Рішення

від 04.02.2014 по справі 909/1441/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р. Справа № 909/1441/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" в особі філії публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" Пасічнянський кар"єр нерудних копалин "Нерудник", с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78432

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів", вул. Нафтовиків,8, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500

про стягнення 94560,11грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Білоус С.В., (довіреність № 01/881-02/2-1 від 22.04.13 )

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" в особі філії публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" Пасічнянський кар"єр нерудних копалин "Нерудник" звернулось до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" про стягнення 94560,11грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про новацію боргу у позикове зобов"язання від 01.04.13 та обґрунтовано положеннями статей 193 Господарського та 530 Цивільного кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалою суду від 21.01.14, що підтверджується відміткою суду на зворотньому боці зазначеної ухвали.

На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про відкладення розгляду справи від 21.01.14 надіслано відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та підприємством зв"язку суду не повернуто.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.04.13 між сторонами у справі укладено договір про новацію боргу у позикове зобов"язання, за умовами якого сторони домовилися про заміну боргу позичальника (товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів") перед позикодавцем (публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" в особі філії публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" Пасічнянський кар"єр нерудних копалин "Нерудник") у розмірі 94560,11грн. позиковим зобов"язанням на аналогічну суму.

Згідно п.2 зазначеного договору, борг позичальника перед позикодавцем, зазначений у п.1 договору, виник внаслідок купівлі позичальником у позикодавця щебеню відповідно до договорів купівлі-продажу №136 від 10.06.09 та №126 від 26.03.08 та підтверджується рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.11 у справі №27/41, яким задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до відкритого акціонерного товариства "Долинський завод залізобетонних виробів" про стягнення заборгованості в сумі 192 400,11 грн. Пунктом 7 договору про новацію боргу у позикове зобов"язання від 01.04.13 сторони підтвердили, що товариство з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Долинський завод залізобетонних виробів".

З огляду на приписи статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на суму 192 400,11 грн. є доведеним та підтвердженим рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.11 у справі №27/41.

На момент укладення договору про новацію боргу у позикове зобов"язання від 01.04.13 заборгованість по стягненню 192 400,11 грн. заборгованості за рішенням суду частково погашена та складає 94560,11грн.(п.4 договору).

Пунктами 5, 6 спірного договору сторони погодили обов"язок позичальника (відповідача) провести оплату коштів на користь позикодавця згідно даного договору щомісячно, рівними частинами, у розмірі 23640,02грн., починаючи з 30.06.13.

В порушення прийнятих на себе зобов"язань відповідач обумовлену договором суму заборгованості не сплатив.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.04.13, копія якої долучена до матеріалів справи, підтверджується факт повернення органом ДВС стягувачеві наказу суду №107 від 24.01.13 про стягнення з відповідача 194560,11грн. заборгованості без виконання. Таким чином, на момент винесення рішенням судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 94560,11грн.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.5 спірного договору, граничний строк сплати відповідачем обумовлених договором коштів - 30.09.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 94560,11грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 1046, 1049 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 35, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" в особі філії публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" Пасічнянський кар"єр нерудних копалин "Нерудник" до товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" про стягнення 94560,11грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів"(м.Долина, вул.Нафтовиків, 8, код ЄДРПОУ 01349963) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" в особі філії публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" Пасічнянський кар"єр нерудних копалин "Нерудник" (с.Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34023214) 94560,11(дев"яносто чотири тисячі п"ятсот шістдесят гривень одинадцять копійок) основного боргу та 1891,20(одну тисячу вісімсот дев"яносто одну гривню двадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.02.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"