Рішення

від 28.01.2014 по справі 906/1894/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2014 р. Справа № 906/1894/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Голубнича І.Ю. (довіреність б/н від 02.01.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (м.Дніпропетровськ)

до Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" (м.Коростень, Житомирська область)

про стягнення 36604,40 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 36604,40 грн. заборгованості за договором поставки №1494/С від 01.08.12., з яких: 32216,72 грн. - основний борг, 3201,95 грн. - пеня, 1094,72 грн. - 3% річних, 91,01 грн. - інфляційні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. До суду надіслав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову щодо вимоги про стягнення річних та інфляційних, а також заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Коростенська райагропромтехніка" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №1494/С, за умовами якого постачальник зобов'язався у порядку та в строки встановлені договором передати у власність покупця металопрокат, метизи (далі-товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 330023,71грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, довіреностями на отримання товару (а.с.17-60).

Пунктом 3.3 договору передбачений порядок розрахунків у вигляді 100% передоплати, якщо інше не обумовлено в специфікаціях або рахунках на оплату.

В рахунках на оплату, строк оплати за поставленй товар визначено днем пред'явлення рахунку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 297806,99грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.16-65), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді утворилася заборгованість в сумі 32216,72грн. (330023,71-297806,99).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 32216,72грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 3201,95 грн.(а.с.3-4).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 договору, передбачено, що у випадку порушення строку оплати за товар,покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо нарахування пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поважних причин пропущення позовної давності не встановлено.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за видатковими накладними №208510 від 17.10.12 за період з 17.10.12 по 08.04.13, №209853 від 15.11.12 за період з 26.11.12 по 07.06.13, №211044 від 12.12.12 за період з 17.12.12 по 12.12.13.

Строк виконання по вказаних накладних, згідно рахунків на оплату (за п.3.3 договору), настав відповідно 15.10.12 (а.с.43), 05.11.12 (а.с.52), 10.12.12 (а.с.58).

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 15.12.13, що підтверджується відтиском штампу поштового відділення на конверті (а.с.90).

Таким чином, розмір пені може нараховуватись за шість місяців з дня винекнення зобов'язання, однак обрахованих в межах строку з 15.12.12 по 15.12.13, що згідно проведеного судом розрахунку,за період з 15.02.12 по 17.06.13, становить 2866,52грн. і підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогю про стягнення з відповідача пені в розмірі 335,43грн., тому у її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 91,01грн. інфляційних та 1094,72 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що інфляційні нарахування виконані правильно і тому задовільняє позов у цій частині в розмірі 91,01грн., а в частині стягнення річних вимога позивача підлягає задоволенню частково в розмірі 1046,52грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав не оспорив, заперечуючи щодо нарахування річних та інфляційних, контррозрахунку вказаних величин не надав, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 36220,77грн., з яких: 32216,72грн. боргу, 2866,52грн. пені, 1046,52грн. річних, 91,01грн. інфляційні. В частині стягнення 335,43грн. пені та 48,20грн. річних слід відмовити за безпідставністю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" (11508,Житомирська область, м.Коростень, вул.Чапаєва,3; код 05519267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000,м.Дніпропетровськ, вул.Шолом-Алейхема,5; код 36441934) - 32216,72грн. боргу, 2866,52грн. пені, 1094,72грн. річних, 91,01грн. інфляційних, 1807,85грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 335,43грн. пені та 48,20грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)