Рішення

від 04.02.2014 по справі 922/5336/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.Справа № 922/5336/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю "БСТРАНС", с. Новошин, Долинський район, Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес", м. Харків про стягнення 14822,96 грн. за участю представників сторін:

позивача - Горшкова Л.А., довіреність № 8 від 02.12.2013 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БСТРАНС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" суму грошових коштів у розмірі 14822,96 грн. за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 1307011-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2013 року, з яких: сума боргу у розмірі 14648,09 грн., сума 3% річних у розмірі 174,87 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. та за послуги адвоката у розмірі 1600,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 04 лютого 2014 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 04 лютого 2014 року не направив, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСТРАНС" (позивачем) було укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 130711-1.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Експедитор доручає Перевізнику, за дорученням Замовника та за рахунок Замовника, в Перевізник надає послуги та здійснює транспортування даного вантажу (Додаток № 1 "Форма Заявки"), зазначений в Додатку № 1 "Форма Заявки" на місце призначення вивантаження і видачу вантажу особі, зазначеній у накладній вантажовідправника, далі Вантажоодержувачу

Відповідно до п. 2.1. Договору, ТЕП виконується відповідно до умов даного Договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці й відпочинку водіїв (ЕСТР), а також законодавчими й нормативними актами України. Сторони також будуть дотримуватися положень про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR) і Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожні окремі ТЕП (транспортні-експедиторські послуги) оформлюється Додаток № 1 "Форма Заявки", що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, подача й підтвердження печатками та підписами відповідальних осіб Додатка № 1 "Форма Заявки", а також акти виконаних робіт та рахунки-фактури, або інших додатків до цього договору, провадиться за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, що має юридичну чинність оригіналу.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціни за даним Договором попередньо встановлюються й погоджуються Сторонами перед кожним перевезенням за допомогою Додатку № 1 "Форма Заявки". Остаточна сума фрахту вказується в рахунку-фактурі на кожну виконану ТЕП, і може змінюватися, виходячи з інших підтверджених видатків, понесених Перевізником при виконанні ТЕП.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що підставою для оплати ТЕП Експедитором є оригінали документів з мокрими печатками: рахунок-фактура Перевізника, акт виконаних робіт, картки простою, податкові накладні й товаросупроводжувальні документи (СМR) з оцінками відправника вантажу, перевізника, митних органів у шляху проходження вантажу й вантажоодержувача.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата ТЕП провадиться протягом 30 днів з моменту по копіям, що підтверджують доставку вантажу.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 64 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956 року (Конвенція КДПВ).

У відповідності до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року): Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі перевезення вантажів транспортними за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце.

01 липня 2013 року позивач (Перевізник) отримав та погодив Заявку на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № 130711-1 від 01.07.2013 року. Відповідно до Заявки Перевізник здійснив доставку вантажу (косилки) по маршруту Чешська республіка - с. Антипівки, Золотоніського району, Черкаської області, про що свідчить товарно-транспортна накладна (СМR).

22 липня 2013 року позивач на адресу відповідача направив акт надання послуг, товарно-транспортну накладну та попередню митну декларацію, про свідчить поштова квитанція від 22.07.2013 року.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач повністю виконав свої обов'язки за договором.

В свою чергу, відповідно до Заявки, відповідач (Експедитор) зобов'язувався оплатити надані послуги в сумі 1620,00 Євро.

Відповідно до п. 5.2. Договору, розрахунки за виконання ТЕП провадяться у гривні по курсу НБУ на момент оплати, шляхом перерахування коштів з рахунку Експедитора на розрахунковий рахунок Перевізника, при цьому, всі банківські видатки й комісії у зв'язку з таким перерахуванням оплачуються Експедитором.

Станом на 10 липня 2013 року курс НБУ: EUR 10,28 грн. Тобто ціна послуги в гривневому еквіваленті становить 16648,09 грн.

Однак, зобов'язання взяті відповідачем по вказаному Договору не були виконані, а саме відповідачем порушений порядок і строки розрахунків встановлені вказаним Договором. За надані послуги відповідач оплатив частково, а саме 07.10.2013 року в сумі 2000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку.

06 листопада 2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана Претензія за вих. № 7, що підтверджується поштовою квитанцією. Разом з претензією було надіслано два примірника Акта звірки взаємних розрахунків та акту надання послуг. Однак відповіді на адресу позивача не надходило та борг у розмірі 14648,09 сплачений не був.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 14648,09 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за Договором № 130711-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2013 року 3% річних у розмірі 174,87 грн. за період з 01.08.2013 року по 16.12.2013 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані позивачем та на підставі вказаного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 174,87 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1720,50 грн. та витрати за послуги адвоката у розмірі 1600,00 грн. у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 625, 627, 901, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (61050, м.Харків, вул. Куйбишева, буд. 9, р/р 26008033015980 в Філія "Слобожанське регіональне управління" ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 350697, код ЄДРПОУ 36987061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БСТРАНС" (77554, Івано-Франківська область, Долинський район, с. Новошин, р/р 26009000013578 у ВАТ "Фольксбанк" м. Львів, МФО 325213, код ЄДРПОУ 38411110) - 14648,09 грн. основного боргу, 174,87 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судових витрат, 1600,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.02.2014 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/5336/13