Рішення

від 03.02.2014 по справі 922/5184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/5184/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар-2012", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Семенкова Н.В. за довіреністю №7 від 16.12.2013 року,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростар-2012", м. Харків (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи про стягнення заборгованості в розмірі 39 847,05 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором купівлі - продажу №1705/1 від 17.05.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 39 000,00 грн., пеню в розмірі 625, 05 грн., 3% річних в розмірі 144,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 78,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.01.2014 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2014 року о 11:00 годині.

До господарського суду Харківської області 29.01.2014 року від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх.№ 3117), відповідно до яких просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Надані документи були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, та стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 39 000,00 грн., пеню в розмірі 625,05 грн., 3% річних в розмірі 144,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 78,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №61022124997.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

17 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростар-2012", м. Харків (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Віта Нова» було укладено договір купівлі-продажу № 1705/1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме насіння соняшника PIMI (товар) на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару складає: 650,00 грн. за одну посівну одиницю. Загальна ціна договору становила 39 000,00 гривень без ПДВ.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 1705/1 від 17.05.2013 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 39 000,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН- 0000020 від 20.05.2013 року на суму 39000,00 грн. (арк.с. 11).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом відповідача та печаткою юридичної особи відповідача.

Пунктом 5.1. Договору, передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку - фактури на товар, або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству, але не пізніше 01.11.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, не оплачена в сумі 39000,00 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Крім того, сума заборгованості в сумі 39000,00 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який міститься в матеріалах справи та скріплений печатками юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін. (арк. с. 12)

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 39000,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 625,05 грн. пені, 3% річних в розмірі 144,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 78,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 144,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 78,00 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі затримки оплати більш ніж на три дні, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.7.2 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 02.11.2013р. по 16.12.2013р., суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача, визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 625,05грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1720,50 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Радянська, буд. 2, корпус А, Код ЄДРПОУ: 34997240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар-2012", м. Харків (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, будинок 18, Код ЄДРПОУ 38001000) суму основного боргу в розмірі 39 000,00 грн., пеню в розмірі 625, 05 грн., 3% річних в розмірі 144,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 78,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.02.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/5184/13