір у справи виник у зв'язку з наявністю підстав, на думку позивача, для визнання такого державного акту недійсним.

Як на підставу для недійсності державного акту серії ЯЯ №392950, виданого 14.04.2006 р., позивач вказує на те, що він порушує право позивача на користування ним земельною ділянкою, що знаходиться на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі міста Києва.

Суд відзначає, що підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Зважаючи на вказані положення законодавства, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, в тому числі надання земель комунальної власності в постійне користування, є прийняття рішення сесії.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради №214/3675 від 11.10.2005 р. «Про надання господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі м. Києва» було надано господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку площею 0,10 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення 14.04.2006 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України було видано оспорюваний держаний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392950.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Суд відзначає, що рішення Київської міської ради №214/3675 від 11.10.2005 р. «Про надання господарському департаменту Міністерства внутрішніх справ України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі м. Києва» на момент розгляду даної справи є чинним та не оскаржено у встановленому законом порядку з підстав його невідповідності актам цивільного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів позивача .

Відтак, підстави для задоволення вимог Товариства про визнання недійсним держаного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392950 за відсутності доказів встановлення факту недійсності рішення Київської міської ради №214/3675 від 11.10.2005 р., на підставі якого було видано такий державний акт, відсутні.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права користування земельною ділянкою, що знаходиться на вул. Великій Житомирській, 32 у Шевченківському районі міста Києва, у відповідності з вимогами ст. 92 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому, положення ст. 92 Земельного кодексу України регулюють питання саме набуття права постійного користування земельною ділянкою, а не його переходу (ст. 120 Земельного кодексу України), що має місце у даній справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 встановлено, що положення ст. 92 Земельного кодексу України не обмежують і не скасовують права постійного користування земельними ділянками, набутого іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як було встановлено судом, Товариство набуло право власності на нерухоме майно - нежилий будинок (в літ. А), що знаходиться у місті Києві по вул. Великій Житомирській, 32, на підставі Договору купівлі-продажу.

Вказане нерухоме майно було передано позивачу Державним спеціальним проектним інститутом Міністерства внутрішніх справ України за актом приймання-передачі предмета продажу (об'єкта нерухомості) від 12.02.2010 р.

Відповідно до абз. 2 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 N 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Більш того, пунктом 3 Договору купівлі-продажу передбачено, що згідно п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у зв'язку з укладанням цього договору до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщено відчужуваний нежилий будинок, на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, внаслідок набуття Товариством права власності на нерухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу, до нього у відповідності приписам ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться таке нерухоме майно, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ України).

При цьому, про перехід права постійного користування на державному акті робиться відмітка у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 р. №39 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» та здійснюється державна реєстрація такого права згідно умов Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду .

Способи захисту прав на земельні ділянки встановлені нормою статті 152 Земельного кодексу України, до яких, зокрема, належить визнання права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В той же час, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено належними та допустимими доказами яким чином відповідачі у справі оспорюють чи порушують його право, на захист якого позивачем подано позов у визначений ним спосіб захисту.

Більш того, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження факту звернення до Київської міської ради та Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ України з метою оформлення у визначеному законом порядку права користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, відсутні підстави вважати наявним порушене право позивача, що згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України виключає можливість задоволення позову шляхом визнання за ним права користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваплаз» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий