Ухвала

від 10.12.2013 по справі 9101/194927/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. справа № 0870/2300/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідачів: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2012

у справі № 0870/2300/12

за позовом Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промкабель» в особі «Західкабель» філії товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промкабель»

Приватного підприємства «Практик»

про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог (т.1, а. с.159, 161), просила визнати недійсним договір від 01 червня 2004 року № 10/06, укладений між «Західкабель» філії ТОВ «Фірма «Промкабель» та Приватним підприємством «Практик», застосувати наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнути з ПП «Практик» на користь покупця - ТОВ «Фірма «Промкабель» суму у розмірі 283631,33 грн., стягнути з ТОВ «Фірма «Промкабель» у доход держави грошову суму в розмірі 283631,33 грн.

Позов обґрунтовано наявністю отриманих податковим органом відомостей та документів, які свідчать, що вказаний вище договір, на виконання якого діяли сторони, укладений з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, що завдає державі шкоду, а саме: недоотримання належних сум ПДВ внаслідок того, що відповідачем-2 суми ПДВ до складу податкових зобов'язань включені не були та до бюджету не перераховувались, а відповідачем-1 включено до податкового кредиту дані суми. На думку податкового органу очевидним є умисел ПП «Практик» щодо проведення господарського зобов'язання не у встановленому законом порядку, оскільки юридичну особу було створено без наміру здійснення підприємницької діяльності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2012 у задоволенні позову відмовлено. Постанову суду мотивовано формальністю висновків, зафіксованих відповідачем в акті перевірки, не підтверджених жодними доказами.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано положень ч.1 ст.72 КАС України щодо обов'язковості рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14.07.2005 у справі № 2-3918, яким визнано статут ПП «Практик», затверджений засновником ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Практик» з моменту його видачі - з 31 грудня 2003 року недійсними, оскільки реєстрація підприємства здійснювалась без наміру займатись підприємницькою діяльністю та сплачувати в державний бюджет встановленні діючим законодавством податки та збори. Доказом наявності умислу у ПП «Практик» при укладанні оспорюваної угоди всупереч інтересам держави та суспільства є укладання юридичною особою, що була завідомо зареєстрована протиправним шляхом.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2004 року між ПП «Практик» (Продавець) та Філією «Західкабель» ТОВ «Фірма «Промкабель» (Покупець) укладено договір № 10/06, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець - прийняти і оплатити комплект в подальшому «товар» (т.1, а. с.162).

За умовами п.п.1.2, 2.1 Договору ціна товару договірна за згодою сторін на кожну партію товару і підтверджується накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за поставлений товар провадяться на протязі 3-х банківських днів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця з моменту поставки товару на склад покупця.

Відповідно до п.п.6.1, 6.5 Договору договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31 грудня 2004 року.

Факт виконання вказаного договору, поставка ПП «Практик» на адресу ТОВ «Фірма «Промкабель» в особі його Філії «Західкабель» товару на загальну суму 283631,33 грн. підтверджується накладними, платіжними дорученнями, що свідчать про оплату відповідачем-1 відповідачу-2 отриманого товару, податковими накладними.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належними доказами виконання господарської операції та не визивають сумнівів щодо їх недостовірності.

Відповідач-1 на підставі виписаних ПП «Практик» податкових накладних включив суму податку на додану вартість 47271,89 грн. у складі ціні придбаного товару до податкового кредиту за період червень-жовтень 2004 року, що встановлено податковим органом при перевірці відповідача-1.

Відповідач-2 вказану суму податку на додану вартість включив до податкового зобов'язання з цього податку за період червень-жовтень 2004 року.

Про використання відповідачем-1 придбаного товару у власній господарській діяльності свідчить подальша реалізація ТМЦ на користь споживачів - ВАТ НІЦ «ЗТЗ-Сервіс» та ТОВ НВФ «Трион ЛТД ко» на загальну суму, з урахуванням торгової націнки, 289497,10 грн., в тому числі ПДВ в сумі 48249,51 грн.

Вимоги про визнання вказаного договору недійсним ґрунтуються на результатах проведеної позивачем планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Філії «Західкабель» ТОВ «Фірма «Промкабель» за період з 01 жовтня 2002 року по 30 червня 2005 року (акт перевірки від 31.10.2005 № 201/230/19335989).

З огляду на проведення перевірки Філії «Західкабель» ТОВ «Фірма «Промкабель» з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість податковим органом було надіслано запит до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва про проведення зустрічної перевірки ПП «Практик» щодо підтвердження суми ПДВ.

ДПІ у Дарницькому районі м.Києва у листі від 21 листопада 2005 року № 38108/7/23-906 повідомила позивача, що ПП «Практик» за юридичною адресою не знаходиться; за період квітень-вересень 2004 року підприємством подані декларації з ПДВ (скорочені) без ознак фінансово-господарської діяльності; остання податкова декларація з ПДП (скорочена) надійшла від підприємства до ДПІ за жовтень 2004 року без ознак фінансово-господарської діяльності; рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 липня 2005 року у справі №2-3918 визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ ПП «Практик» з моменту його видачі, а також припинено юридичну особу ПП «Практик» (т.1, а. с.75).

Також матеріали справи містять акт ДПІ у Дарницькому районі м.Києва № 651 від 21.10.2005 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП «Практик» з моменту його видачі - з 31.12.2003, складений на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 липня 2005 року у справі №2-3918.

На підставі вказаних обставин позивачем зроблений висновок, що договір від 01 червня 2004 року № 10/06 укладений з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, що завдає державі шкоду, а саме: неперерахування належних сум податку на додану вартість до бюджету через умисел ПП «Практик» щодо проведення господарського зобов'язання не у встановленому законом порядку, оскільки юридичну особу було створено без наміру здійснення підприємницької діяльності.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Виходячи з вказаних норм, підставою для визнання недійсним господарського зобов'язання, настання відповідних правових насідків, зокрема, є завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета вчинення такого зобов'язання, а не відповідна мета як наслідок укладення такого зобов'язання, у зв'язку з чим несплата податків після реалізації укладеної угоди згідно з діючим законодавством України не є підставою для визнання цієї угоди недійсною, а є підставою для притягнення винної особи до відповідальності в установленому порядку.

Укладений між відповідачами договір відповідає вимогам Цивільного Кодексу України, Господарського кодексу України, які ставляться до договору поставки (купівлі-продажу). Вимоги, встановлені нормами Цивільного кодексу України для чинності правочину, укладення договору, відповідачами додержані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що твердження позивача про несплату ПП «Практик» податків з оскаржуваних угод не є законодавчо встановленою підставою для визнання цієї угоди недійсної, тим більше, що докази в підтвердження вказаного факту в матеріалах справи відсутні, на виконання вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не подані.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає до уваги належні докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, та допустимі докази. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Посилання позивача на факт припинення юридичної особи - ПП «Практик», визнання в судовому порядку недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ ПП «Практик» з моменту їх видачі за рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 липня 2005 року у справі №2-3918 як підставу для визнання оскаржуваного договору недійсним, колегія суддів також не приймає до уваги, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане судове рішення не є достатнім доказом у справі.

При винесенні вищевказаного рішення Дарницького районного суду м.Києва суд виходив з того, що ОСОБА_1 підписував статут та інші документи ПП «Практик» без мети створення та діяльності вказаного підприємства, оскільки не вносив коштів та майна до статутного фонду підприємства, а також не мав мети та можливості сплачувати податки.

Тобто предметом дослідження в межах справи Дарницького районного суду м.Києва було питання правомірності створення ПП «Практик», а не наявність протиправного умислу при укладенні господарських договорів. Також судом не досліджувались та не встановлювались факти щодо надання ПП «Практик» податкової звітності за податкові періоди, в яких були здійснені господарські операції на виконання спірного договору, та факти приховування від оподаткування за наслідками цих операцій.

Крім того, матеріали справи не містять доказів набрання сили даним рішенням Дарницького суду м.Києва від 14.07.2005 у справі № 2-3918.

Разом з тим, колегією суддів приймається до уваги постанова Київського апеляційного господарського суду 31.05.2007 у справі № 2-3918/05, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, якою рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14.07.2005 у справі № 2-3918/05 - змінено та викладено абзац перший рішення в наступній редакції:

«Визнати статут ПП «Практик», ідентифікаційний код ЕДРПОУ 32705002, затверджений засновником ОСОБА_1 та зареєстрований Дарницькою районною у м.Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01.12.2003 року, свідоцтво № 38821240 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Практик» недійсними з дати постановлення рішення - з 14.07.2005 року». В решті рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14.07.2005 у справі № 2-3918/05 залишено без змін.

Тобто наведене свідчить, що обставини, які б підтверджували наявність у сторін за оскаржуваними договорами, зокрема у ПП «Практик», умислу на укладення договору всупереч інтересам держави та суспільства, зазначеним вище рішенням Дарницького районного суду м.Києва не встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення договору поставки від 01 червня 2004 року № 10/06, фактичного його виконання ПП «Практик» зареєстрований в установленому порядку в якості суб'єкта підприємницької діяльності, цивільної дієздатності не позбавлений.

Відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, оскаржувані господарські зобов'язання укладені правосуб'єктними особами, які на момент укладення не були виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та станом на час взаємовідносин обидві сторони були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до вимог ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а саме: умови про форму, умови про сторони, умови про зміст, умови про відповідальність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не наводиться фактів, не подано доказів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. В матеріалах справи такі докази відсутні.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що обставини, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання оскаржуваного договору і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим законні підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним відсутні.

Відповідно, є безпідставними вимоги позивача про стягнення з ПП «Практик» на користь покупця ТОВ «Фірма «Промкабель» суми у розмірі 283631,33 грн., з ТОВ «Фірма «Промкабель» - у доход держави грошової суми в розмірі 283631,33 грн., оскільки такі вимоги ґрунтуються на нормах ст.208 Господарського кодексу України, яка передбачає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним і застосовується лише у випадках визнання недійсним господарського зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що в підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі № 0870/2300/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко