Постанова

від 29.10.2013 по справі 9101/102917/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/2985/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Гусєва К.В. дов від 19.01.2013

відповідача: - Дубов Д.О. дов від 08.08.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автодорсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.12

у справі № 2а/0470/2985/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автодорсервіс»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити певні дії,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автодорсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним правочину, укладеного між ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» та ТОВ «Байкара», викладеного в акті перевірки № 232/23-307/32781649 від 24.01.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКП «Автодорсервіс»» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків - ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» з даними, наведеними ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» в декларації за вересень 2011 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Діпропетровська вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «ВКП «Автодорсервіс», оформленого актом перевірки №232/23-307/32781649 від 24.01.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача по визнанню нікчемним правочину, укладеного між ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» та ТОВ «Байкара» є протиправними, оскільки господарська операція була фактично виконана, що підтверджується первинними документами. Враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №978, відповідач не мав підстав для визнання правочину нікчемним. Договір, укладений між ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» та ТОВ «Байкара», на момент перевірки був діючим, не оспорювався та не визнавався судом нікчемним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що встановлені відповідачем в ході перевірки обставини стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Байкара» позивачем не спростовані. Дослідивши подані позивачем первинні документи на підтвердження виконання укладеного позивачем як покупцем договору поставки нафтопродуктів (бітуму) з ТОВ «Байкара», а також договорів поставки нафтопродуктів, укладених позивачем як постачальником з ДІП «Дніпродор» та з ПП «Сімас». Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані документи оформлені із суперечливим одне одному змістом, тому суд не враховував їх як документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження фактичного вчинення даних правочині, суд першої інстанції встановив правильність висновку відповідача в акті перевірки, що відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 208), в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати постанову суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На підтвердження вимог апеляційної скарги позивача фактично наводить обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 24.01.2012 державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року, за результатами якої складений акт №232/23-307/32781649 від 24.01.2012.

Перевіркою встановлено, що підприємством не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Байкара», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» - по ланцюгу постачання:

1) ТОВ «Креатив-бюро «Краб» (код ЄДРПОУ 37154069) - ТОВ «Байкара» (код ЄДРПОУ 37154069) - ТОВ «ВКП «Автодорсервис» (код ЄДРПОУ 32781649) - ПП «Сімс» (код ЄДРПОУ 35323315);

2) ТОВ «Креатив-бюро «Краб»» (код ЄДРПОУ 37154069) - ТОВ «Байкара» (код ЄДРПОУ 37154069) - ТОВ «ВКП «Автодорсервис» (код ЄДРПОУ 32781649) - ДІП «Дніпродор» (код ЄДРПОУ 32835987).

Як зазначено у висновках акту перевірки, показники податкової звітності з ПДВ за вересень 2011 року відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України підлягають коригуванню, а саме: зменшенню податкових зобов'язань на загальну суму 89 481,67 грн. по підприємствам ПП «Сімас» та ДІП «Дніпродор» та податкового кредиту - на загальну суму 83 470,34 грн. по підприємству ТОВ «Байкара».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Висновки податкового органу про завищення підприємством в декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року податкових зобов'язань на загальну суму 89481,67 грн., завищення податкового кредиту на загальну суму 83470,34 грн. зроблені виходячи з того, що постачальник позивача за договором від 11.07.2011 № 11/07Б - ТОВ «Байкара» є посередником (транзитером) при придбанні та реалізації товару. Використовуючи дані АІС Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України і результати проведеної зустрічної перевірки по ТОВ «Байкара» податковим органом встановлено, що ТОВ «Байкара» здійснило продаж нафтопродуктів від ТОВ «Креатив-бюро «Краб», які в дійсності ним не реалізовувались, а лише полягали у документальному оформленні первинних документів.

Враховуючи викладене, а також враховуючи відсутність документів, що підтверджують якість товару, його транспортування, в акті перевірки зазначено, що фактичне придбання товару позивачем у ТОВ «Байкара» та подальша його реалізація покупцям ПП «Сімас» та ДІП «Дніпродор» не є можливим.

За наслідками проведеної відповідачем перевірки, на підставі акту перевірки №232/23-307/32781649 від 24.01.2012 показники податкової звітності з ПДВ за вересень 2011 року позивача скориговані податковим органом, а саме: зменшено податкові зобов'язання на загальну суму 89481,67 грн. по підприємствам ПП «Сімас» та ДІП «Дніпродор» та податковий кредит - на загальну суму 83470,34 грн. по підприємству ТОВ «Байкара».

Наведені обставини встановлені судом, відповідачем не спростовані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемним правочину, укладеного між ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» та ТОВ «Байкара», викладеного в акті перевірки № 232/23-307/32781649 від 24.01.2012, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про не підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Як зазначено судом першої інстанції за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Посилаючись на вище викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність викладених позивачем обставин в обґрунтування позовних вимог.

Колегія судів, виходячи з визначених позивачем позовних вимог, фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині оскарження дій податкового органу стосовно викладення певних висновків в акті перевірки, проте суд першої інстанції невірно визначив підстави, за яких в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За правилами п.7 р.IV вказаного Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки, та впливають на права та законні інтереси платника податків.

За таких обставин колегія судів вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та, відповідно, для визнання протиправними дій податкового органу щодо викладення в акті перевірки відповідних висновків податкового органу.

Щодо решти задоволених судом першої інстанції позовних вимог колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.

Дії органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначені п. 54.3 ст.54 ПК України, згідно якому контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Згідно з п. 58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення, зокрема, містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, в разі виявлення під час проведення перевірки заниження чи завищення платником податків податкового зобов'язання, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не винесено жодного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Разом з тим, судом встановлено, відповідачем не спростовано, що ним використані висновки акту перевірки № 232/23-307/32781649 від 24.01.2012 шляхом зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених позивачем при придбанні та подальшому продажу товарів та відображених в податковій декларації за вересень 2011 року, що свідчить про порушення законних прав позивача.

Податковим кодексом України не передбачено повноважень податкової служби щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту перевірки.

Наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 № 262-р та з метою реалізації положень наказу ДПА України від 17.03.2008 № 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Пунктом 2.14 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (додаток до Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008) передбачено, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому вказаним наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 не передбачено, що акт перевірки є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників, а вказано, що акт перевірки є підставою для винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Самостійна зміна відповідачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в не повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Агродорсервіс» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі № 2а/0470/2985/12 - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків - ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» з даними, наведеними ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» в декларації за вересень 2011 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Діпропетровська вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «ВКП «Автодорсервіс», оформленого актом перевірки №232/23-307/32781649 від 24.01.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року.

В решті позові - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко