Рішення

від 04.02.2014 по справі 911/4812/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 911/4812/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС",

03037, м. Київ, вул. Івана Клименка, 39/8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖІНДУСТРІАЛБУД",

08300, Київська обл., м. Бориспіль , вул. Київський Шлях, 84

про стягнення 52 721,02 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Пастушенко О.Д. (довіреність від 10.12.2013 № 1/12-ЮР);

2) Сергієнко Ю.П. (директор, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 004352);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖІНДУСТРІАЛБУД" (далі - відповідач) про стягнення 52 721,02 грн., з яких: 50 809,38 грн. - основний борг, 1 357,52 грн. - пеня, 101,62 грн. - інфляційні втрати та 452,50 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 07.10.2013 № 07/10/13-3.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.01.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 422/14 від 14.01.2014) позивачем подано документи на виконання ухвали господарського суду Київської області від 27.12.2013.

У судове засідання 14.01.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.12.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 28.01.2014.

У судовому засіданні 28.01.2014 заявлено усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання сторонам додаткового часу для можливого мирного врегулювання спору.

У судовому засіданні 28.01.2014 оголошено перерву до 04.02.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1611/14 від 30.01.2014) позивачем подано розрахунок позовних вимог, з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем 16.01.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1957/14 від 04.02.2014) позивачем подано заяву, в якій зазначено, що розрахунок позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, позивачем здійснено з урахуванням часткових оплат відповідачем боргу 16.01.2014 та 04.02.2014.

У судовому засіданні 04.02.2014 представники позивача повністю підтримали позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.02.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖІНДУСТРІАЛБУД" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 07.10.2013 № 07/10/13-3 (далі - Договір), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт (далі - техніка) на будівельних об'єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору за попередньою домовленістю щодо часткової передплати послуг, остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських діб з моменту отримання замовником акту надання послуг.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги прийняв на суму 140 809,38 грн., що підтверджується змінними рапортами від 22.10.2013, від 01.11.2013, від 05.11.2013, від 11.11.2013 та актами надання послуг: від 31.10.2013 № 993 на суму 92 537,50 грн., від 01.11.2013 № 1055 на суму 24 150,00 грн., від 19.11.2013 № 1071 на суму 2 250,00 грн. та актом від 02.12.2013 № 1148, що направлений відповідачу разом з претензією від 11.12.2013 № 13/2013, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін. Вказані докази оцінюються судом як погодження юридичними особами фактів здійснення господарських операцій з надання послуг. До матеріалів справи долучені копії вказаних змінних рапортів та актів надання послуг.

Крім того, позивачем до матеріалів справи подано копії рахунків на оплату вищезазначених послуг: від 07.10.2013 № 1222 на суму 20 000,00 грн., від 21.10.2013 № 1312 на суму 72 537,50 грн., від 01.11.2013 № 1390 на суму 24 150,00 грн., від 19.11.2013 № 1494 на суму 24 121,88 грн.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив спірні послуги, на суму 90 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 13.01.2014 № 29/10-2 про надходження на рахунок позивача коштів від відповідача за період з 07.10.2013 по 13.01.2014, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 50 809,38 грн. - різниця між загальною вартістю наданих послуг та перерахованими коштами.

11.12.2013 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих. № 13/2013 про виконання зобов'язання з оплати заборгованості за Договором у розмірі 50 809,38 грн., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 11.12.2013.

Докази відповіді на вказану претензію або її задоволення у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку про наявність у позивача на час звернення до суду права на стягнення з відповідача основного боргу у сумі 50 809,38 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач, 16.01.2014 та 04.02.2014 , тобто, після порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2013, здійснив часткову оплату основного боргу за Договором на суму 20 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 04.02.2014 № 115/110-2 про надходження коштів від відповідача на рахунок позивача за період з 07.10.2013 по 04.02.2014 (оригінал у матеріалах справи).

Інших доказів перерахування коштів відповідачем суду не надано. Перерахування коштів, що вказані у довідці банківської установи від 04.02.2014 № 115/110-2, саме за спірним зобов'язанням відповідача, судом встановлено, з огляду на призначення платежів, що в ній зазначені та відсутності доказів наявності інших грошових зобов'язань відповідача перед позивачем.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума боргу в розмірі 20 000,00 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 30 809,38 грн.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 996,34 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 996,34 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 326,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 127,02 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому, позовна вимога про стягнення 127,02 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 287,23 грн.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 809,38 грн. основного боргу, 996,34 грн. пені, 287,23 грн. 3% річних та 127,02 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 5 272,10 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наступним чином: адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 5 272,10 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Пастушенко О.Д. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 24.11.1994 № 568/10).

До матеріалів справи позивачем додано копії договору на юридичне обслуговування від 10.12.2013 № 1/12, акту здачі-приймання робіт від 13.01.2014, свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю від 24.11.1994 № 568/10.

Однак, позивачем не додано доказів, які підтверджують фактичну оплату послуг адвоката. Крім того, в акті здачі-приймання робіт від 13.01.2013, що наданий позивачем, передбачено умову оплати адвокатських послуг - десятиденний термін з моменту прийняття судового рішення.

Судом враховано, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались та оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами. Відтак, оскільки докази оплати вказаних послуг на момент прийняття рішення у суду відсутні, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 272,10 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до ціни позову, що визначена у позовній заяві у розмірі 50 721,02 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 720,50 грн., оскільки згідно з Законом України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, у розмірі 1 720,50 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 23.12.2013 № 2713 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 827,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 23.12.2013 № 2713 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 106,50 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖІНДУСТРІАЛБУД" (08300, Київська обл., м. Бориспіль , вул. Київський Шлях, 84, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37917393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (03037, м. Київ, вул. Івана Клименка, 39/8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35965031) 30 809 (тридцять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 38 коп. основної заборгованості, 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 34 коп. пені, 127 (сто двадцять сім) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 23 коп. 3 % річних та 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 91 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. основного боргу припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (03037, м. Київ, вул. Івана Клименка, 39/8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35965031) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 106,50 грн ., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 23.12.2013 № 2713.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 07.02.2014.

Суддя С.О. Саванчук