Рішення
від 03.02.2014 по справі 922/5200/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/5200/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс", м. Київ (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 6274,84 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № 3165-22/2011 від 31.03.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1760,44 грн., пеню в розмірі 3801,60 грн., 36% річних в розмірі 712,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.01.2014 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2014 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 03.02.2014 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 3505), відповідно до якого просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Надане клопотання прийняте судом до розгляду, досліджене та долучене до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду у повному обсязі не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102212500495.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 27.01.2014 року повернулась ухвала суду від 23.12.2014 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: 61060, м. Харків, пр-т П`ятдесятиріччя СРСР, буд. 155-Б.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Позивач та відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Зважаючи на вищевикладене, суд задовольняє клопотання (вх. № 3505) представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та вважає, адже ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Враховуючи ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн КАРГО ПАРТС" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс", м. Харків (покупець) укладено договір поставки №3165-22/2011 від 31.03.2011 р., згідно умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п.1.1. договору).

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п.1.2. договору).

За змістом п.8.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що на виконання договору поставки №3165-22/2011 від 31.03.2011 р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 91 277,90 грн., проте, до матеріалів справи додано лише накладну № KBSI457661 від 20.09.2012 року на суму 2753,22 грн., яка скріплена печатками юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін та накладна № KBSI462867 від 27.09.2012 року на суму 1007,22 грн., яка скріплена підписом уповноваженого представника позивача та печаткою юридичної особи позивача та не містить в собі жодного підпису відповідача, а отже у суду відсутні правові підстави вважати, що товар згідно накладної № KBSI462867 від 27.09.2012 року на суму 1007,22 грн. було отримано відповідачем.

Тому, посилання позивача на поставку товару відповідачу на загальну суму 91 277,90 грн. та сплату відповідачем вказаної заборгованості на 89 517,46 грн. не підтверджується матеріалами справи, а отже не беруться судом до уваги.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №3165-22/2011 від 31.03.2011 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 2753,22 грн., про що свідчать накладна № KBSI457661 від 20.09.2012 року на суму 2753,22 грн. (арк.с. 35)

За змістом п.3.1. Договору, оплата згідно даного Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури та за умов зазначених в п.2 даного Договору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладною № KBSI457661 від 20.09.2012 року на суму 2 753,22 грн., в порушення умов договору, на підставі виставленого позивачем рахунку № SCPZ0001800105 від 20.09.2012 року (арк.с. 34), сплачена лише частково на суму 2 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 369 від 06.12.2012 року на суму 2 000,00 грн. (арк.с. 36), а отже не сплаченою залишилась сума в розмірі 753,22 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару на суму 753,22 грн. відповідачем до суду не надано.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказу, який би спростовував наявність заборгованості в розмірі 753,22 грн. перед позивачем, тому, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 753,22 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню, в частині стягнення заборгованості в розмірі 1007,22 грн. суд відмовляє, у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем товару за накладною № KBSI462867 від 27.09.2012 року на суму 1007,22 грн., а отже ця сума заявлена до стягнення з відповідача безпідставно.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3801,60 грн. та 36% річних в сумі 712,80 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. Договору, в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, Поку пець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Тобто, визначена сторонами редакція вказаного пункту не передбачає можливості нарахування пені понад шестимісячний термін, встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України, в зв'язку з чим позивачем безпідставно нараховано пеню на кількість днів, що перевищує 183 дні, отже з перевищенням шестимісячного терміну.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача по пені, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині, а саме: позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 110,69 грн., в частині стягнення пені в розмірі 3585,76 грн. суд відмовляє, як у таких, що не відповідають нормам ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п.5.3. Договору «у разі прострочення виконання грошового зобов'язання строком більше 30 календарних днів боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши нарахування 36 % річних в сумі 712,80 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований не вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 36% річних підлягають частковому задоволенню, а саме: задоволенню підлягає 36 % річних в розмірі 318,53 грн., в частині стягнення 36% річних в розмірі 394,27 грн. суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс", м. Харків (61060, м.Харків, пр-т. П'ятдесятиріччя СРСР, буд.155-Б, код ЄДРПОУ 37366806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) заборгованість за поставлений товар в сумі 753,22 грн., пеню в сумі 110,69 грн., 36% річних в сумі 318,53 грн. та 324,21 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1007,22 грн., пені в розмірі 3690,91 грн., 36 % річних в розмірі 394,27 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 08.02.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/5200/13

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення03.02.2014
Оприлюднено08.02.2014
Номер документу37036112
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/5200/13

Ухвала від 13.01.2014

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Рішення від 03.02.2014

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

Ухвала від 23.12.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Буракова А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні