Рішення

від 04.02.2014 по справі 910/23017/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23017/13 04.02.14

За позовом закрите акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

до товариство з обмеженою відповідальністю "Лис-С"

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ "РН Коммерс"

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ПП "Експрес-Інфра"

про відшкодування залізничних тарифів за переадресування помилково направлених вагонів, ціна позову 184 480,18 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Дряхлов Є.О. (дов. № 15 від 01.01.2014)

Від відповідача не прибув

Від ТОВ "РН Коммерс" не прибув

Від ПП "Експрес-Інфра" не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку помилково направленими вагоно-цистернами з сирою нафтою, за накладними №№ 44013662, 44013597, 44013506, 44013449, 44013456, 44013746, 44013878, 44003150, 44003192, 44003218, 44003259, 44003887, 44005189, 44005148, 44005239 на суму 184 480,18 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2013 порушено провадження у справі №910/23017/13 та призначено до розгляду на 17.12.2013.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2013 не з`явився , причин неяки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 17.12.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "РН Коммерс" (ЄДРПОУ 33500195, 03110, м.Київ, вул.Солом`янська, б. 11) та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Експрес-Інфра" (ЄДРПОУ 34395766, Кіровоградська обл., с. Світловодськ, Леніна, 67/316), оскільки залучення даних осіб доможе встановити істину в даному спорі та може вплинути на права і обов`язки щодо цих сторін.

Стаття 27 ГПК України встановлює, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть за клопотанням сторін бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов"язки щодо однієї із сторін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2013 залучено до участі у справі №910/23017/13 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "РН Коммерс" та третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Експрес-Інфра". Розгляд справи призначено на 14.01.2014.

В судове засідання 14.01.2014 представники відповідача, третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача 14.01.2014 з'явився в судове засідання, надав пояснення по суті справи та подав клопотання про продовження строку розгляд справи на 15 днів.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п`ятнадцять днів.

Розгляд справи відкладено на 04.02.2014.

В судове засідання 04.02.2014 представники відповідача, третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АГ №726742-726743. Проте ухвала суду не була отримана позивечем та повернулась до суду з наступної причини: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін, суд вирішив розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в матеріалах справи документів.

Представник позивача 04.02.2014 з'явився в судове засідання, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 між позивачем та ТОВ «ТНК-BP Коммерс» (після зміни найменування ТОВ «РН Коммерс») було укладено договір комісії № 0015-10/КМ, згідно з умовами якого позивач доручає, а ТОВ «РН Коммерс» зобов'язується від свого імені та за рахунок позивача укласти із третіми особами на території України угоди з придбання сировини. На виконання зазначеного вище договору комісії, ТОВ «ТНК-BP Коммерс» 08.09.2011 уклало з ТОВ «ЛИС-С» договір поставки № 022 сирої нафти.

У січні 2012 року на станцію Новозолотарівка Донецької залізниці на адресу закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"(далі позивач) від вантажовідправника - ТОВ «Лис-С» (далі відповідач) надійшли вагоно-цистерни з нафтою сирою №№ 51289312, 51285187, 51285971, 51286870, 51283018, 51286771, 57302770, 51285872, 51286904, 51288587, 51234565, 51285070, 58647900, 51281400, 51285575, що підтверджується залізничними накладними №№ 44013662, 44013597, 44013506, 44013449, 44013456, 44013746, 44013878, 44003150, 44003192, 44003218, 44003259,44003887,44005189, 44005148, 44005239.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що вищенаведені цистерни було направлено на адресу позивача без наявності будь-яких договірних чи інших законних підстав.

Згодом, відповідач листом №36 від 10.02.2012 направленим на адресу ТОВ «ТНК- ВР Коммерс» (на теперішній час - ТОВ «РН Коммерс»), просив направити помилково направлені на адресу позивача вагони за наступними реквізитами:

Станція призначення: Маріуполь Сортирувальний, Донецької залізниці;

Код станції: 485604;

Отримувач: ТОВ «Азовська Нафтова Компанія»;

Код отримувача: 2901;

Адреса отримувача: 87503, Донецьке шосе, 3, м. Маріуполь, Донецька обл., Україна;

Код ЄДРПОУ: 30661021.

Окрім зазначеного, в листі було вказано гарантію компенсації всіх пов'язаних з переадресуванням видатків.

Судом встановлено, що раніше відповідач мав договірні відносини з ТОВ «ТНК-BP Коммерс», щодо постачання позивачеві нафти сирої, в рамках виконання останнім договору комісії №0015/10-КМ від 23.12.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «ТНК-BP Коммерс».

Натомість, зазначені вагоноцистерни були направлені відповідачем на адресу позивача не у рамках виконання договору комісії, а помилково, по що свідчить лист №36 від 10.02.2012.

Відповідно до положень ст.44 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно зі статтею 119 цього Статуту.

Статтею 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Згідно з п.12 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватись як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу.

Керуючись наведеною нормою, та у відповідності до гарантійного листа №36 від 10.02.2012, позивачем було підготовлено та направлено на адресу залізниці лист (заяву) №17/100 від 13.02.2012 про переадресування вагоно-цистерн.

На підставі зазначеного листа (заяви) залізницею було видано наказ №262 від 13.02.2012, згідно із яким усі платежі, пов'язані з переадресуванням було стягнуто з позивача за передоплатою.

Відправлення вагоно-цистерн за реквізитами, що були вказані у листі №36 від 10.02.2012, підтверджуються накладними №№ 53858874, 53858916, 53858973, 53859179, 53859336, 53859450, 53859492, 53859617, 53859716, 53859765, 53859963, 53859823, 53859880,53860060, 53860201.

Відповідно до п.2.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, розрахункові підрозділи залізниць (далі - розрахункові підрозділи) здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Для зарахування платежів та обліку виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують розрахунковий підрозділ, відкривається рахунок централізованого дохідно-розподільчого рахунку Укрзалізниці. Розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника, (п.п. 2.2, 2.3 Правил).

Так, позивачем було укладено договір з Донецькою залізницею про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №412/711 від 01.01.2010, згідно з яким відкрито особовий рахунок та визначено попередню оплату з боку позивача перевезення вантажів та додаткових послуг (п.п. 2.3, 2.4 Договору).

Згідно з п.2.6 Правил розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

За переадресування вантажу відповідача залізницею, у відповідності до Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, було нараховано та стягнуто шляхом списання з позивача 175 683,32 грн. (в т.ч. ПДВ 29 280,55 грн.) на підставі наступних документів:

- накопичувальної картки №15020304 від 15.02.2012;

- відомості плати за користування вагонами №14020525;

- накопичувальної картки №30010180 від 30.01.2012;

- накопичувальної картки №27010171 від 27.01.2012;

- відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу №26010295 від 25.01.2012;

- відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу №14020524 від 13.02.2012;

- накопичувальної картки №13020288 від 13.02.2012;

- листа щодо коригування суми по картці №13020288;

- переліками стягнутих залізницею коштів №№ 219, 222, 223, 229, 240, 246;

- залізничних накладних №№ 53858874, 53858916, 53858973, 53859179, 53859336, 53859450, 53859492, 53859617, 53859716, 53859765, 53859963, 53859823,53859880,53860060,53860201.

З матеріалів справи вбачається, що обов'язок відповідача в частині відшкодування всіх понесених витрат на адресу позивача до цього часу не виконаний, що призвело до майнової шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання. Аналогічна норма міститься у ст.11 ЦК України.

Відповідно до положень ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі положень ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначеної норми позивачем було направлено листа №55-03/0023 від 06.03.2012 з вимогою повернення понесених позивачем витрат з переадресування помилково направлених вагонів.

Таким чином, з урахування поштового пробігу, а також семи днів на виконання зобов'язання, останнім строком для перерахування відповідачем грошових коштів на адресу позивача було 19.03.2012.

Проте, станом на день розгляду справи зазначена вимога не виконана з боку відповідача, що є порушенням зобов'язання щодо сплати заподіяної позивачеві шкоди.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 175 683,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 175 683,32 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних від основної суми заборгованості.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак суд зазначає, що у відповідача не було грошового зобов'язання перед позивачем, у відповідача лише виникло зобов'язання відшкодувати позивачу збитки заподіяні внаслідок помилки відповідача, а відтак у позивача відсутнє право вимагати від відповідача відшкодування йому 3% річних.

Отже, суд відмовляє відповідачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних від основної суми заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Лис-С" (03067, м. Київ, Солом"янський район, вул. Гарматна, буд. 8, код ЄДРПОУ 35890553) на користь закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (93117, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, оф. 1-а, код ЄДРПОУ 32292929) суму основного боргу в розмірі 175 683 (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 32 коп., судовий збір в сумі 3 513 (три тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 08.02.2014