Рішення

від 30.01.2014 по справі 922/5123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р.Справа № 922/5123/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Східцемремонт", м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елавус ЛТД", м. Валки про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Резніченко Ю.Є. за довіреністю № 3 від 27.12.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БВК Східцемремонт", м. Краматорськ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елавус ЛТД", м. Валки про стягнення заборгованості в розмірі 29 343,28 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем сплачено товар у повному обсязі, але відповідачем на підставі видаткових накладних № 372 від 12.07.2013 року, № 385 від 18.07.2013 року, № 411 від 27.07.2013 року, № 415 від 30.07.2013 року, № 453 від 09.08.2013 року, № 507 від 29.08.2013 року, № 511 від 30.08.2013 року, № 545 від 10.09.2013 року, було поставлено товар, проте не в повному обсязі, в порушення вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.01.2014 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 30.01.2014 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 09.01.2014 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.№ 212), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

До господарського суду Харківської області 30.01.2014 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.№ 3220), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи оригінал опису вкладення у цінний лист, про відправлення на адресу відповідача претензії та акту звірки.

Надані представником позивача документи були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 28 982,00 грн., пеню в розмірі 361,28 грн. та сплачений судовий збір. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 6102212425264.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.07.2013 року па підставі рахунку-фактури № 213 від 09.07.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БВК Східцемремонт» (позивачем) було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Елавус ЛТД» (відповідача) суму в рахунок поставки товару в розмірі 22 360,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 583 від 10.07.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 372 від 12.07.2013 року постачання товару було здійснено частково на загальну суму - 21 603.19 грн., який був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 44 від 11.07.2013р., а отже відповідачем було недопоставлено товару на загальну суму - 756,81 грн.

17.07.2013 року на підставі рахунку-фактури № 226 від 16.07.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 21 500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 587 від 17.07.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 385 від 18.07.2013 року постачання товару було здійснено частково на загальну суму - 19 642,40 грн., який був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 44 від 11,07.2013р., а отже відповідачем було недопоставлено товару на загальну суму - 1 857,60 грн.

25.07.2013 року на підставі рахунку-фактури № 238 від 24.07.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 21685,59 грн., про що свідчить платіжне доручення № 598 від 25.07.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 411 від 27.07.2013 року постачання товару було здійснено на загальну суму - 22 806.00 грн., який був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 44 від 11.07.2013р., а отже відповідач було частково здійснено оплату заборгованості в загальній сумі 1120,41 грн.

26.07.2013 року на підставі рахунку-фактури № 241 від 26.07.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 22 500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 607 від 26.07.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 415 від 30.07.2013 року постачання товару було здійснено на загальну суму - 23 472.00 грн. Товар був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 44 від 11.07.2013 р., а отже відповідачем було здійснено оплату заборгованості в загальній сумі - 972,00 грн.

09.08.2013 року на підставі рахунку-фактури № 258 від 09.08.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 21 600,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 626 від 09.08.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 453 від 09.08.2013 року постачання товару відповідачем було здійснено частково на загальну суму - 18 180,00 грн. Вказаний товар був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 55 від 09.08.2013 р., а отже відповідачем було недопоставлено товар на загальну суму - 3420,00 грн.

14.08.2013 року на підставі рахунку-фактури № 269 від 14.08.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 20 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 631 від 14.08.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 507 від 29.08.2013 року постачання товару було здійснено на загальну суму - 25 182.00 грн. Товар був прийнятий Позивачем на підставі довіреності № 55 від 09.08.2013 р., а отже відповідачем було частково здійснено оплату заборгованості в загальній сумі - 5 182,00 грн.

29.08.2013 року на підставі рахунку-фактури № 287 від 28.08.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 24300,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 652 від 29.08.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 511 від 30.08.2013 року постачання товару було здійснено частково на загальну суму - 23 364,00 грн. Вказаний товар був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 55 від 09.08.2013р., а отже відповідачем було недопоставлено товару на загальну суму - 936,00 грн.

04.09.2013 року на підставі рахунку-фактури № 305 від 04.09.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 27 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 659 від 04.09.2013 року, проте згідно видаткової накладної № 545 від 10.09.2013 року постачання товару було здійснено частково на загальну суму - 24 714,00 грн. Товар був прийнятий позивачем на підставі довіреності № 66 від 09.09.2013р. а отже відповідачем було недопоставлено товару на загальну суму - 2 286.00 грн.

12.09.2013 року на підставі рахунку-фактури № 319 від 11.09.2013 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму в рахунок поставки товару в розмірі 27 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 667 від 12.09.2013 року, проте поставка відповідачем обумовленого товару не була здійснена.

Судом встановлено, що між сторонами фактично було укладено окремий договір купівлі-продажу, відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем, згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України є відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було, то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача претензію №07/10-1 від 07.10.2013 року, що містила в собі вимогу сплатити в строк до 11.10.2013 року заборгованість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 29111,04 грн.

В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України вказана заборгованість відповідачем позивачу не сплачена.

Крім того, вказана сума заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 року, який скріплений підписами уповноважених представників сторін та печатками юридичних осіб, який міститься в матеріалах справи (арк.с. 15).

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28 982,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заявлена пеня в розмірі 361,28 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 361,28 грн. пені суд виходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, при цьому суд бере до уваги вимоги частини другої статті 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, таким чином суд приходить до висновку про безпідставність такої вимоги позивача, в зв'язку з чим в позові в цій частині відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1720,50 грн. судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Елавус ЛТД", м. Валки (63002, м. Валки, Валковській р-н, Харківська обл.. вул. Либкнехта, 5, код ЄДРОПУ 14093152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Східцемремонт", м. Краматорськ (84333, м. Краматорськ, Донецька обл., вул. Уральська, 12 офіс № 205, р/р 26000060526560, в КФ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 335548, ЄДРПОУ 36693923) суму основного боргу в розмірі 28 982,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1699,32 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 361,28 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 04.02.2014 р.

Суддя Буракова А.М.