Рішення

від 04.02.2014 по справі 911/4657/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" лютого 2014 р. Справа № 911/4657/13

за позовом приватного підприємства «Верлоцьке», с. Верлок Радомишльського району Житомирської області

до відповідача фізичної особи - підприємця Щур Ігоря Вікторовича , с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області

про стягнення 72250,00 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Каляєв В.В., уповноважений, довіреність від 10.01.2014р. №1;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Верлоцьке», с. Верлок Радомишльського району Житомирської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи - підприємця Щур Ігоря Вікторовича, с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача сплачену позивачем відповідачу передоплату в сумі 72250,00 грн. за обумовлені договором але не виконані роботи, а також покласти на відповідача витрати на сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (замовник) у відповідності до укладеного між сторонами договору від 13.12.2012р. № 13-12/12 (виконання робіт з організації встановлення вантажно-приймальної платформи та обладнання для електронних автомобільних ваг) передоплатою сплатив відповідачу (виконавцю) всього 72250,00 грн. В порушення своїх зобов'язань відповідач обумовлені договором роботи у встановлений строк для позивача не виконав. Позивач письмово відмовився від договору та вимагав повернення сплачених передоплатою коштів в розмірі 72250,00 грн. Оскільки вимоги позивача відповідачем задоволені не були, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму в судовому порядку.

Ухвалою від 18.12.2013р. порушено провадження у справі № 911/4657/13 та призначено справу до розгляду. Ухвалою від 15.01.2014р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою представника відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, вимоги суду, не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд у відповідності до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві (яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно залученого до матеріалів справи витягу з ЄДР від 11.06.2012р. АС № 986965) копії ухвал від 18.12.2013р. та від 15.01.2014р. рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного підприємства «Верлоцьке», с. Верлок Радомишльського району Житомирської області (далі по тексту - ПП «Верлоцьке»), до відповідача - фізичної особи - підприємця Щур Ігоря Вікторовича, с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області (далі по тексту ФОП Щур І.В.), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Суду представлено текст договору № 13-12/12 про надання послуг (виконання робіт з організації встановлення вантажно-приймальної платформи та обладнання для електронних автомобільних ваг) (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого замовник (ПП «Верлоцьке») доручає, а виконавець (ФОП Щур І.В.) зобов'язується виконати роботи з організації встановлення вантажно-приймальної платформи та обладнання для електронних автомобільних ваг, довжиною 16 м та вантажопідйомністю 80 тон та передати виконані роботи замовнику. Згідно умов Договору:

- строк виконання робіт - 125 днів від дня одержання авансу, при цьому виконавець приступає до робіт не раніше 01.03.2013р. (пункт 1.2 Договору);

- місце проведення робіт надається замовником за адресою с. Верлок Радомишльського району Житомирської області, вул. Центральна (пункт 1.3 Договору);

- забезпечення виконання робіт технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на виконавця (пункт 1.6 Договору);

- загальна вартість робіт складає 144500,00 грн. Протягом трьох банківських днів замовник перераховує виконавцю передоплату в розмірі 50% загальної вартості робіт, після поставки конструкції до початку монтажу замовник перераховує 30% загальної вартості робіт, остаточний розрахунок замовник здійснює протягом п'яти днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Ціна договору може бути змінена за письмовим погодженням сторін, але в цілому не може перевищувати початкову загальну вартість більше ніж на 20% (розділ 2 Договору);

- приймання-здача робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін протягом п'яти днів після закінчення робіт виконавцем з оформленням акту виконаних робіт (пункт 4.1 Договору);

- за перевищення строків закінчення виконаних робіт виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% загальної вартості невчасно виконаних робіт (пункт 5.3 Договору);

- строк дії договору з моменту підписання сторонами і до 19.02.2013р. (пункти 8.1, 8.2 Договору)

Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому згідно до частин 2, 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, а якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами . Відповідно до частини 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За таких обставин закон пов'язує момент укладення правочину, вчиненого у письмовій формі, з моментом його підписання сторонами. Суд звертає увагу на те, що текст Договору від 13.12.2012р. підписано та скріплено печаткої лише з боку відповідача - виконавця, а з боку замовника - позивача не підписано та печаткою не скріплено.

Разом із тим, позивачем не заперечується, що відповідач надав позивачу для оплати рахунок-фактуру від 13.12.2012р. № СФ-13.дек на суму 72250,00 грн. за доставку та встановлення вантажо-приймальної платформи та обладнання для електронних автомобільних ваг довжиною 16 метрів вантажопідйомністю до 80 тон (із зазначенням підстави - договір № 13 12 12 від 13.12.2012р.) Копія зазначеного рахунку-фактури з підписом та печаткою виконавця - ФОП Щур І.В. залучена до матеріалів справи, оригінал наданий для огляду в судовому засіданні.

Позивачем здійснено оплату вказаної в рахунку-фактурі суми, а саме перераховано відповідачу платіжними дорученнями від 24.12.2012р. № 162 суму 32925,23 грн. та від 24.12.2012р. № 163 на суму 39324,77 грн., всього 72250,00 грн. (призначення платежу - за ваги згідно рахунку-фактури від 13.12.2012р.), що вбачається з доданих до матеріалів справи платіжних доручень та копії виписки по рахунку ПП «Верлоцьке», наданої Радомишльським відділенням Житомирської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину між сторонами недвозначно вбачається з рахунку-фактури та платіжних доручень, які містять посилання на Договір від 13.12.2012р., сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

За таких обставин відносини сторін за правовою природою є договором підряду з елементами договору про надання послуг.

За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач твердить, що відповідач, отримавши кошти, до виконання робіт, обумовлених Договором, взагалі не приступив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд ухвалами від 18.12.2013р. та від 15.01.2014р. двічі витребовував у відповідача документи, що підтверджують виконання відповідачем робіт та послуг, передбачених договором, повністю або частково, або документи, що підтверджують повернення позивачу грошових коштів в сумі 72250.00 грн. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем не представив, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, станом на день розгляду справи судом встановлено, що відповідач не приступив до виконання своїх зобов'язань перед позивачем з виконання робіт по з організації встановлення вантажно-приймальної платформи та обладнання для електронних автомобільних ваг, довжиною 16 м та вантажопідйомністю 80 тон.

Частина 4 ст. 849 ЦК України надає право замовнику в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення робіт відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи. Відповідно до частини 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не приступив до виконання своїх зобов'язань, письмово відмовився від договору та вимагав повернути отриману попередню оплату в сумі 72250,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, шляхом направлення відповідачу на належну адресу вимоги від 23.10.2013р. № 01-10 (копія вимоги з доказами направлення залучена до матеріалі справи). Вказана вимога фактично отримана відповідачем 25.10.2013р., про що свідчить копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №441670. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на вказану вимогу або повернув суму передоплати.

Відповідно до частини 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно до частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суть зобов'язань сторін за Договором полягає в обов'язку відповідача виконати роботи та надати послуги з організації встановлення вантажно-приймальної платформи та обладнання для електронних автомобільних ваг, довжиною 16 м та вантажопідйомністю 80 тон, та відповідно обов'язку позивача вказані роботи та послуги прийняти та оплатити.

У зв'язку із відмовою позивача від договору, здійсненою письмово у відповідності до вищенаведеного чинного законодавства, зобов'язання сторін припинилися, при цьому на момент припинення відповідач не виконав їх ні повністю, ні в частині.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 3 частини 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення даної статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін в зобов'язанні.

Отже, враховуючи невиконання відповідачем обумовлених договором робіт, ненадання послуг та відмови замовника від договору, в рахунок якого була сплачена спірна сума коштів, як аванс за виконання робіт відповідачу, судом встановлено факт того, що підстави набуття відповідачем та збереження спірних грошових коштів в сумі 72250,00 грн. відпали, а отже відповідач повинен повернути позивачу безпідставно набуте майно, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов приватного підприємства «Верлоцьке» повністю, приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Щур Ігоря Вікторовича 72250,00 грн. передоплати, та у зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» подана приватним підприємством «Верлоцьке» позовна заява мала бути оплачена судовим збором в мінімальному розмірі 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду). Так, Законом України від 06.12.2012р. №5515-VІ «Про державний бюджет України на 2013 рік» на 1 січня 2013 року місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 1 147,00 грн.

Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 05.12.2013р. №189, позивач сплатив судовий збір в сумі 1827,00 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в розмірі 106,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення відповідної ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 11, частинами 1,2 ст. 207, частиною 1 ст. 208, частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 610, частиною 2 ст. 614, ст.ст. 627, 629, частиною 1 ст. 638, частинами 2,3 ст. 639, частиною 3 ст. 651, частинами 2, 3 ст. 653, частиною 4 ст. 849, частинами 1 ст. 901, частиною 1 ст. 907, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Верлоцьке» задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Щур Ігоря Вікторовича (09170, Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Гагаріна, буд. 89, ідентифікаційний номер 3128301017)

на користь приватного підприємства «Верлоцьке» (12255, Житомирська обл., Радомишльський район, с. Верлок, вул. Центральна, буд. 3, ідентифікаційний код 35783408)

72250,00 грн. (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят гривень нуль копійок) передоплати ,

1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 08.02.2014р.