Постанова

від 20.01.2014 по справі 911/3649/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа№ 911/3649/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

при секретарі судового засіданні - Криворотьку В.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.01.2014 року по справі № 911/3649/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» на рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 04.11.2013 року) по справі № 911/3649/13 (суддя - Лилак Т.Д.)

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Державного підприємства «Київський деревообробний завод»

Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

комерційна фірма «Екмі-Меблі»

про стягнення 7 035,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства "Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційно фірма "Екмі-Меблі" про стягнення 7 035,56 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № 126/2003/1ДОЗ від 01.01.2003 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-Меблі" на користь державного підприємства "Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України 7 035,56 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-Меблі" в доход державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у позові прокурора відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/3649/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року по справі № 911/3649/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 16.12.2013 року.

13.12.2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Державним підприємством "Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі», в якому позивач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року у справі № 911/3649/163 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 16.12.2013 року, оголошено ухвалу про відкладення розгляд справи на 20.01.2014 року.

Прокурором та позивачем-1 на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник позивача-2 в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник позивача-1 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача-1, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року по справі № 911/3649/13 - необхідно залишити без змін, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2003 року між державним підприємством "Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України (позивач-2, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екмі-меблі" (відповідач, орендар) укладено договір № 126/2003/1ДОЗ (а.с.18-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування «Станки для деревообробки» (устаткування) згідно з актом прийому-передачі (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1). устаткування передається в оренду для промислового використання на протязі дії умов договору оренди № 126/2002/Голов КЕУ від 01.01.2001 року (п. 1.2 договору).

01.01.2003 року майно було передано орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2003 року (а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Орендна плата за використання устаткування згідно додатку № 1 становить 608,07 грн. без ПДВ за перший місяць оренди - січень 2003 року. Орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 2.1 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3.10 договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю устаткування після закінчення терміну оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Оскільки як було зазначено вище, устаткування передається в оренду для промислового використання на протязі дії умов договору оренди № 126/2002/Голов КЕУ від 01.01.2001 року, а відповідно до рішення господарського суду Київської області від 19.02.2013 року у справі № 25/164-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 25/164-12 та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013 року у справі № 25/164-12, договір оренди № 126/2002/Голов КЕУ від 01.01.2001 року припинив свою дію 31.12.2012 року, то починаючи з 01.01.20132 року ТОВ ВКФ «Екмі-Меблі» повинно було повернути державному підприємству "Київський деревообробний завод" устаткування.

Як вбачається з матеріалів справи державним підприємством "Київський деревообробний завод" неодноразово направлялись листи на адресу відповідача з проханням повернути орендоване майно та з повідомленням про відсутність підстав для продовження строку дії договору оренди (а.с. 109-119).

11.02.2013 року ТОВ ВКФ «Екмі-Меблі» актом приймання-передачі було передано державному підприємству "Київський деревообробний завод" орендоване устаткування: станок рейсмус ний РС-8, 1971 року, станок шліфовальний ШЛПС, ХІ - 1991 року, станок циркулярний, 1978 року та здійснено орендну плату за користування устаткування з 01.01.2013 року по 11.02.2013 року у сумі 3517,78 грн.

Разом з тим, оскільки устаткування передано лише 11.02.2013 року, то орендодавцем нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за період з 01.01.2013 року по 11.02.2013 року.

У зв'язку з чим, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства "Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційно фірма "Екмі-Меблі" про стягнення 7 035,56 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № 126/2003/1ДОЗ від 01.01.2003 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадках не передбачених даним договором сторони керуються чинним законодавством України.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку,0 то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що прокурором правомірно заявлено позов про стягнення 7 035,56 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном після закінчення строку дії договору оренди з 01.01.2013 року по 11.02.2013 року.

Інші доводи скаржника внаслідок їх необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року у справі № 911/3649/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екмі-Меблі» на рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року по справі № 911/3649/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 року у справі № 911/3649/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3649/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 04.02.2014 року