Постанова

від 16.02.2012 по справі 18393/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. справа № 2а-6781/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Католікяна М.О.

за участю секретаря судового засідання: Бухтіяровій Л.В.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі №2а-6781/09/0870

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про: визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСФ» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання нечиннм податкового повідомлення-рішення №0000612305/0 від 13.11.2009 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 13 листопада 2009 року №0000612305/0.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми Закону України «Про податок на додану вартість», а також тим , що ТОВ «ПСФ» податковий кредит з податку на додану вартість (далі ПДВ) було сформовано на підставі оформлених належним чином податкових накладних, які були виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, витрати на придбання товару були віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу, а відповідні суми податку на додану вартість були сплачені ТОВ «ПСФ» своєму контрагенту в ціні товару при придбанні товарів.

Посилання відповідача на ту обставину, що показники податкового кредиту з ПДВ, сформовані позивачем, є завищеними, оскільки контрагент позивача - приватний підприємець ОСОБА_1 господарських операцій щодо постачання позивачу товарів не здійснював , були відхилені судом, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року, Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить:

- скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року по справі 2а-6781/09/0870;

- прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПСФ» у задоволені позову в повному обсязі.

Позивач вказує, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що при опрацюванні декларацій з податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008 р. встановлено, що податковий кредит дорівнює 0. Таким чином, не можливо встановити постачальника товарно-матеріальних цінностей та послуг ПП ОСОБА_1, які у подальшому були відвантажені (надані) ТОВ «ПСФ».

Відповідач зазначає, що у ПП Миколайчука були відсутні трудові ресурси, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним підприємцем. Також відповідач вважає, що підпис на податкових накладних, отриманих від імені ПП ОСОБА_1, не є ідентичним справжньому підпису даного підприємця. В зв'язку з чим, податкова доходить висновку, що підприємством ТОВ «ПСФ» отримано податкові накладні від ПП ОСОБА_1 без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Виходячи з викладеного, відповідач також доходить висновку, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту з ПДВ, показники за операціями з перерахування коштів контрагенту - ПП ОСОБА_1

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Позивач вважає, що доводи відповідача щодо діяльності ПП ОСОБА_1 є суперечливими, оскільки за поставлений товар та надані послуги ТОВ «ПСФ» повністю розрахувалося по договору. Частково гроші поступали на розрахунковий рахунок контрагента ПП ОСОБА_1 Названого підприємця перевіряла ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області, про що в матеріалах справи є відповідь на запит суду. Перевіркою, під час якої повинні були перевірятися доходи підприємця, не встановлено порушень податкового законодавства.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій між ним та ПП ОСОБА_1 спростовується матеріалами справи, зокрема змістом акту перевірки.

За відсутності пояснень ОСОБА_1 та почеркознавчої експертизи позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не підписував документи первинного бухгалтерського обліку за операціями з позивачем.

У судовому засіданні представники позивача доводи, викладені у заперечені на апеляційну скаргу, підтримали.

Просили залишити рішення суду без змін , апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя - без задоволення.

Представники відповідача до суду не прибули, про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 08.10.2009 року по 28.10.2009 року фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки була складено акт №6119/2305/34790037 від 02.11.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ», код ЄДРПОУ 34790037 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2006 року по 30.06.2009 року, валютного ті іншого законодавства за період 13.12.2006 року по 30.06.2009 року». У висновках даного акту зазначено: «перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПСФ» п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. Закону України «Про додаток на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами і доповненнями, п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, підприємством ТОВ «ПСФ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 154180 грн.». Даний висновок ДПІ обґрунтовано наступним.

Протягом перевіряє мого періоду, 13.12.2006 року по 30.06.2009 року, ТОВ «ПСФ» мало взаємовідносини з ПП ОСОБА_1. Згідно наданих до перевірки документів (податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень 2008 року, прибуткові накладні, рахунки-фактури, обігово-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») встановлено, що ПП ОСОБА_1 протягом перевіреного періоду поставлено в адресу ТОВ «ПСФ» товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 972901 грн. 99 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 162150 грн. 37 коп., на що виписано податкові та видаткові накладні (акти виконаних послуг).

В ході перевірки, при опрацюванні декларації з податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень 2008 року встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань ПП ОСОБА_1 та податкового кредиту ТОВ «ПСФ» в розмірі 154180 грн. ПП ОСОБА_1 не задекларовано податкові зобов'язання ПДВ за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008., в сумі 154180 грн.

Листом ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 13.10.2009 року відповідача було повідомлено, що державну реєстрацію ПП ОСОБА_1 було припинено 04.09.2008 року. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 28.05.2008 року. Дата зняття з обліку в ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області 05.09.2008 року.

Згідно декларацій з податку на додану вартість ПП ОСОБА_1, податковий кредит останнього дорівнює 0(нулю).

Посилаючись на ті обставини, що до перевірки не надано, документів щодо транспортування товарів та послуг , отриманих від ПП ОСОБА_1, а також дослідженням ДПІ було встановлено, що у ОСОБА_1 були відсутні трудові ресурси, ДПІ дійшла висновку про неможливість здійснювання ним господарської діяльності.

На підставі зазначеного відповідач вважає, що підприємством ТОВ «ПСФ» податкові накладні від ПП ОСОБА_1 було отримано без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновки податкового органу не можна вважати доведеними , а податкове повідомленн-рішення законним та обґрунтованим, виходячи з такого.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення ТОВ «ПСФ» п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість».

Згідно п.п 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових забов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування , складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як вбачається з норм цього підпункту, податкова накладна виписується продавцем або виконавцем робіт. Згідно договорів між ТОВ «ПСФ» та ПП ОСОБА_1, продавцем та виконавцем робіт був ПП ОСОБА_1, який був платником ПДВ (згідно свідоцтва №100007861 від 22.12.2006 року) і мав право виписувати податкові накладні.

Відомості, зазначені у податкових накладних ПП ОСОБА_1, співпадали з даними (кількість, вартість товару), викладеними у видаткових накладних та актах виконаних робіт. Згідно наданих позивачем банківських виписок, загальні суми коштів, що підлягали оплаті згідно податкових накладних, були сплачені підприємством позивача на рахунки контрагента, які також відповідають даним про наявність рахунків за Актом перевірки ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 21.08.2008 року і лише частково було сплачено векселями.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що підписи ПП ОСОБА_1 на податкових накладних та вказаному Акті перевірки відрізняються, що є однією з підстав вважати, що останній не підписував податкових накладних, виданих позивачу, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Всі податкові накладні, видані ПП ОСОБА_1 позивачу-ТОВ «ПСФ», підписані приватним підприємцем, а також мають печатку приватного підприємця. Доказів у розумінні ст. 69 КАС України щодо підпису приватного підприємця ( його підробку тощо), відповідач суду не надав.

Отже, факт порушення позивачем норм п.п.7.2.3, п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можна вважати доведеним.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення ТОВ «ПСФ» п.п 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» №168-97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду (…).

В підпункті 7.4.5, цього ж Закону, зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

ТОВ «ПСФ» було сформовано податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, які були виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, витрати на придбання товару були віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу, а відповідні суми податку на додану вартість були сплачені ТОВ «ПСФ» своєму контрагенту в ціні товару при придбанні товарів.

Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення ТОВ «ПСФ» п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 закону України «Про додаток на додану вартість», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до п.п.7.7.1 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахункової згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, порушень названих норм позивач не допускав. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення та необхідність задоволення позову.

Викладені у апеляційній скарзі посилання відповідача на показники податкової звітності ПП ОСОБА_1, а також на те, що не можливо встановити постачальника товарно-матеріальних цінностей та послуг ПП ОСОБА_1, які у подальшому були відвантажені (надані) ТОВ «ПСФ», не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту) не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежності від висновків зустрічних перевірок контрагентів податковим органом, належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Крім того, як свідчать матеріали справи, доказів стосовно того, що угоди між позивачем та ПП ОСОБА_1 не були складовою комісійної діяльності останнього, формування показників податкової звітності якої має певні особливості, відповідач не надав .

Відповідачем також не спростовано пояснення позивача щодо наявності на складах товарів, отриманих від ПП ОСОБА_1, та пояснення щодо передачі названих товарів у заставу банку.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що відповідач не довів факт відсутності товарних операцій між позивачем та названим вище контрагентом.

Посилання відповідача на те, що докази які спростовують товарність операцій підприємства, повинні бути зібрані судом, не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з норм ст. 71 КАС України, згідно яких обов'язок доведення певних обставин покладається на сторони, а тягар доведення правомірності свого рішення - на суб'єкта владних повноважень.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення та необхідності задоволення позову. Таким чином, рішення суду першої інстанції є вірним по суті, що виключає підстави для його скасування.

В той же час слід зазначити, що виходячи з норм ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовимифондами», ст.ст.17, 171 КАС України, податкове повідомлення-рішення, яке є актом індивідуальної дії, підлягає скасуванню судом, що робить помилковим висновок суду про необхідність визнання його нечинним.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя слід залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року змінити. Абзац другий резолютивної частини викласти у наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 13.11.2009 року №0000612305/0». В решті залишити постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 13.11.2009 року № 0000612305/0»

В решті залишити постанову суду без змін .

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: М.О. Католікян