Рішення

від 04.02.2014 по справі 922/5391/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.Справа № 922/5391/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Підприємства "Сента", с. Зміїнець, Луцький район до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес", м. Харків про стягнення 39791,29 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Сента" звернулось до господарського суду Харківського області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес" суму грошових коштів у розмірі 39791,29 грн. за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 1307191-1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 19 липня 2013 року, з яких: сума боргу у розмірі 39177,50 грн., сума 3% річних у розмірі 344,09 грн. та інфляційних витрат у розмірі 269,70 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідача.

22 січня 2014 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання за вх. № 2054 , в якому позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача та надав витребувані судом документи (оригінали документів для огляду у судовому засіданні). Надане клопотання долучено до матеріалів справи.

29 січня 2014 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 3113, в якому позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача та вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Клопотання розглянуто та долучено до матеріалів справи.

04 лютого 2014 року від позивача до суду надійшло клопотання за вх. № 3806, відповідно до якого позивач просить долучити додаткові документи до матеріалів справи та розглянути справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. Надане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

04 лютого 2014 року позивач не направив свого представника, але у раніше наданих клопотаннях просив розглянути справу за його відсутності та підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 04 лютого 2014 року не направив, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

19 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (відповідачем) та Підприємством "Сента" (позивачем) було укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1307191-1.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Експедитор доручає Перевізнику, за дорученням Замовника та за рахунок Замовника, в Перевізник надає послуги та здійснює транспортування даного вантажу (Додаток № 1 "Форма Заявки"), зазначений в Додатку № 1 "Форма Заявки" на місце призначення вивантаження і видачу вантажу особі, зазначеній у накладній вантажовідправника, далі Вантажоодержувачу

Відповідно до п. 2.1. Договору, ТЕП виконується відповідно до умов даного Договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці й відпочинку водіїв (ЕСТР), а також законодавчими й нормативними актами України. Сторони також будуть дотримуватися положень про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR) і Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожні окремі ТЕП (транспортні-експедиторські послуги) оформлюється Додаток № 1 "Форма Заявки", що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, подача й підтвердження печатками та підписами відповідальних осіб Додатка № 1 "Форма Заявки", а також акти виконаних робіт та рахунки-фактури, або інших додатків до цього договору, провадиться за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, що має юридичну чинність оригіналу.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціни за даним Договором попередньо встановлюються й погоджуються Сторонами перед кожним перевезенням за допомогою Додатку № 1 "Форма Заявки". Остаточна сума фрахту вказується в рахунку-фактурі на кожну виконану ТЕП, і може змінюватися, виходячи з інших підтверджених видатків, понесених Перевізником при виконанні ТЕП.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що підставою для оплати ТЕП Експедитором є оригінали документів з мокрими печатками: рахунок-фактура Перевізника, акт виконаних робіт, картки простою, податкові накладні й товаросупроводжувальні документи (СМR) з оцінками відправника вантажу, перевізника, митних органів у шляху проходження вантажу й вантажоодержувача.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата ТЕП провадиться протягом 30 днів з моменту по оригіналам, що підтверджують доставку вантажу.

Відповідно до п. 6.3 Договору, наднормативний простій автомобіля з вини Експедитора під навантаженням/вивантаженням і митною обробкою вантажу оплачується Експедитором у розмірі 500,00 грн. за кожну почату добу простою, виключаючи вихідні й святкові дні (при подачі транспортного засобу за 48 годин до початку вихідних і святкових днів), якщо інше не вказано Сторонами у Заявці на конкретне перевезення. Оплата за простій провадиться за умови своєчасного повідомлення Перевізника Експедитором з наданням картам простою, в котрих зазначені: дата, час, печатки, підписи відповідних осіб.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 64 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956 року (Конвенція КДПВ).

У відповідності до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року): Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі перевезення вантажів транспортними за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце.

Як вбачається з матеріалів справи, за час дії Договору позивач (Перевізник) виконав два перевезення, а саме:

- на виконання транспортної Заявки (умовний № 1) від 23.07.2013 року Перевізником виконано перевезення за маршрутом Голландія-Україна (м.Чорнобиль), автопотяг АС9120АМ/АС6515ХХ, вартість робіт 23827,50 грн. Крім того, відповідно до п. 6.3 Договору при виконанні цього перевезення Експедитору нараховано штраф у розмірі 1500,00 грн. за понаднормовий простій авто потягу за три дні простою;

- на виконання транспортної Заявки (умовний № 2) від 23.07.2013 року Перевізник виконав перевезення за маршрутом Голландія-Україна (м. Чорнобиль), автопотяг АС6318АО/АС1231ХХ, вартість робіт 23850,50 грн.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за Договором № 1307191-1 від 19.07.2013 року та Заявкам (умовний № 1 та умовний № 2) від 23.07.2013 року позивач виконав належним чином. Вказане підтверджується відповідними відмітками вантажоодержувача у графах 24 СМR № 20130722-89 та № 20130725-94, а також підписаними Експедитором актами надання послуг № 538 від 29.07.2013 року та № 543 від 30.07.2013 року. Жодних претензій чи рекламацій стосовно якості чи своєчасності наданих послуг відповідачем пред'явлено не було.

05 серпня 2013 року на поштову адресу відповідача позивачем було направлено оригінали документів, що стосуються перевезення за Заявкою (умовний № 1) від 23.07.2013 року: товарно-транспортну накладну СМR № 20130722-89, два примірники Акта наданих послуг № 538 від 29.07.2013 року, оригінали рахунків № 548 від 29.07.2013 року на суму фрахту 23827,50 грн. та № 549 від 29.07.2013 року на суму штрафу за простій 1500,00 грн., картку простою. Вказані документи були отримані відповідачем 21.08.2013 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення. Відтак, кінцевим терміном оплати цих рахунків згідно п. 5.5 Договору є 08.09.2013 року.

13 серпня 2013 року на юридичну адресу відповідача позивач направив оригінали документів, що стосуються перевезення за заявкою з умовним № 2 від 23.07.2013 року: товарно-транспортну накладну СМR № 20130725-94, два примірники акту наданих послуг № 543 від 30.07.2013 року, оригінал рахунку № 554 від 30.07.2013 року на суму фрахту 23850,50 грн. Вказані документи отримано відповідачем 21.08.2013 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення. Відтак, кінцевим терміном оплати цих рахунків згідно п. 5.5. Договору є 20.09.2013 року.

09 вересня 2013 року відповідач надав позивачеві гарантійний лист щодо оплати перевезення за Заявкою № 1, тобто заборгованість по рахункам № 548 від 29.07.2013 року на суму фрахту 23827,50 грн. та № 549 від 29.07.2013 року на суму штрафу за простій 1500,00 грн., всього - 25327,50 грн.

03 жовтня 2013 року позивачеві відповідачем був наданий гарантійний лист щодо оплати перевезення за Заявкою № 2, тобто заборгованість по рахунку № 554 від 30.07.2013 року на суму фрахту 23850,50 грн.

Проте, станом на день подання позовної заяви, відповідач тільки частково здійснив оплату наданих послуг, а саме: 03.10.2013 року було перераховано 2000,00 грн., 05.11.2013 року - 8000,00 грн.

04 листопада 2013 року позивач на юридичну адресу відповідача направив Претензію № 87 від 30.10.2013 року, проте письмової відповіді отримано не було. За результатами розгляду претензії відповідач оплатив лише 8000,00 грн. 05.11.2013 року як зазначалося вище.

11 грудня 2013 року позивачем було направлено відповідачу повторну Претензію № 99 та Акти звірки розрахунків, відповідно до яких заборгованість відповідача станом на 11.12.2013 року складає 39177,50 грн. Відповідач за результатами розгляду претензії підписав наданий Акт звірки розрахунків, однак письмової відповіді на Претензію не надав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 39177,50 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за Договором № 1307191-1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.07.2013 року 3% річних у розмірі 344,09 грн. та інфляційних витрат у розмірі 269,70 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування позивача, суд дійшов висновку, що період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 344,09 грн. та інфляційних витрат у розмірі 269,70 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 625, 627, 901, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (61050, м.Харків, вул. Куйбишева, буд. 9, р/р 26008033015980 в Філія "Слобожанське регіональне управління" ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 350697, код ЄДРПОУ 36987061) на користь Підприємства "Сента" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Ліскова, 11, код ЄДРПОУ 13348532, р/р 26008962500742 в ПАТ "ПУМБ" м. Луцьк, МФО 334851) - 39177,50 грн. основного боргу, 344,09 грн. 3% річних, 269,70 грн. інфляційних витрат, 1720,50 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.02.2014 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/5391/13