Рішення

від 05.02.2014 по справі 22-ц/796/586/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Росік Т.В.

суддів: Прокопчук Н.О.‚ Мазурик О.Ф.

при секретарі Мургі М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником на підставі довіреності ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга - Київ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року ТОВ «Кольчуга-Київ» звернулося до суду з позовом про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 11.03.2013 року ОСОБА_4 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» передали права вимоги до ОСОБА_5 згідно договору-розписки від 13.10.2010 року про отримання від ОСОБА_4 у листопаді 2007 року грошових коштів у сумі, еквівалентній 1 962 788 доларів США та 4647500 грн. на безготівковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт», директором якого в той час був ОСОБА_2 Відповідно до умов розписки зазначені кошти були надані відповідачу на умовах придбання земельної ділянки, оформлення документації та подальшої її реалізації. ОСОБА_2 у розписці зазначив, що має повернути на безготівковий рахунок ВАТ «УЕМ» 4 647 500 грн. та 20 % кредитної ставки, а всього 5 577 000 грн.; готівкові кошти на користь ОСОБА_4 у сумі, еквівалентній 3 000 000 доларів США, що еквівалентно 23 730 000 грн., а всього 44 832 653 грн., а всього, з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та 15 % річних відповідно до зобов'язань ОСОБА_2, зазначених у розписці, просили стягнути 49 077 775 грн.

ОСОБА_2 подав суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним пункту 1.3 договору уступки права вимоги, яку ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.10.2013 року залишено без розгляду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.10.2013 року позов ТОВ «Кольчуга - Київ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кольчуга - Київ» борг у розмірі 49 077 775 грн. та судовий збір 3441 грн., а всього 49 812 016 грн.

Не погодившись з рішенням, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилався на порушення судом норм процесуального права, що виразилося у незаконному відкритті провадження у справі, оскільки подана позивачем позовна заява не була оформлена у відповідності до вимог щодо форми та змісту, передбачених ст. 119 ЦПК України. Судом неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження, оскільки Святошинським районним судом м. Києва розглядалася справа за його позовом до ТОВ «Енергогазінвестконсалт», третя особа ТОВ «Кольчуга - Київ» про визнання недійсним договору про відступлення права вимог від 11.03.2013 року. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надходження безготівкових коштів в розмірі 4 647 500 грн., які нібито були перераховані ОСОБА_4 на безготівковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та докази щодо отримання ОСОБА_2 вказаної суми. Також, з урахуванням того, що ОСОБА_2 частина коштів ніби-то надавалася в іноземній валюті, матеріали справи не містять доказів щодо курсу валют для підтвердження вірності розрахунку, як і відсутні докази того, що ТОВ «Енергогазінвестконсалт» є особою позикодавцем та докази того, що ТОВ «Кольчуга - Київ» має право надавати послуги факторингу, відсутній в матеріалах справи і письмовий договір позики. Оскільки сума позики, що є предметом позову більш ніж в десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України укладення договору позики у письмовій формі є обов'язковим. Суд невірно тлумачив розписку як договір позики та незаконно стягнув 15% річних у відповідності до зобов'язань ОСОБА_2 Оскільки грошові кошти ОСОБА_2 передані не були, вважає, що договір позики між сторонами укладений не був.

ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представники ТОВ «Кольчуга - Київ» в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції ( ч.1 ст. 303 ЦПК України).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач довів наявність між ОСОБА_4, ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та ОСОБА_2 боргових зобов'язань за розпискою, право вимоги за якою перейшло до позивача згідно договору про відступлення права вимоги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2013 року між ОСОБА_4, ТОВ «Енергогазінвестконсалт» (первісні кредитори) і ТОВ «Кольчуга-Київ» (новий кредитор») укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісні кредитори передали, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісним кредиторам і став кредитором за договором, зобов'язання за яким посвідчено борговою розпискою від 13.10.2010 року боржника ОСОБА_2

Текст документу, на який позивач посилається як на розписку, право вимоги за якою він прийняв, викладений ОСОБА_2 від руки на чотирьох сторінках. Згідно її змісту ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_4 1 962 780 доларів США в листопаді місяці 2007 року для вирішення питання придбання земельної ділянки 30 га, розташованої в Херсонській обл., Генічеському р-ні Арабатська стрілка на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалт». Кошти були витрачені (закреслено) отримані в готівковому вигляді в листопаді місяці. А також на безготівковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було зараховано 4 647 500 грн., які надійшли від структур ОСОБА_4 Директором товариства на той час був ОСОБА_2, а також власником ТОВ «Енергогазінвестконсалт». Кошти були витрачені на придбання вищезазначеної земельної ділянки. Відповідач зазначив, що ним були виконані дії по проведенню конкурсу, оформленню технічної документації та підписання договорів оренди земельної ділянки. Після цього ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було перереєстровано на користь ОСОБА_4 Кошти були надані на умовах придбання земельної ділянки, її оформлення та подальшої реалізації з метою отримання прибутку. Орієнтовно реалізаційна вартість майна мала складати 3000 доларів за 1 сотку, тому загальна реалізаційна вартість мала складати приблизно 9 000 000 доларів США. Орієнтовна тривалість операції мала складати 12 місяців, з виручених коштів ОСОБА_2 мав повернути на безготівковий рахунок структурам ОСОБА_4 4547 500 грн. + 20 % кредитної ставки а також готівкові кошти в сумі 1 962 788 долари США + 15 % річних. Різниця складала орієнтовно 6 000 000 доларів США, які передбачалося поділити 50х50 між відповідачем та ОСОБА_4

Далі по тексту в документі ОСОБА_5 зазначає, що реалізація земельної ділянки не здійснена, ведуться переговори з інвесторами. Орієнтовні терміни реалізації даного проекту складають лютий 2011 року - вересень 2012 року. Пропонується часткове залучення коштів від продажу майна Славутського силікатного заводу та реалізація боргових зобов'язань ТОВ «Аргонпродукт Вільд Україна», а також залучення коштів шляхом переговорів з російськими та білоруськими підприємствами, представлення земельної ділянки на виставках різних рівнів, які проводяться в Російській федерації та Білорусії. Під текстом стоїть підпис ОСОБА_2, що останнім не заперечувалося та дата 13.10.2010 року (а.с. 9-12 том 1 - копія рукописного тексту; а.с.89 том 2 - роздруківка рукописного тесту документу).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року №6-63цс13.

В силу приписів ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про стягнення боргу за розпискою, має довести факт передачі особі, до якої заявлено вимогу грошових коштів за розпискою та наявність у останньої зобов'язань по поверненню таких коштів.

Зі змісту тексту документу на підставі якого заявлено позовні вимоги вбачається, що ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_4 1 962 780 доларів США в листопаді місяці 2007 року для вирішення питання придбання земельної ділянки на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та на безготівковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було зараховано 4 647 500 грн., які надійшли від структур ОСОБА_4

Сторонами не заперечувалося та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 був директором ТОВ «Енергогазінвестконсалт» з 14.02.2004 року по 24.12.2008 року (а.с. 73-76 том 2).

Далі по тексту документу вбачається, що між ТОВ «Енергогазінвестконсалт» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як фізичною особою та як власником незазначених по тексту юридичних осіб («структур» останнього - текст документу), існувала домовленість про здійснення інвестиційної діяльності, а саме по придбанню земельної ділянки та її подальшої реалізації з метою отримання прибутку.

Згідно матеріалів справи ТОВ «Енергогазінвестконсалт» на підставі договору оренди з Генічеською райдержадміністрацією від 10.02.2010 року прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку із земель запасу рекреаційного призначення для розміщення бази відпочинку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами отримання фізичною особою ОСОБА_2 від ОСОБА_4 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» грошових коштів за розпискою у власність останнього , між останніми та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» в особі директора ОСОБА_2 на період 2007 року вбачається наявність правовідносин щодо здійснення інвестиційної діяльності, а тому правовідносини, що склалися між сторонами не регулюються ст.ст. 1046 - 1051 ЦК України.

За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, судом неповно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. На підставі п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга - Київ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя:

Судді

Справа № 754/4982/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/586/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Дубінін В.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Росік Т.В.