Постанова

від 03.02.2014 по справі 5015/5278/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа № 5015/5278/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., судді Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю арбітражного керуючого Котика Р.О., представників: ТзОВ «М-Фон» Олексів Н.М., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Петришин П.М., ПАТ «Укрсоцбанк» Клаптюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу господарського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року у справі №5015/5278/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «М-ФОН»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.) ухвалою від 26.11.2013 року (з урахуванням ухвали від 09.12.2013 року про виправлення помилки) визнав вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у розмірі 33696575,24 грн. та вимоги по сплаті судового збору у сумі 1147 грн., з яких 1147 грн. вимоги першої черги, 27351891,00 грн. вимоги четвертої черги, 6344684,24 грн. вимоги, які забезпечені заставою та підлягають погашенню в позачерговому порядку; вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 43211475,73 грн., та вимоги по сплаті судового збору у сумі 1147 грн., з яких 1147 грн. вимоги першої черги, 43211475,73 грн. вимоги, які забезпечені заставою та підлягають погашенню в позачерговому порядку, вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у розмірі 1197792,50 грн., з яких 958234,00 грн. вимоги третьої черги, 239558,50 грн. вимоги шостої черги; вимоги ТзОВ «ТВК Волді» у розмірі 1345251,51 грн., які є вимогами четвертої черги; вимоги ТзОВ «Промторгмаркет» у розмірі 2664150,51 грн., які є вимогами четвертої черги; вимоги ФОП Остапенко М.Й. у розмірі 291440,00 грн., які є вимоги четвертої черги; в задоволенні клопотання ПАТ «Укрсоцбанк» від 29.10.2013 року про залучення до участі у розгляді справи додаткових кредиторів - відмовив; скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 23.10.2013 року (вх. № 44211/13) на дії ліквідатора у справі про банкрутство ТзОВ «М-ФОН» задоволив частково; скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» від 29.10.2013 року (вх. № 45154/13) на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі про банкрутство ТзОВ «М-ФОН» задоволив частково; відмовив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні заяви від 11.11.2013 року (вх. № 47557/13) про спростування майнових дій боржника - ТзОВ «М-ФОН» щодо поставки 12.07.2012 року товарів на користь ПП «Електрокабельпостач» за договором поставки № 020412-02 від 02.04.2012 року; затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ТзОВ «М-ФОН» (юридична адреса: м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 59; код ЄДРПОУ 32893059); ТзОВ «М-ФОН» (юридична адреса: м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 59; код ЄДРПОУ 32893059) - ліквідував та припинив провадження у справі № 5015/5278/12 про банкрутство ТзОВ «М-ФОН».

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулись із апеляційними скаргами до Львівського апеляційного господарського суду, відповідно до яких ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати ухвалу господарського суд Львівської області від 26.11.2013 року та повернути справу до господарського суду Львівської області для подальшого розгляду, а ПАТ «Укрсоцбанк» просить частково скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року, задовольнити скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) ліквідатора та усунути арбітражного керуючого Котика Р.О. від виконання обов'язків, призначити ліквідатором ТзОВ «М-ФОН» іншого арбітражного керуючого, матеріали справи направити для подальшого розгляду до господарського суду Львівської області на стадії ліквідаційної процедури.

Про розгляд справи учасникам провадження у справі повідомлено належним чином.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року замість судді Плотніцького Б.Д., який перебуває у відпустці введено суддю Хабіб М.І.

Скаржники вважають, що під час винесення оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, зазначаючи, що ліквідатором не вжито всіх необхідних заходів щодо пошуку та реалізації майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості.

Окрім наведеного, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі вказує, що господарським судом Львівської області залишено поза увагою відсутність належних та допустимих доказів знищення первинної документації боржника, залишено поза увагою пропозиції членів комітету кредиторів щодо компенсації судових витрат на позовну роботу за рахунок коштів кредиторів.

ПАТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі також вказує, що ліквідатором та місцевим господарським судом проігноровано доводи скаржника про необхідність повідомлення про провадження у справі про банкрутство ТзОВ «М-ФОН» потенційних кредиторів, а також, що на розрахунковому рахунку боржника обліковуються грошові кошти. До апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» долучено копію виписки по особовому рахунку за 20.11.2013 року, скріпленої штампом ПАТ «Укрсоцбанк» Львівське відділення 29.11.2013 року.

22.01.2014 року представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подано до апеляційного суду письмові пояснення, в яких вказано, що ліквідація боржника є передчасною, а оскаржувана ухвала винесена з порушенням ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як відсутні відповіді від відповідних органів щодо відсутності (наявності) майна у боржника, у боржника наявні грошові кошти на рахунках, господарським судом не залучено організатора проведення аукціону як учасника провадження у справі про банкрутство в порушення п. 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI). До даних пояснень долучено довідку про залишок коштів на рахунках боржника станом на 22.01.2014 року.

29.01.2014 року представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подано до апеляційного суду письмові пояснення щодо залишку коштів на рахунках боржника, до яких долучено додаткові докази - виписки по особових рахунках станом на 24.01.2014 року, скріплені штампом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 24.01.2014 року.

03.02.2014 року представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подано до апеляційного суду додаткові пояснення по справі, до яких долучено копію звернення ліквідатора від 03.02.2014 року з додатками, а також клопотання про винесення окремої ухвали відносно арбітражного керуючого Котика Р.О. по факту надання до суду неправдивих відомостей при виконанні обов'язків ліквідатора ТзОВ «М-ФОН» та скерування її до Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчу вального органу Міністерства юстиції України. Представник зазначає про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків щодо закриття рахунків. До пояснення долучено копії заяв ліквідатора від 01.11.2013 року про закриття поточних рахунків, копію листа від 20.11.2013 року щодо зняття арешту з рахунків.

У судовому засіданні представники скаржників підтримали апеляційні скарги з викладених у них підстав, а також підстав, наведених у письмових поясненнях.

Арбітражний керуючий Котик Р.О. подав заперечення на апеляційні скарги та додаткові письмові пояснення до наданих заперечень. Просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року без змін, зазначаючи, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи. Пояснив, що ним вжито усіх необхідних заходів по ліквідації банкрута, коштів, отриманих під час ліквідаційної процедури, виявилось недостатньо для погашення кредиторських вимог, тому ним підготовлено та подано до суду звіт та ліквідаційний баланс у відповідності до вимог ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також зазначив, що в ліквідаційній процедурі ним використовувався один рахунок, відкритий в ПАТ «Фольксбанк». В ході ліквідаційної процедури, не зважаючи на подання відповідних заяв, не отримував від банків - скаржників інформації щодо наявності на рахунках грошових коштів та неможливості у зв'язку із цим чи будь-яких інших підстав закрити рахунки. Щодо додатково поданих скаржниками доказів пояснив, що такі не надавались скаржниками ні ліквідатору, ні місцевому господарському суду. До пояснень долучив копію постанови від 08.12.2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012150060000009, у зв'язку із відсутністю в діяннях посадових осіб ТзОВ «М-ФОН» кримінальних правопорушень, передбачених ч.1.ст. 388, ч. 5 ст. 191 КК України, копії заяв про закриття рахунків з відмітками банків про їх отримання, копії звернень ліквідатора про видачу довідок про закриття рахунків, копію листа начальника Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області від 30.01.2014 року, копію запиту ліквідатора, скерованого на адресу ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо надання інформації про залишок коштів на рахунках.

У силу ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд, розглянув апеляційні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк», матеріали справи № 5015/5278/12, заслухав пояснення учасників провадження і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Провадження у справі №5015/5278/12 про банкрутство ТзОВ «М-ФОН» порушене ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2012 року за його заявою, у порядку, встановленому ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону № 78784-XIV від 30.06.1999 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року ТзОВ «М-ФОН» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута у справі призначено арбітражного керуючого Котика Руслана Олександровича (ідент. номер 2716115134, який проживає за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Козакова, буд. 12, кв.38).

Постанова господарського суду від 26.02.2013 року залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2013 року.

Львівський апеляційний господарський суд застосовує положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 року, яка набрала чинності з 19.01.2013 року, як це передбачено п.1-1 прикінцевих та перехідних положень названого закону.

Як слідує із матеріалів справи публікація повідомлення про визнання ТзОВ «М-ФОН» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснена 21.03.2013 року в офіційному друкованому органі - газеті «Урядовий кур'єр» № 53 (4939).

У місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, до боржника звернулись ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із вимогами суму 33696575,24 грн., ПАТ «Укрсоцбанк» із вимогами на суму 43211475,73 грн., ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області із вимогами на суму 1197792,50 грн., ТзОВ «ТВК Волді» із вимогами на суму 1345251,51 грн., ТзОВ «Промторгмаркет» із вимогами на суму 2664150,51 грн., ФОП Остапенко М.Й. із вимогами на суму 291440,00 грн.

Ліквідатор банкрута розглянув подані заяви і визнав заявлені вимоги повністю та включив їх до реєстру вимог кредиторів.

Суд першої інстанції, покликаючись на приписи ст.ст. 1, 42, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнав вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у розмірі 33696575,24 грн. та вимоги по сплаті судового збору у сумі 1147 грн., з яких 1147 грн. вимоги першої черги, 27351891,00 грн. вимоги четвертої черги, 6344 684,24 грн. вимоги, які забезпечені заставою та підлягають погашенню в позачерговому порядку; визнав вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 43211475,73 грн. та вимоги по сплаті судового збору у сумі 1147 грн., з яких 1147 грн. вимоги першої черги, 43211475,73 грн. вимоги, які забезпечені заставою та підлягають погашенню в позачерговому порядку, визнав вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у розмірі 1197792,50 грн., з яких 958234,00 грн. вимоги третьої черги, 239558,50 грн. вимоги шостої черги; визнав вимоги ТзОВ «ТВК Волді» у розмірі 1345251,51 грн., які є вимогами четвертої черги; визнав вимоги ТзОВ «Промторгмаркет» у розмірі 2664150,51 грн., які є вимогами четвертої черги; визнав вимоги ФОП Остапенко М.Й. у розмірі 291440,00 грн., які є вимоги четвертої черги. При цьому, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що ліквідатор неправомірно визначив черговість погашення кредиторських вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк».

Як убачається з матеріалів справи, грошові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до боржника обґрунтовані наявністю заборгованості за договором овердрафту № 015/42-0-2/18 від 23.03.2012 року на суму 6344684,24 грн., в тому числі за кредитом - 49999999,15 грн., за відсотками - 1316461,60 грн., пеня за відсотками - 28223,49 грн., а також заборгованістю за договором факторингу № 017/42-0-1/62 від 03.06.2012 року на суму 27287511,00 грн., з них 24200620,30 грн. - основна заборгованість, 3086890,70 грн. - відсотки за користування грошовими коштами. Крім цього, рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2012 року у справі № 5015/3990/12 задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «М-ФОН» про стягнення заборгованості за договором овердрафту та стягнуто з ТзОВ «М-ФОН» на користь банку судові витрати у сумі 64380,00 грн.

Ліквідатор повністю визнав вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про що письмово повідомив банк шляхом скерування повідомлення № 02-П від 08.05.2013 року про результати розгляду кредиторських вимог. Одночасно даним повідомленням ліквідатор повідомив банк, що відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги у розмірі 33668351,75 грн. (основна заборгованість та заборгованість по відсотках) підлягають погашенню в четверту чергу, а вимоги у розмірі 28223,49 грн. (пеня) - у шосту чергу, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредитором - у першу чергу.

Згідно наявного в матеріалах справи договору застави товарів в обігу № 12/015/42-0-2/18/1 від 23.03.2012 року, додаткового договору № 1 від 08.06.2012р. до нього, укладених між ТзОВ «М-ФОН» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 42189109 від 16.10.2013 року вбачається, що вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що витікають з договору овердрафту № 015/42-0-2/18 від 23.03.2012 року, забезпечені товарами в обороті, а саме мобільними телефонами згідно додатку № 1 до договору. За поданими кредитором розрахунками, які не заперечуються боржником, заборгованість ТзОВ «М-ФОН» за договором овердрафту № 015/42-0-2/18 від 23.03.2012 року становить 6344684,24 грн.

Ураховуючи, що вимоги за договором овердрафту № 015/42-0-2/18 від 23.03.2012 року у розмірі 6344684,24 грн. забезпечені заставою майна боржника згідно договору застави товарів в обігу № 12/015/42-0-2/18/1 від 23.03.2012 року та додаткового договору до нього № 1 від 08.06.2012 року, такі вимоги підлягають погашенню в позачерговому порядку.

Грошові вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до боржника обґрунтовані наявністю заборгованості за договором № ТN/67/14-0610 від 15.06.2010 року та Угодою про співробітництво та організацію взаємовідносин за внутрішнім факторингом № 000/1-06.7-009 від 19.08.2011 року, в тому числі простроченої заборгованості основного боргу за контрактом у сумі 33119838,02 грн., суми пені згідно п. 11.3 контракту у розмірі 3931590,37 грн., суми 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за контрактом у сумі 654909,55 грн., суми плати за послуги з обслуговування кредиторської заборгованості у розмірі 4882111,22 грн., суми пені згідно п. 4.6. угоди про співробітництво у розмірі 99464,03 грн., суми штрафу згідно п. 4.3. угоди про співробітництво у розмірі 523562,54 грн.

Ліквідатор повністю визнав вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», про що письмово повідомив банк шляхом скерування повідомлення № 01-П від 08.05.2013 року про результати розгляду кредиторських вимог. Одночасно даним повідомленням ліквідатор повідомив банк, що відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги у розмірі 38656858,79 грн. (основний борг, 3% річних, плата за послуги з обслуговування заборгованості) підлягають погашенню в четверту чергу, а вимоги у розмірі 4554616,94 грн. (пеня, штраф) - у шосту чергу, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредитором - у першу чергу.

Із заяви ПАТ «Укрсоцбанку» та доданих до неї документів, а також із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 42189109 від 16.10.2013 року випливає, що зобов'язання боржника перед банком забезпечені заставою на підставі договору застави товарів в обороті № 06.1.2-13/71 від 22.08.2011 року.

Відповідно до договору застави товарів в обороті № 06.1.2-13/71 від 22.08.2011 року, ТзОВ «М-ФОН» передало в заставу ПАТ «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов'язань за Угодою про співробітництво та організацію взаємовідносин за внутрішнім факторингом № 000/1-06.7-009 від 19.08.2011 року товари в обороті, а саме мобільні телефони, пріпейд, цифрова техніка, аксесуари, згідно з переліком, що міститься в додатку № 1 до договору. Суть та розмір забезпечених заставою зобов'язань: виконання заставодавцем перед заставодержателем зобов'язань, зокрема: своєчасне та повне відшкодування заставодержателю будь-яких витрат, понесених ним внаслідок невиконання та/чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань за контрактом (ами), прийнятими на факторингове обслуговування заставодержателем та права вимоги щодо якого (их) відступлені йому, згідно з Генеральною угодою факторингу № 000/1-06.7-008 від 18.08.2011 року, укладеного між заставодавцем та контрагентом (ами), сплата заставодавцем заставодержателю можливих комісій за надані за Угодою послуги в розмірі, строки та в порядку визначеними Угодою, сплата можливої неустойки (пені, штрафів), визначеної Угодою, відшкодування інших витрат щодо задоволення вимог заставодержателя за Угодою (п. 1.3. договору застави).

Згідно поданих кредитором розрахунків, які не заперечуються боржником, заборгованість ТзОВ «М-ФОН» за договором № ТN/67/14-0610 від 15.06.2010 року та Угодою про співробітництво та організацію взаємовідносин за внутрішнім факторингом № 000/1-06.7-009 від 19.08.2011 року, яка забезпечена заставою майна боржника, становить 43211475,73 грн.

Отже, враховуючи зазначені вище положення ст. 1, ч. 4 ст. 42, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заявлені до боржника вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 43211475,73 грн. підлягають погашенню в позачерговому порядку.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, що вимоги скаржників, які забезпечені заставою, згідно ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають погашенню позачергово, а відтак повідомлення ліквідатором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що їх вимоги, які забезпечені заставою, підлягають погашенню відповідно у четверту та шосту чергу, є неправомірними.

При розгляді скарг кредиторів - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) ліквідатора суд першої інстанції вказав наступне, що за даними бухгалтерського обліку на момент порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури на балансі ТзОВ «М-ФОН» не числились основні засоби, готова продукція, товари, виробничі запаси. В ході судової процедури ліквідації ліквідатором також не виявлено належного боржнику майна, в тому числі товарів в обороті, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом інвентаризації, листами засновника (керівника) боржника, відповідями на запити щодо виявлення майна. Тобто, на момент, коли ліквідатор приступив до своїх обов'язків, товари в обороті на балансі банкрута не числились. Разом з тим, враховуючи відсутність у банкрута аналогічного майна та грошових коштів, товариство - боржник не мав можливості замінити предмет застави.

Разом з тим, як вбачається з долученої ліквідатором копії листа ГУ МВС України у Львівській області від 28.10.2013 року, СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12012150070000009 від 22.11.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації), ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

У даному провадженні здійснюється перевірка даних, викладених в заяві ПАТ «Укрсоцбанк», а також ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо використання службовими особами ТзОВ «М-ФОН» заставного майна - товарів в обороті (мобільних телефонів, цифрової техніки тощо).

Щодо не звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів, то Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при банкрутстві боржника, який ліквідується за рішенням засновника, не передбачає обов'язку створення комітету кредиторів, а відповідно у ліквідатора не виникає зобов'язання звітувати перед комітетом кредиторів про свою діяльність.

Разом з тим, в силу норм Закону кредитори не позбавлені права в межах справи про банкрутство звертатись до ліквідатора з вимогою надання відповідної інформації по справі.

Як свідчать матеріали справи, вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ліквідатора щодо надання інформації по справі останній виконувались. Натомість, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» жодного разу не скористалось таким правом та не зверталось до ліквідатора за інформацією по справі.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що на вимогу ПАТ «Укрсоцбанк», ліквідатором були скликані збори кредиторів, на яких 23.08.2013 року було обрано комітет кредиторів у складі двох кредиторів: ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 12 вересня 2013 року відбулось засідання комітету кредиторів, на якому ліквідатор надав присутнім звіт про пророблену роботу станом на 12.09.2013 р. Комітетом кредиторів звіт був прийнятий до відома, зауважень щодо поданого звіту не надходило.

До матеріалів справи ліквідатором долучено докази на підтвердження проведення претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості та сум за векселями. Зважаючи на відсутність документів на підтвердження сум заборгованості, а також через відсутність грошових коштів для оплати судового збору, стягнення такої заборгованості в судовому порядку виявилось не можливим.

На підтвердження вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, в тому числі за векселями, ліквідатором долучено до матеріалів справи листи ліквідатора від 14.11.2012 року та від 17.04.2013 року на ім'я засновника (директора) боржника Ільчишина С.М. (том 5, а.с. 116-117), лист Ільчишина С.М. від 14.11.2013 року (том 6, а.с. 215), претензії № 7П від 08.05.2013 року та № 7П від 17.07.2013 року з вимогою до ТзОВ «Торгова Група» оплатити прості векселі (том 5, а.с. 118-119), позов ліквідатора від імені боржника про стягнення заборгованості за векселями з ТзОВ «Торгова Група» та Ільчишина С.М. (том 5, а.с. 120-124), ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2013 року та від 16.10.2013 року у справі № 461/10796/13-ц про повернення позовної заяви з підстав несплати судового збору (том 5, а.с. 125-126), претензії № 1П - 6П від 08.05.2013 року з вимогами до дебіторів погасити суму заборгованості (том 5, а.с. 74-80), копії конвертів з відмітками органу поштового зв'язку про повернення претензій, скерованих на адресу ПП «Трасат» та ПП «Ново-Ком» (том 5, а.с. 81-82), акт звірки розрахунків з ТБ «Українська інвестиційна» станом 31.05.2013 року (том 5, а.с. 72), акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу станом на 01.01.2013 року (том 5, а.с. 73), інформацію з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Єдиного державного реєстру судових рішень про те, що ПП «Трасат» припинено у зв'язку з визнанням банкрутом згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 23.10.2012 року по справі № 5015/3117/12, державна реєстрація припинення юридичної особи проведена 05.11.2012 року (том 5, а.с. 83-88), заяву про визнання ТзОВ «М-ФОН» кредитором у справі про банкрутство ТзОВ «Оріал» (том 5, а.с. 104), ухвалу господарського суду Луганської області від 02.07.2013 року, якою відмовлено ТзОВ «М-ФОН» у прийняті заяви про визнання кредиторських вимог з тих підстав, що господарським судом припинено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Оріал» (том 5, а.с. 105), позовну заяву про стягнення заборгованості з ТзОВ «Оріал» із заявою про звільнення від сплати судового збору, подану до господарського суду Луганської області (том 5, а.с. 106-108), ухвали господарського суду Луганської області по справі № 913/1926/13 за позовом ТзОВ «М-ФОН» до ТзОВ «Оріал» (том 5, а.с. 109-110), клопотання ліквідатора по справі № 913/1926/13, якими ліквідатор повідомляв господарський суд Луганської області про відсутність первинних документів на підтвердження заборгованості, а також відсутність грошових коштів для сплати судового збору (том 5, а.с. 111-112), рішення господарського суду Луганської області від 27.08.2013 року по справі № 913/1926/13, яким відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «М-ФОН» до ТзОВ «Оріал» через недоведеність та необґрунтованість позовних вимог (том 5, а.с. 113-115), позовну заяву про стягнення заборгованості з ФОП Ошийко Ю.В. із заявою про звільнення від сплати судового збору, подану до господарського суду Львівської області (том 5, а.с. 98-100), ухвалу господарського суду Львівської області від 16.07.2013 року по справі № 914/2358/13, якою позовну заяву ТзОВ «М-ФОН» до ФОП Ошийко Ю.В. залишено без розгляду з підстав не представлення документів, на підставі яких виникла заборгованість, та доказів сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн. (том 5, а.с. 103), позовні заяви про стягнення заборгованості з ТзОВ «Пакко Холдинг» із заявами про звільнення від сплати судового збору, поданих до господарського суду Волинської області (том 5, а.с. 89-95), ухвалу господарського суду Волинської області від 03.07.2013 року по справі № 01-15/903/656/13 та від 16.07.2013 року по справі № 01-15/903/721/13, відповідно до яких позовні заяви банкрута до ТзОВ «Пакко-Холдинг» повернені з причин відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн., а також з причин не подання доказів на підтвердження суми заборгованості (том 5, а.с. 96-97), протокол про проведення аукціону, договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги до ПП «Ново-Ком», акт приймання-передачі права вимоги (том 5, а.с. 154-157).

Також з наявних в матеріалах справи документів, а саме листів керівника (засновника) ТзОВ «М-ФОН» Ільчишина С.М. (том 6, а.с. 96, 215), довідки Пустомитівського РВ ГУ МВС України у Львівській області № 312 від 10.01.2013 року (том 6, а.с. 58), листа Пустомитівського РВ ГУ МВС України у Львівській області № 12488 від 19.11.2013 року (том 6, а.с. 230), висновку від 31.12.2012 року, винесеного Пустомитівським РВ ГУМВС України у Львівській області (том 7, а.с. 2-3), вбачається, що 29.12.2012 року поблизу села Старе Село Пустомитівського району Львівської області в лісі Старосільського лісництва Бібрського Держлісгоспу було виявлено автомобіль МАН фургон-С, д.н.з. 28503ТА, який згорів 27.12.2012 року. Даним автомобілем 27.12.2012 року перевозилась документація (первинна бухгалтерська) ТзОВ «М-ФОН» з орендованого складу товариства, яке знаходиться по вул. Зелена, 153-а у м. Львові, на склад у м. Бібрку Пустомитівського району Львівської області. Автомобіль повністю згорів разом з усіма бухгалтерськими документами, які знаходились в ньому.

Тобто, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у ліквідатора не було можливості стягнути дебіторську заборгованість, в тому числі заборгованість за векселями через відсутність коштів для сплати судового збору. Крім цього, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, враховуючи відсутність векселів, ліквідатор не мав можливості здійснити їх реалізацію, як цінних паперів, а також не мав можливості належним чином оформити заяву про відновлення прав на втрачені цінні папери в порядку глави 7 ЦПК України.

Апеляційний суд не бере до уваги твердження скаржників про те, що ліквідатором не вжито заходів щодо пред'явлення вимог по стягненню дебіторської заборгованості боржника та залишено поза увагою пропозиції кредиторів щодо компенсації судових витрат на позовну роботу за рахунок коштів кредиторів. Адже скаржниками не надано доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження звернення до ліквідатора чи до суду першої інстанції з конкретними пропозиціями щодо компенсації судових витрат для проведення ліквідатором позовної роботи.

Окрім наведеного, в матеріалах справи наявні копії листів Відділу РЕВ ДАІ з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району при ГУ МВС України у Львівській області від 02.04.2013 року, Головного управління Держземагенства у Львівській області від 08.04.2013 року, Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 19.04.2013 року, Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 21.05.2013 року, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 6935046 від 18.10.2013 року (том 5, а.с. 23-27), листа інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 7/13-6-6880 від 05.11.2013 року (том 6, а.с. 105), листа Головного управління статистики у Львівській області № 20-09/1087 від 05.11.2013 року, витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.11.2013 року за № 17526688 та № 17526586 (том 6, а.с. 141-143), акт інвентаризації майнових активів станом на 01.03.2013 року (том 5, а.с. 21), з яких вбачається, що у ТзОВ «М-ФОН» відсутнє нерухоме майно, транспортні засоби, спеціалізована техніка, виробничі запаси, готова продукція, корпоративні права, нематеріальні активи та інше майно.

Як підтверджується матеріалами справи, в ліквідаційній процедурі ліквідатор використовував один рахунок, а саме рахунок в національній валюті № р/р 26005000003247 в ПАТ «Фольксбанк», який на момент винесення оскаржуваної ухвали був закритий, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками (том 6, а.с. 61, а.с. 221).

Також в матеріалах справи містяться докази на підтвердження вжиття ліквідатором заходів щодо закриття банківських рахунків, в тому числі лист ДПІ у Франківському районі м. Львова № 9076/9/18-2010 від 28.05.2013 року (том 6, а.с. 64-66), довідки про закриття рахунків (том 6, а.с. 59-63), заяви про закриття рахунків з відмітками банків про їх отримання (том 6, а.с. 97-103).

Відповідно до п. 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ України № 492 від 12.11.2003 року, датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

З матеріалів справи слідує, що ліквідатором в ході ліквідаційної процедури скеровувались ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заяви про закриття поточних рахунків. В ході розгляду справи в суді першої інстанції скаржниками не було надано ні ліквідатору, ні місцевому господарському суду доказів на підтвердження неможливості закриття рахунків чи наявності залишку коштів на них. Скаржниками не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України на обґрунтування поважних причин неможливості подання таких доказів місцевому господарському суду.

Матеріалами справи підтверджується, що скаржникам було відомо про розгляд господарським судом Львівської області справи про банкрутство боржника та про призначені судові засіданні по цій справі. Представники скаржників були присутні у судових засіданнях по розгляду даної справи в суді першої інстанції, в тому числі на засіданні 26.11.2013 року, у якому було зокрема затверджено звіт ліквідатора, однак доказів, на які покликаються в обґрунтування вимог своїх апеляційних скарг, не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (дана позиція викладена у п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції»).

Оскільки скаржники не обґрунтували поважності причин не подання до суду першої інстанції доказів, які надані ними додатково в обґрунтування апеляційних скарг, у суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 101 ГПК України відсутні законні підстави для прийняття таких доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали керувався наявними в матеріалах справи доказами, серед яких наявні докази на підтвердження здійснення ліквідатором покладених на нього обов'язків, в тому числі щодо пошуку майна (активів) банкрута, пред'явлення вимог до третіх осіб щодо повернення сум дебіторської заборгованості, докази закриття банківських рахунків.

Враховуючи неправомірність визначення ліквідатором черговості погашення заставних кредиторських вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції, з чим погоджується Львівський апеляційний господарський суд, частково задоволив скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) ліквідатора.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про відмову в задоволенні клопотання ПАТ «Укрсоцбанк» від 29.10.2013 року про залучення до участі у справі про банкрутство в якості кредитора Ільчишина Анатолія Михайловича (Львівська область, Самбірський р-н, с. Баранівці, вул. Василенка, буд. 115) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група» (м. Львів, вул. Грабовського, 11 код ЄДРПОУ 32262559).

Згідно ч. 2 до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законодавчими актами у регулюванні відносин, пов'язаних із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності. Даний Закон чітко встановлює порядок виявлення кредиторів. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 95 Закону, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Звернення до господарського суду з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство - це право кредитора. Крім випадків, прямо передбачених Законом, господарський суд не може включити відповідні грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів поза волею кредитора (дана позиція викладена в п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 з наступними змінами).

У матеріалах справи відсутні докази звернення Ільчишин А.М. та ТзОВ «Торгова Група» до ліквідатора та до господарського суду з вимогою визнати їх кредиторами у справі. Таких доказів не надано і суду апеляційної інстанції. Відтак, у суду першої інстанції не було правових підстав для повідомлення таких осіб про розгляд справи та залучення їх до участі у справі, як про це стверджує скаржник.

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11.11.2013 року про спростування майнових дій боржника, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно ч. 2 наведеної статті Закону, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Як вказано у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.11.2013 року за № 17577437 (том 6, а.с. 182-186), до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.07.2013 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПП «Електрокабельпостач» за судовим рішенням, судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, 09.07.2013р., 914/1601/13, господарський суд Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року у справі №914/1601/13, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2013 року, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП «Електрокабельпостач», ліквідовано ПП «Електрокабельпостач», а провадження у справі про банкрутство ПП «Електрокабельпостач» припинено (том 6, а.с. 187-213).

Крім цього, ухвалою господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року по справі №914/1601/13 відмовлено у визнанні грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 4999500 грн. та встановлено, що 02.04.2012 року між ТзОВ «М-ФОН» та ПП «Електрокабельпостач» укладено договір поставки № 020412-02, відповідно до умов якого упродовж терміну дії договору продавець зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати згідно з умовами цього договору непродовольчий товар. Розрахунок за договором поставки проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 82 від 11.04.2012 р. на суму 600 000,00 грн., № 91 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 93 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 95 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 97 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 98 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 235 від 27.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 236 в 27.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 237 від 27.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 991 від 27.07.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 992 в 27.07.2012 р. на суму 500 000,00 грн.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2013 року, ухвала господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року у справі №914/1601/13 постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі дослідження судом поданих доказів, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11.11.2013 року про спростування майнових дій боржника.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами й доводи скаржника ПАТ «Райффайзен банк Аваль» щодо неврахування судом першої інстанції наявності доказів поставки на користь боржника товарів від ПП «Ром-Транзит», ТзОВ «Монтемікс», ПП «Женевьєва».

Як підтверджується матеріалами справи, про що вже зазначалось вище, в ході ліквідаційної процедури не було виявлено належного боржнику майна, в тому числі товарів в обороті. Також, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором не виявлено дебіторської заборгованості ПП «Ром-Транзит», ТзОВ «Монтемікс», ПП «Женевьєва» перед ТзОВ «М-ФОН», що ліквідатором відображено у поданому до суду звіті та доданих до нього додатках. Окрім цього, в матеріалах справи наявні витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 6, а.с. 222-225), відповідно до яких ПП «Ром-Транзит» та ПП «Женевьєва» ліквідовані та проведено державну реєстрацію припинення цих юридичних осіб.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ «М-ФОН», суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор виконав вимоги, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, суд вказав, що до звіту ліквідатором долучено відомості про результати інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси, відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, відповіді на подані ліквідатором повідомлення і запити щодо виявлення майна банкрута, докази стягнення дебіторської заборгованості, копії банківських виписок про рух коштів по основному рахунку, копії архівної довідки та акту приймання-передавання документів до архівної установи. Також ліквідатором долучено до матеріалів справи докази про закриття банківських рахунків, докази відсутності у боржника відокремлених структурних підрозділів та корпоративних прав інших суб'єктів господарювання, а також інші документи на підтвердження виконаної роботи.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором не виявлено основних засобів, довгострокових фінансових інвестицій, інших необоротних активів, виробничих запасів, готової продукції.

Відповідно до листа Відділу РЕВ ДАІ з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району при ГУ МВС України у Львівській області від 02.04.2013 року, згідно бази даних комп'ютерного обліку ВРЕВ ДАІ за ТзОВ «М-ФОН» транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Львівській області від 08.04.2013 року, згідно з даними управлінь/відділів Держземагенства у районах та містах області земельних ділянок у власності та користуванні ТзОВ «М-ФОН» на території області не зареєстровано.

Відповідно до листа Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 19.04.2013 року, ТзОВ «М-ФОН» не має зареєстрованих технологічних транспортних засобів та іншої спецтехніки.

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 21.05.2013 року, згідно електронної бази даних зареєстрованих машин за ТзОВ «М-ФОН» реєстрація транспортних засобів в Держсільгоспінспекції на території Львівської області не проводилась.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 6935046 від 18.10.2013 року про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно листа інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 7/13-6-6880 від 05.11.2013р. дозволи на виконання будівельних робіт ТзОВ «М-ФОН» інспекцією не видавались, повідомлень про початок будівельних робіт та декларацій про початок будівельних робіт від ТзОВ «М-ФОН» не зареєстровано.

Із звіту ліквідатора та доданих до нього документів слідує, що за результатами проведеної претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості, враховуючи відсутність первинних документів на підтвердження сум заборгованості, грошових коштів для сплати судового збору, ліквідатором було проведено списання дебіторської заборгованості ТзОВ «Пакко Холдинг», ФОП Ошийко Ю.В., ТзОВ «Оріал», а також сум векселів, виданих ТзОВ «Торгова Група». Також ліквідатором було списано дебіторську заборгованість ПП «Трасат» у зв'язку з банкрутством та державною реєстрацією припинення юридичної особи дебітора. Дебіторська заборгованість ФОП Скобало Л.І. та Львівської митниці погашена в ліквідаційній процедурі дебіторами самостійно.

Право вимоги дебіторської заборгованості до ПП «Ново-Ком» було реалізовано ліквідатором у відповідності до вимог ст. 43, 44, 49-64, 68, 69, 71, 74 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На підтвердження виконання ліквідатором вимог ч. 6 ст. 49, ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо порядку визначення організатора аукціону в матеріалах справи наявні такі докази, як копія наказу ліквідатора про оголошення та проведення конкурсу з відбору організатора аукціонів, копія оголошення про проведення конкурсу з відбору організатора аукціонів, опублікованого в газеті «За вільну Україну Плюс», копії довідок учасників конкурсу з пропозиціями щодо розміру винагороди, копія акту ліквідатора про розкриття конкурсних пропозицій, копія наказу ліквідатора щодо переможця конкурсу з відбору організатора аукціонів, копія повідомлення про результати конкурсу з відбору організатора аукціонів, копія договору про проведення аукціонів з продажу права вимоги підприємства - банкрута, укладеного з переможцем конкурсу (том 5, а.с. 138-149).

Згідно вказаних документів організатором аукціону у справі про банкрутство ТзОВ «М-ФОН» ліквідатором визнано Товарну Біржу «Українська Торгова Система» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36313025, місцезнаходження юридичної особи - 79053, Львівська обл., м. Львів, вул. Перфецького, буд. 21, оф. 43), з якою 27.05.2013 року укладено договір про проведення аукціонів з продажу права вимоги підприємства-банкрута.

Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що ні Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ані інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року, із змінами внесеними згідно листа Вищого господарського суду України № 01-06/1149/2013 від 07.08.2013 року, що діяли на момент винесення оскаржуваної ухвали, не містили положень про те, що організатор аукціону діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство. Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року (із змінами внесеними згідно листа Вищого господарського суду України № 01-06/1149/2013 від 07.08.2013 року), а саме абзац 4 пункту 33 був доповнений реченням такого змісту: «організатор аукціону діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство» інформаційним листом Вищого господарського суду України від 26.12.2013 року № 01-06/1862/2013, тобто вже після винесення оскаржуваної ухвали.

Відтак безпідставними є твердження ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що господарським судом Львівської області не перевірено порядок призначення організатора торгів та не залучено організатора проведення аукціону як учасника провадження у справі про банкрутство.

Як свідчать матеріали справи, вимоги кредиторів в ході ліквідаційної процедури не погашались за недостатністю майнових активів банкрута. Відповідно до ліквідаційного балансу та доданих документів, непогашеними за недостатністю майна є вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 43212622,73 грн., вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 33697722,24 грн., вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у сумі 2283749,50 грн., вимоги ТзОВ «ТВК Волді» у сумі 1345251,51 грн., вимоги ТзОВ «Промторгмаркет» у сумі 2664150,51 грн., вимоги ФОП Остапенко М.Й. у сумі 291440,00 грн., вимоги LUISELLA IMPORT-EXPORT у сумі 488565,54 грн., вимоги ALAMEDA L.P. у сумі 47078,77 грн.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Поданий ліквідатором ТзОВ «М-ФОН» звіт відповідає вимогам ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В матеріалах справи містяться всі необхідні документи, які вимагаються Законом та підтверджують проведену ліквідатором роботу.

Щодо клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про винесення окремої ухвали відносно арбітражного керуючого Котика Р.О. по факту надання до суду неправдивих відомостей при виконанні обов'язків ліквідатора та скерування її до Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, яка надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи та приписи ст. 90 ГПК України, апеляційний суд не має законних підстав постановляти окрему ухвалу щодо арбітражного керуючого відносно надання до суду неправдивих відомостей при виконанні обов'язків ліквідатора у справі й відхиляє подане клопотання.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року у справі №5015/5278/12 про банкрутство ТзОВ «М-ФОН» постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі дослідження поданих суду доказів. Доводи скаржників, які наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року у справі №5015/5278/12 залишити без змін, а апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.