Рішення

від 05.02.2014 по справі 914/4735/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 р. Справа № 914/4735/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ", м.Луцьк, Волинська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР-СЕРВІС", м.Львів

про стягнення 54 282,25 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР-СЕРВІС" про стягнення 55 024,36 грн. заборгованості, з яких 50 308,00 грн. основного боргу, 768,53 грн. три проценти річних та 3 947,83 грн. пені.

Ухвалою суду від 23.12.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.01.2014р.

Ухвалою суду від 15.01.2014р. розгляд справи відкладено на 05.02.2014р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог поданої представником в судовому засіданні 15.01.2014р. до стягнення заявлено 54 508,00 грн. заборгованості, з яких 50 308,00 грн. основного боргу, 768,53 грн. три проценти річних та 3 431,47 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2014р. не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних за вих.№14 від 29.01.2014р. (вх.№482/14 від 03.02.2014р.), якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 54 282,25грн., що складається із основної суми боргу в розмірі 50 308,00 грн., 731,42 грн. три проценти річних та 3 242,83 грн. пені.

Крім того, представником позивача подано клопотання за вих.№13 від 29.01.2014р. (вх.№4477/14 від 03.02.2014р.) яким він просить суд розглядати дану справу без його участі, на підставі поданих документів.

Суд, розглянувши подану представником позивача заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних, прийняв її до розгляду.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 23.12.2013р. та 15.01.2014р. не виконав.

28.01.2014р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 79015, м. Львів, Франківський район, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79015, м. Львів, Франківський район, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.01.2014р. за №17933493 наданого представником позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР-СЕРВІС" станом на 14.01.2014р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79015, м.Львів, Франківський район, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Згідно п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Станом на 05.02.2014р. на адресу суду не повернулось повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 15.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 05.02.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату.

Водночас, факт надсилання відповідачу ухвали суду від 15.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 05.02.2014р. підтверджується реєстром суду на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції № 24 від 17.01.2014р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 05.02.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

19.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР-СЕРВІС" (покупець) було укладено договір поставки №190213/37ГП (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця запасні частини та інші деталі (надалі товар), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

Згідно п.4.2.1. договору оплата за кожну окрему партію товару згідно договору здійснюється покупцем на умовах оплати з відстроченням платежу (100% оплата за товар, згідно цін вказаних у відповідних рахунках, накладних на протязі 10 (десять) робочих днів з моменту отримання товару покупцем на підставі накладної).

Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору виконав повністю, поставив відповідачу товар (запасні частини та інші деталі) на загальну суму 104 691,00 грн.

Відповідач було повернув позивачу товар на загальну суму 11 508,00 грн. згідно накладних на повернення: ТМЦ№2 від 30.05.2013р.; ТМЦ№1 від 15.07.2013р.; ТМЦ№1 від 30.04.2013р.; ТМЦ№2 від 30.04.2013р.

Крім того, відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 42 875,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 18.09.2013р. за вих.№ 27 про сплату боргу, проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Позивач керуючись умовами п.8.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар, нарахував відповідачу пеню, яка згідно останньо поданої заяви про зменшення позовних вимог та долученого до неї уточненого розрахунку становить 3 242,83 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 731,42 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, згідно заяви про зменшення позовних вимог, становить 54 282,25 грн. заборгованості, з яких 50 308,00 грн. основного боргу, 731,42 грн. три проценти річних та 3 242,83 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору виконав повністю, поставив відповідачу товар (запасні частини та інші деталі) на загальну суму 104 691,00 грн.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 18.04.2013р. по 17.07.2013р. на загальну суму 104 691,00 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.2.1. договору оплата за кожну окрему партію товару згідно договору здійснюється покупцем на умовах оплати з відстроченням платежу (100% оплата за товар, згідно цін вказаних у відповідних рахунках, накладних на протязі 10 (десять) робочих днів з моменту отримання товару покупцем на підставі накладної).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 11 508,00 грн. по накладних на повернення: ТМЦ№2 від 30.05.2013р. на суму 1 520,00 грн.; ТМЦ№1 від 15.07.2013р.на суму 3 246,00 грн.; ТМЦ№1 від 30.04.2013р. на суму 5 432,00 грн.; ТМЦ№2 від 30.04.2013р. на суму 1 310,00 грн.

Факт часткової оплати відповідачем боргу в сумі 42 875,00 грн., підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками за період з 16.05.2013р. по 02.07.2013р. про поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 18.09.2013р. за вих.№ 27, яка залишена без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви (19.12.2013р.) у відповідача існує заборгованість в сумі 50 308,00 грн., відсутність якої останній не довів, доказів оплати не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 50 308,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано 3% річних, які згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог, становлять 731,42 грн. та підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.3. договору за затримку оплати чи прийняття товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати чи прийняття відповідної партії товару.

Перевіривши розрахунок пені долучений позивачем до заяви про зменшення позовних вимог за вих.№14 від 29.01.2014р. (вх.№482/14 від 03.02.2014р.), суд встановив, що позивач правомірно нарахував пеню в сумі 3 242,83 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №883 від 12.12.2013р. на суму 1 720,50 грн.

Позивач двічі подавав заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України «Про судовий збір»), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР-СЕРВІС" (79015, м.Львів, Франківський район, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28; р/р 26008000001439 В ПАТ «Укрсоцбанк»; МФО 300023; код ЄДРПОУ 30162754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДПОСТАЧ" (43017, Волинська область, м.Луцьк, вул.Мамсурова, 8б; р/р 26000060756428 в ПАТ КБ «Приватбанк»; МФО 303440; код ЄДРПОУ 37887249) основний борг в сумі 50 308,00 грн., 731,42 грн. три проценти річних, 3 242,83 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

5. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 07.02.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.