Рішення

від 03.02.2014 по справі 922/4979/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/4979/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт -СМ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес", м. Харків про стягнення 4408,99 грн. . за участю представників сторін:

позивача - Кагал Є.О., довіреність № 17 від 13.01.2014 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" суму грошових коштів у розмірі 4408,99 грн. за неналежне виконання зобов'язань за Договором міжнародних транспортних перевезень № 1211013-3 від 01.11.2012 року, з яких: сума боргу у розмірі 4348,01 грн., сума пені у розмірі 49,55 грн., штрафу у розмірі 11,43 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 03 лютого 2014 року представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з урахуванням заяви про виправлення помилки за вх. № 3478/14 наданої позивачем до суду, в якій позивач вказує про допущення помилки при виготовленні позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4348,01 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого позову, чи збільшення або зменшення позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмету або підстав позову.

Суд розглянувши заяву позивача про виправлення помилки та враховуючи, що на підставі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про виправлення помилки, яка є фактично заявою про зменшення позовних вимог, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" (перевізник) був укладений Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1211013-3.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Експедитор доручає Перевізнику, за дорученням Замовника та за рахунок Замовника, в Перевізник надає послуги та здійснює транспортування даного вантажу (Додаток № 1 "Форма Заявки"), зазначений в Додатку № 1 "Форма Заявки" на місце призначення вивантаження і видачу вантажу особі, зазначеній у накладній вантажовідправника, далі Вантажоодержувачу

Відповідно до п. 2.1. Договору, ТЕП виконується відповідно до умов даного Договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці й відпочинку водіїв (ЕСТР), а також законодавчими й нормативними актами України. Сторони також будуть дотримуватися положень про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR) і Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожні окремі ТЕП (транспортні-експедиторські послуги) оформлюється Додаток № 1 "Форма Заявки", що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, подача й підтвердження печатками та підписами відповідальних осіб Додатка № 1 "Форма Заявки", а також акти виконаних робіт та рахунки-фактури, або інших додатків до цього договору, провадиться за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, що має юридичну чинність оригіналу.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціни за даним Договором попередньо встановлюються й погоджуються Сторонами перед кожним перевезенням за допомогою Додатку № 1 "Форма Заявки". Остаточна сума фрахту вказується в рахунку-фактурі на кожну виконану ТЕП, і може змінюватися, виходячи з інших підтверджених видатків, понесених Перевізником при виконанні ТЕП.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що підставою для оплати ТЕП Експедитором є рахунок-фактура Перевізника, акт виконаних робіт, картки простою, податкові накладні й товаросупроводжувальні документи (СМR) з оцінками відправника вантажу, перевізника, митних органів у шляху проходження вантажу й вантажоодержувача.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата ТЕП провадиться протягом 14 днів з моменту по копіям, що підтверджують доставку вантажу.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 64 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956 року (Конвенція КДПВ).

У відповідності до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року): Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі перевезення вантажів транспортними за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце.

19 червня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" було подано заявку на перевезення 21 т. кераміки з 21.06.2013 року по 26.06.2013 року за маршрутом м. Харків (Україна) - Франкфурт (Німеччина).

Так, на виконання умов Договору позивачем 26.06.2013 року було здійснено перевезення вантажу а/м АА9612СА/АА9527ХХ, що підтверджується СМR № 680746 від 21.06.2013 року, підписаним актом № ОУ-0000663 від 26.06.2013 року, який було поштою направлено відповідачу та отримано останнім 08.07.2013 року.

26 червня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (позивачем) було виставлено рахунок № СФ-0000663 на суму 10498,01 грн.

На підставі наданого рахунку № СФ-0000663, відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 2150,00 грн. 19.08.2013 року та 4000,00 грн. 10.09.2013 року.

14 жовтня 2013 року на адресу відповідача позивачем було направлено Претензію-вимогу № 14/10, але відповіді позивачем отримано не було.

Станом на момент розгляду справи сума у розмірі 4348,01 грн. відповідачем позивачу сплачена не була, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача по справі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги у розмірі 4348,01 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 627, 901, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (61050, м. Харків, вул. Куйбишева, 9, код ЄДРПОУ 36987061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" (04655, м. Київ, вул. Артема, 1-5, оф. 613, код ЄДРПОУ 30524716, р/р 26001012827307 в АТ Державний Експортно-Імпортний банк України", м. Київ, МФО 322313)- 4348,01 грн. боргу, 1720,50 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2014 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/4979/13