Постанова

від 05.02.2014 по справі 910/15897/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/15897/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Роздорожна Н.В. - представник;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року

у справі №910/15897/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтек», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік», м. Київ,

про стягнення 846747,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ТОВ «Стройтек» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Голден Деррік» (далі - відповідач) про стягнення 787101,97 грн. основного боргу, 1574,21 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 17234,47 грн. 3% річних, 58836,89 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним за поставлений товар згідно договору поставки №СТ 08/08-11 від 08.08.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Голден Деррік» на користь ТОВ «Стройтек» 787101,97 грн. основного боргу, 58728,38 грн. пені, 17176,54 грн. 3% річних та 17260,14 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок пені та 3% річних у бік зменшення, а також відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 1574,21 грн. інфляційного збільшення суми боргу у зв'язку з тим, що за період, вказаний позивачем у розрахунку ціни позову, інфляційне збільшення суми боргу не відбулось.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Голден Деррік» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що спір між сторонами виник з договору поставки №СТ 08/08-11 від 08.08.2011 року, тоді як в розрахунку позовних вимог позивач посилається на договір поставки №СТ 08/08-11-1 від 08.08.2011 року. На переконання відповідача, суд першої інстанції в межах справи розглядались матеріали, які не відповідають договірним відносинам сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройтек» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Голден Деррік» на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі №910/15897/13 апеляційну скаргу ТОВ «Голден Деррік» на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.01.2013 року.

В судовому засіданні 15.01.2013 року представник позивача судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Голден Деррік» - без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції відповідач повноважних представників не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.08.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №СТ 08/08-11 (далі - договір, а.с. 10-12), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язувався купити (прийняти та оплатити) товари (хімічні реагенти), кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у специфікаціях, накладних та/або актах приймання-передачі, що складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 3.4 договору умовами договору моментом поставки вважається дата, що вказана на накладній та/або акті приймання-передачі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору поставки №СТ 08/08-11-1 від 08.08.2011 року згідно видаткових накладних №СК1611-0002 від 16.11.2011 року на суму 570121,58 грн., №СК2111-0004 від 21.11.2011 року на суму 549929,42 грн., №СК2511-0003 від 25.11.2011 року на суму 328202,57 грн. та №СК0612-0001 від 06.12.2011 року на суму 358090,73 грн. (а.с. 55, 16-18 відповідно) позивачем передано відповідачеві товар на загальну суму 1806344,30 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень або застережень. при цьому, факт отримання товару від позивача відповідачем не заперечується.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що платежі за товари, що поставляються за цим договором, будуть виконуватись на поточний рахунок постачальника з поточного рахунка покупця протягом 360 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 56) відповідачем було сплачено 1019242,33 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 787101,97 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором поставки №СТ 08/08-11 від 08.08.2011 року, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 58836,89 грн., 3% річних в сумі 17234,47 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в сумі 1574,21 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що покупець, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, вказаного у п. 5.1 договору, виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору щодо порядку розрахунків, а також періодів нарахування, визначених позивачем, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 58728,38 грн. пені та 17176,54 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

При цьому, колегія суддів вважає також законним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в сумі 1574,21 грн., оскільки за період прострочення, зазначений позивачем у розрахунку, інфляційне збільшення суми боргу не відбулось.

Посилання відповідача на те, що спір між сторонами виник з договору поставки №СТ 08/08-11 від 08.08.2011 року, а в розрахунку позовних вимог (а.с. 34-36) позивач посилається на договір поставки №СТ 08/08-11-1 від 08.08.2011 року, тобто, на переконання відповідача, суд першої інстанції в межах справи розглянув матеріали, які не відповідають договірним відносинам сторін, колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Так, підставами звернення до суду у даній справі є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №СТ 08/08-11-1 від 08.08.2011 року щодо оплати вартості отриманого товару, на підтвердження чого позивачем подано суду належні докази. Розрахунок позовних вимог відповідає обставинам справи, а саме щодо строків поставки, сум поставки, періодів прострочення тощо. Тобто, на переконання колегії суддів, вказаний розрахунок здійснено саме щодо договору поставки №СТ 08/08-11 від 08.08.2011 року, невиконання відповідачем якого є підставою для звернення до суду у даній справі. Помилкове зазначення відповідачем того, що розрахунок здійсненого щодо боргу до договору поставки №СТ 08/08-11 від 08.08.2011 року ніяким чином не впливає на його зміст та обґрунтованість стосовно вимог позивача у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі №910/15897/13 залишити без змін.

3. Справу №910/15897/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз