Рішення

від 03.02.2014 по справі 919/1349/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року справа № 919/1349/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва»

(Фіолентовське шосе, 1, м. Севастополь, 99053)

до Приватного підприємства «Монолітспецбуд»

(вул. Комуністична, 10-А, м. Севастополь, 99003)

про стягнення 46974,46 грн,

представники сторін не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Механізація будівництва» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «Монолітспецбуд» про стягнення 46974,46 грн, з яких: 26808,00 грн - основна заборгованість, 1346,34 грн - інфляційні витрати, 11761,94 грн - пеня, 7058,18 грн - 9% річних.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 173 Господарського кодексу України та статті 526, 530, 854 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №23/07/10-КС від 23.07.2010 щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 20.11.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, до початку розгляду справи надав клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу без участі свого представника за наявними у справі матеріалами (вх. №1269/14 від 03.02.2014).

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 20.11.2013, 04.12.2013, 23.12.2013 та 20.01.2014 не виконав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (повернення поштових відправлень від 02.12.2013, 17.12.2013, 08.01.2014, 30.01.2014 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання») (а.с.20-24, 41-44, 52-55, 67-70).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Приватного підприємства «Монолітспецбуд» є: вул.Комуністична, 10-А, м. Севастополь, 99003.

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2010 між Приватним підприємством «Монолітспецбуд» (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Механізація будівництва» (Підрядник) був укладений договір підряду №23/07/10-КС (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник приймає на себе зобов'язання по забезпеченню роботи пневмоколісного крана КС-5363 на будівництві об'єкту Замовника в місті Алушта, перебазування в обидві сторони, зборку, розбирання, монтаж, демонтаж, технічне обслуговування крана в процесі роботи (арк.с.6-8). Замовник приймає на себе зобов'язання оплатити роботу крана згідно умов цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що вартість робіт формується за договірною ціною на перебазування, зборку, розбирання, монтаж, демонтаж крана на об'єкті, а також за часом находження крана у Замовника, відповідно до змінних рапортів та актів вартості роботі крана, складених з урахуванням вартості м/години, діючій у Підрядника.

Вартість роботи крана - 120,00 грн/м.година з ПДВ, без урахування вартості паливно-мастильних матеріалів, при роботі в одну зміну (пункт Договору 1.4).

Договірна вартість робіт з монтажу-демонтажу крана та перебазуванню крана в обидві сторони складає 20,00 тис. грн, з урахуванням ПДВ (пункт 1.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Замовник здійснює оплату робіт по перевезенню в обидві сторони, розбиранню, складанню, монтажу-демонтажу крана протягом 2 днів з дня підписання Договору та за два дні до початку робіт із перебазування крана, на підставі Договору. Документом, що підтверджує вартість виконаних робіт по перевезенню, розбиранню, складанню, монтажу-демонтажу крана є акт вартості виконаних робіт, складений протягом 3 календарних днів після закінчення робіт по монтажу крана, підписаний представниками сторін та завірений печаткою чи штампом Замовника.

Оплату за роботу крана Замовник здійснює щомісячно за договірною ціною на підставі актів вартості виконаних робіт, підписаних представниками сторін та завірених печаткою чи штампом Замовника, протягом 7 календарних днів з моменту підписання актів вартості виконаних робіт, грошовими коштами, шляхом перерахування суми вартості виконаних об'ємів робіт та роботи крана на розрахунковий рахунок чи в касу Підрядника, за вирахуванням сплаченого раніше авансу (пункт 2.4 Договору).

Робота у вихідні та святкові дні оплачується за ціною м/година з коефіцієнтом 1.2 (пункт 2.7 Договору).

Згідно з пунктом 3.1.11 Замовник зобов'язаний здійснювати оплату виконаних Підрядником робіт у відповідності до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 цього Договору.

Замовник зобов'язаний надати місце для проживання та харчування або надає місце для проживання, компенсує відрядні (добові) машиністам, що знаходяться на об'єкті техніки підрядника, вартість проїзду машиністів додому і повернення на об'єкт у вихідні дні та у разі простою крана (з вини Замовника) на підставі окремо виставленого рахунку (пункт 3.1.12 Договору).

Розділом 4 Договору передбачено, що договір діє з моменту підписання до 31.12.2010. Договір дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач зазначає, що роботи за Договором виконані ним повністю, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання вартості виконаних робіт № 317 за жовтень 2010 року на суму 24828,00 грн та № 323 за листопад 2010 року на суму 1980,00 грн, але Приватним підприємством «Монолітспецбуд» виконані роботі оплачені не були, у зв'язку з чим, загальна сума заборгованості відповідача за виконані роботи склала 26808,00 грн.

Крім того, на виконання пункту 3.1.12 Договору, позивачем на адресу відповідача направлялися рахунки-фактури № 330 від 05.11.2010 та № 325 від 30.10.2010 щодо компенсації відрядних витрат.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду цим позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 843 та частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України ціна роботи або способи її визначення, а також строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки факт виконання позивачем робіт за Договором знайшов своє підтвердження при розгляді справи, суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 26808,00 грн та залишається непогашеною.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення зазначеного, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати вартості виконаних позивачем робіт за актом № 317 за жовтень 2010 року та № 323 за листопад 2010 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Монолітспецбуд» заборгованості по оплаті виконаних робіт за Договором у загальній сумі 26808,00 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.11.2010 по 31.10.2013 у розмірі 11761,94 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Приписами статей 6, 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із положеннями пункту 5.2 Договору за неналежне виконання за Договором грошових зобов'язань, Замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони узгодили, що згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України встановлюється строк нарахування штрафних санкцій, відмінний від вимог Господарського кодексу України, а саме, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки з дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та домовленість сторін, пеня за порушення строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, при цьому розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, умовами Договору сторонами визначено інший порядок нарахування пені, а саме: нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки з дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючий дату підписання актів прийому виконаних робіт та положення пункту 2.4 Договору, суд вважає, що порушення відповідачем строків оплати вартості виконаних робіт по Акту №317 за жовтень 2010 року виникає з 27.11.2010, по Акту №323 за листопад 2010 року - з 03.12.2010.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний невірним, оскільки він складений із неправильним визначенням початку періоду прострочення зобов'язання.

Судом був проведений перерахунок пені за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання, виходячи з розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 24828.00 27.11.2010 - 22.03.2012 482 7.7500 % 0.042 %* 5081.92 24828.00 23.03.2012 - 09.06.2013 444 7.5000 % 0.041 %* 4517.88 24828.00 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 609.48 24828.00 13.08.2013 - 31.10.2013 80 6.5000 % 0.036 %* 707.43 1980.00 03.12.2010 - 22.03.2012 476 7.7500 % 0.042 %* 400.23 1980.00 23.03.2012 - 09.06.2013 444 7.5000 % 0.041 %* 360.30 1980.00 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 48.60 1980.00 13.08.2013 - 31.10.2013 80 6.5000 % 0.036 %* 56.42 Всього 11782,26

Оскільки частина друга статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог лише за клопотанням заінтересованої сторони, враховуючи відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 11761,94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9% річних у розмірі 7058,18 грн та інфляційні витрати у розмірі 1346,34 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Замовник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 9% річних від простроченої суми.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 9% річних та визнав його невірним, оскільки він також складений із неправильним визначенням періоду прострочення зобов'язання.

Судом був проведений перерахунок 9% річних за формулою: 9% річних = Сума боргу (грн.) х 9 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році / 100, з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 24828 27.11.2010 - 31.10.2013 1070 9 % 6550.51 1980.00 03.12.2010 - 31.10.2013 1064 9 % 519.47 Всього 7069,98

Однак, враховуючи межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9% річних у розмірі 7058,18 грн.

Судом був проведений розрахунок інфляційних витрат за формулою: Сума боргу (грн.) х індекс інфляції у відповідному місяці прострочки (%) /100, оскільки наданий позивачем розрахунок також складений із неправильним визначенням періоду прострочення зобов'язання.

Період заборгованості Сума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 27.11.2010 - 31.10.2013 24828 1.050 1233.79 03.12.2010 - 31.10.2013 1980 1.050 98.39 Всього 1332,18

Оскільки сума інфляційних витрат складає 1332,18 грн, суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню частково, у зазначеній сумі.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46960,30 грн, з яких: основний борг - 26808,00 грн, пеня - 11761,94 грн, 9% річних - 7058,18 грн, інфляційні витрати - 1332,18 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Монолітспецбуд» (вул.Комуністична, 10-А, м. Севастополь, 99003, код ЄДРПОУ 35337485, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» (Фіолентовське шосе, 1, м. Севастополь, 99053, код ЄДРПОУ 22288148, р/р 26009013023582 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 46960,30 грн, у тому числі: основний борг - 26808,00 грн, пеня - 11761,94 грн, 9% річних - 7058,18 грн, інфляційні витрати - 1332,18 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1719,48 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 07.02.2014.

Повне рішення складено 15.02.2013.

Суддя О.О. Єфременко

Вих. № 919/1349/13/3203/14