Рішення

від 07.02.2014 по справі 245/928/13-ц

СТАРОБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

245/928/13-ц

2/245/1154/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2014 року смт. Старобешеве

Старобешівський районний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Сазонової М.Г.

при секретарі Євсєй Ю.М.,

за участі позивачки ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог Державне комунальне підприємство Старобешівське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Старобешівського районного управління юстиції, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду 21.11.2013 р. з даним позовом. У позовній заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Комунарівка Старобешівського району Донецької області помер її батько ОСОБА_4. Реєстрація смерті проведена Комунарівською сільською радою 10.01.2012 р. актовим записом №1. Після смерті батька відкрилася спадщина на житловий будинок зі спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Заповітом від 06.05.2011 р. це майно батько, на випадок своєї смерті заповів їй. Житловий будинок зі спорудами належав батькові на підставі договору купівлі-продажу від 03.05.1967 р., а земельна ділянка - на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДН №023867 від 11.02.1998 р. Спадщину вона прийняла, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус їй відмовила у зв'язку з відсутністю реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем, винісши постанову від 14.11.2013 року. З огляду на неможливість оформлення право власності в порядку спадкування у нотаріуса, просила визнати за нею право власності на спадкове майно та зобов'язати реєстраційну службу Старобешівського районного управління юстиції провести державну реєстрацію її права власності.

У судовому засіданні позивачка на задоволенні позову наполягала, доводи позовної заяви підтвердила.

Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з'явилась, надала письмову заяву про визнання позову, в якій також просила справу розглянути за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала, з поясненнями та доводами Позивачки погодилась.

Начальник реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції подав заяву від 24.01.2014 р. №54/33-13 про розгляд та вирішення справи без присутності представника реєстраційної служби.

Начальник Старобешівського БТІ листом від 27.01.2014 р. №4/151 в адресу суду повідомив про відсутність компетенції БТІ у предметі спору та про розгляд справи за відсутності представника БТІ.

За таких обставин, керуючись правилами статі 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки ОСОБА_3 та представників третіх осіб.

Дослідивши надані по справі письмові докази, суд встановив наступні правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 22.02.1964 р., виданого бюро ЗАГС виконкому Кіровського району м. Донецька, батьками позивачки ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Прізвище ОСОБА_1 позивачка отримала після укладення шлюбу із ОСОБА_7, шлюб із яким у подальшому було розірвано 06.04.1993 року відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Згідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого виконкомом Комунарівської сільської ради Старобешівського району, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Комунарівка Старобешівського району Донецької області.

Згідно до договору купівлі-продажу будинку від 03.05.1967 р., ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_4 купив за 2000 карбованців житловий будинок у селі Комунарівка Старобешівського району. Договір містить посвідчувальний напис про те, що нотаріальне посвідчення здійснене виконкомом Комунарівської ради депутатів та про те, що договір зареєстрований в Книзі для запису нотаріальних дій.

Згідно до державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДН №023867, виданого Комунарівською сільською радою 11.02.1998 р., земельна ділянка площею 0,148 га, призначена для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_4 на підставі рішення Комунарівської сільської ради від 10.02.1998 р. Згідно витягу №01-45-2063 від 22.08.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, вона має кадастровий номер 1424581200:01:000:0227.

Згідно до технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1, самочинно збудованих споруд на території садиби не виявлено.

Згідно до заповіту від 06.05.2011 р., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті розпорядився передати будинок АДРЕСА_1 із земельною ділянкою у власність Позивачки. Заповіт посвідчений у встановленому порядку секретарем виконкому Комунарівської сільської ради Старобешівського району Донецької області.

Заявою від 08.05.2012 р. за №94 на ім'я приватного нотаріуса Старобешівського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_9, Позивачка повідомила про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08.05.2012 №30379548, приватним нотаріусом Старобешівського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_9 відкрито спадкову справу №46/2012 (реєстровий номер 52770218).

Заявою від 14.11.2013 р. за №262 на ім'я приватного нотаріуса Старобешівського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_9, Позивачка просила видати їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно до постанови приватного нотаріуса ОСОБА_9 від 14.11.2013 р., нотаріус, пославшись на ст. 46 Закону України «Про нотаріат», відмовила Позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи таке рішення відсутністю реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відносини права власності на момент придбання спадкодавцем житлового будинку, регулювалися Цивільним кодексом України 1963 року.

Згідно до ст.128 ЦК України 1963 р., право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зі змісту статі 227 ЦК України 1963 року в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу будинку від 03.05.1967 р., слідує, що дійсність договору купівлі-продажу житлового будинку забезпечувалась дотриманням нотаріальної форми цього правочину, а не його державною реєстрацією.

Відповідно до чинної на той час редакції постанови ЦВК і РНК СРСР «Про основні засади організації державного нотаріату» від 14.05.1926 року, нотаріальні дії у сільській місцевості вчинювали виконавчі комітети відповідних місцевих рад.

Право власності спадкодавця на земельну ділянку також підтверджене належним чином Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ДН №023867, виданого Комунарівською сільською радою 11.02.1998 р. в межах своєї компетенції та оформленим належним чином.

Отже, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 виникло у ОСОБА_4 з 03.05.1967 року, коли цей будинок був йому переданий, що підтверджується договором купівлі-продажу. Право власності на земельну ділянку виникло з 11.02.1998 р. на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. Вимоги щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно нормативні акти того часу не містили.

Такий висновок підтверджуються правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 13 червня 2012 р. по справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для суду, згідно до статті 360-7 ЦПК України. Так, у вказаній постанові Верховний Суд України, зокрема, вказав, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"…, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Посилання нотаріуса у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії на ст. 46 Закону України «Про нотаріат» вбачається безпідставним, оскільки ця норма не містить обґрунтування висновку про обов'язковість реєстрації прав власності спадкодавця в даному випадку.

Згідно до заяви відповідачки ОСОБА_3 в адресу нотаріуса ОСОБА_9 від 08.05.2012 р. №95, ОСОБА_3 відмовляється від прийняття обов'язкової частки у спадщині. Відомостей про інших спадкоємців, що мають право на обов'язкову частку у спадщині матеріали спадкової справи не містять.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, вимоги позивачки про визнання за нею права власності на спадкове майно у судовому порядку є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про зобов'язання реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції провести державну реєстрацію права власності, то такі вимоги суд знаходить безпідставними.

Згідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, ст.ст. 1, 3, 15 ЦПК України, право на звернення до суду з цивільним позовом виникає в разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин. З позовної заяви, пояснень позивачки та матеріалів справи не вбачається ознак порушення її прав з боку управління державної реєстрації Старобешівського районного управління юстиції.

Отже позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 15, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 392, 1218, 1268 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог Державне комунальне підприємство Старобешівське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Старобешівського районного управління юстиції, про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 69,90 м2, з яких житлова- 34,90 м.2 та який складається із:

А-1 житловий будинок; а прибудова; а1 прибудова; Б літня кухня; б тамбур; Г гараж; Д душ; Е погріб з шійкою; Ж, З, К, Л сараї; И убиральня; №1 ворота; №2 огорожа.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,148 га, кадастровий номер 1424581200:01:000:0227, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

07.02.2014