Рішення

від 06.02.2014 по справі 918/1868/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа № 918/1868/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Політики Н.А. розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради

про стягнення заборгованості в сумі 68 000 грн. 09 коп.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідачів - не з'явився.

В судовому засіданні 06 лютого 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 грудня 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП, позивач) звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 76 201 грн. 06 коп.

Позивач посилається на те, що між ним та Підприємством укладено договір купівлі-продажу від 10 січня 2013 року (далі - Договір). Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товару не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 68 000 грн. 09 коп. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням 1 138 грн. 29 коп. пені, штраф в розмірі 6 800 грн., та три проценти річних в сумі 262 грн. 68 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 грудня 2013 року порушено провадження у справі №918/1868/13, розгляд якої було призначено на 23 грудня 2013 року.

Ухвалою суду від 23 грудня 2013 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2014 року у зв'язку з неявкою відповідача та наданням ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 27 січня 2014 року у зв'язку з неявкою відповідача та наданням ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 06 лютого 2014 року у зв'язку з неявкою відповідача.

27.01.2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить зменшити позовні та суд стягнути з відповідача 68 000 грн. 09 коп. - основного боргу. Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки подана відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

06.02.2014 року, через відділ канцелярії та документообігу суду, відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. (а.с.92).

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

06 лютого 2014 року в судове засідання представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час слухання справи, про що свідчить особистий підпис відповідача в протоколі судових засідань від 27 січня 2014 року (а.с.84).

Відповідач у судові засідання 23 грудня 2013 року, 13, 27 січня 2014 року та 06 лютого 2014 року не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 06 лютого 2014 року із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Словацького, 3а. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.31, 71, 91).

06 лютого 2014 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час слухання справи, про що свідчить повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.91).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що позивач та відповідач не направили на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка їх уповноважених представників у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі позивача та відповідача.

Також судом зроблено спеціальний витяг (а.с.82-83), де зазначено стан фізичної особи - підприємця: в стані припинення підприємницької діяльності.

За пунктом 6 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (пункт 15 частини 2 статті 47 Закону).

Враховуючи те, що на момент розгляду справи відповідний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності юридичної особи - Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради відсутній в Єдиному державному реєстрі, даний спір підлягає вирішенню по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець) та Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 9).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і зобов'язується оплатити вугілля (далі - Товар), марки ГР, ДГР, ГКО, ПКО, АС, АМ.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що Продавець проводить продаж товару на умовах розрахунків на протязі 10 днів по ціні згідно накладних.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. Договору кількість та асортимент Товару вказується в накладних Продавця, який бере на себе обов'язок доставити Товар на склад Покупця.

Загальна вартість Товару становить 500 000 грн. 00 коп. (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору розрахунки за Товар проводяться перерахунком на поточний рахунок Продавця.

Пунктами 5.2., 7.5. Договору передбачений обов'язок Покупця вчасно розрахуватись за Товар.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань, на підставі накладних №1 від 18.01.2013р., №3/2 від 06.02.2013р., №6/2 від 15.02.2013р., №31 від 20.03.2013р., №83 від 23.08.2013р., №90 від 04.09.2013р., позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 112 359 грн. 26 коп. (а.с.12-17, 37-42).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, оплату отримано за Договором Товару вчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим борг Підприємства становить 68 000 грн. 09 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 30.10.2013р. (а.с.11).

11 листопада 2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 11.11.2013 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений Товар (а.с.18-21).

У відповіді №144 від 22.11.2013р. на зазначену претензію відповідач, посилаючись на тяжке фінансове становище, зазначив, що заборгованість буде погашена частинами (а.с.48).

З вищезазначеного вбачається, що Підприємство отримало Товар від Продавця, що стверджується матеріалами справи, але, всупереч вказаним умовам Договору, Покупець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості отриманого Товару у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 68 000 грн. 09 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, відповідно до приписів вищезазначеної норми укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу б/н від 10 січня 2013 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частина третя цієї ж статті передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підтвердженням прийняття вугілля є накладні №1 від 18.01.2013 р. на суму 23 631 грн., №3/2 від 06.02.2013 р. на суму 132 00 грн., №6/2 від 15.02.2013 р. на суму 9 480 грн.. №31 від 20.03.2013 р. на суму 24 748 грн., №83 від 23.08.2013 року на суму 204 00 грн., №90 від 04.09.2013 р. на суму 209 00 грн., згідно яких відповідач отримав товар від позивача. (12-17).

За змістом ч.1 ст.193 ГК України вбачається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ППФОП ОСОБА_1 до КП "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради про стягнення заборгованості у сумі 68 000 грн. 09 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Словацького, 3а, код ЄДРПОУ 23301916, р/р 2600290874 в АБ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) основний борг у сумі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 09 коп., а також 1 720 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) гривень 50 копійок витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 07.02.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (29000, АДРЕСА_1;

3- відповідачу рекомендованим (33028, м.Рівне, вул. Словацького, 3 а).