Постанова

від 02.10.2013 по справі 804/11133/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р. Справа № 804/11133/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача -Станкевич Н.Є., представників відповідача - Сидорова А.П. та Резнікова Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного

управління Міндоходів

про про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровагонмаш» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000291430 від 11.04.2013 р., № 0000311430 від 11.04.2013 р., та № 0000321430 від 11.04.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача в Акті перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами постачальників товарів та послуг зроблено на підставі актів перевірок контрагентів постачальників позивача, згідно яких встановлено, що товар та послуги було придбано безоплатно у невстановлених осіб за дефектними первинними документами. Дані висновки є протиправними, оскільки позивачем були надані всі необхідні первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій та правомірності формування показників податку на прибуток та податку на додану вартість, що також підтверджено листом Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. та правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 31.01.2011 р. та практикою Європейського Суду з прав людини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог, подали заперечення на адміністративний позов, згідно яких зазначено, що стосовно підприємств-постачальників позивача не встановлено фактичного місцезнаходження, в даних підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що підтверджується відповідними актами перевірок постачальників позивача та вказує на нереальність господарських операцій. До перевірки позивачем не надано документи щодо підтвердження транспортування продукції та сертифікати якості продукції (передбачені п. 2.3. договорів поставки) від ТОВ «Індустрія-Сервіс», ТОВ «Луганськ-Інструмент», ТОВ «Сокол», ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство Донінструмент», ТОВ «НВП Металелектромаш», ТОВ «ТД Артекс», ТОВ «Діапринт», ФОП ОСОБА_4 У зв'язку з чим, висновки акту перевірки є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини

На підставі направлень від 04.03.2013 р. № 121/14.3, № 122/14.3 та наказу від 04.03.2013 р. № 144 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпровагонмаш», про що складено Акт № 220/14.3/05669819 від 01.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової перевірки ПАТ «Дніпровагонмаш» (код ЄДРПОУ 05669819) з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства України при фінансово-господарських взаємовідносинах у грудні 2011 року з ПП «Компанією з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання та заготівлі окремих видів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» (код 32614057), у січні-лютому 2011 року з ТОВ «Індустрія-Сервіс» (код 23942779), у червні, серпні 2011 року з ТОВ «Луганськ-Інструмент» (код 33472858), у серпні 2011 року з ТОВ «Сокол» (код 24990734), у лютому 2012 року з ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_4), у березні 2012 року з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» (код 33906304), у квітні 2012 року з ТОВ «С.Т.Б.» (код 32860217), у червні 2011 року з ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство Донінструмент» (код 31916200), у грудні 2011 року,травні-липні 2012 року з ТОВ «Термаш» (код 35164503), у лютому 2012 року з ТОВ «НВП Металелектромаш» (код 33421370), у січні 2012 року з ТОВ «Мир-Інвест» (код 34366756), у грудні 2011 року з ТОВ «ТД Артекс» (код 37374450), у червні, липні, жовтні 2012 року з ТОВ «Діапринт» (код 32282334), у жовтні 2012 року з ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_5)» (далі - Акт перевірки), згідно якого встановлено наступні порушення:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, 137.16 ст. 137, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 1, 3, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 122404,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України,в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 23 декларації) на загальну суму 11805,0 грн., завищено залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 24 декларації) на загальну суму 46702,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000291430 від 11.04.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 122404,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 22233,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000311430 від 11.04.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46702,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000321430 від 11.04.2013 р. про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 17707,50 грн.

Відповідно до Акту перевірки вбачається, що висновки про правопорушення позивача зроблені на підставі актів перевірок його постачальників, актів перевірок контрагентів постачальників, у зв'язку з відсутністю доказів транспортування товару та сертифікатів якості продукції поставленої продукції.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ( який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

- роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.4 ст. 201 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Для підтвердження правомірності формування показників податку на прибуток та податку на додану вартість, в тому числі правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість під час проведення перевірки та під час судового розгляду позивачем надавалися наступні документи: банківські виписки, платіжні доручення, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, декларації з податку на прибуток та ПДВ, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортні накладні, подорожні листи.

Судом встановлено відповідність даних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на прибуток та податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки були використані акт від 31.05.2012 р. Дніпропетровської МДПІ по ТОВ «Індустрія-Серівс», акт від 12.01.2012 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Луганськ по ТОВ «Луганськ-Інструмент», аут від 03.12.2012 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ по ТОВ «Сокол», акт від 20.11.2012 р. ДПІ у Кросногвардійському районі м. Дніпропетровськ по ФОП ОСОБА_5, акт від 14.08.2012 р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровьска по ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», акт від 26.11.2012 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська по ТОВ «С.Т.Б.», акт від 07.12.2012 р. ДПІ у Калінінському районі м. Донецька по ТОВ «ВКП Донінструмент», акт від 09.07.2012 р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська по ТОВ «Металелектромаш», акт від 08.01.2013 р. Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська по ТОВ «Мир-Інвест», акт від 06.12.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по ТОВ «ТД Артекс», акт від 25.02.2013 р. Олександрівської ОДПІ Кіровоградської області ДПС по ТОВ «Діапринт», акт від 26.02.2013 р. ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя по ФОП ОСОБА_6, акт від 19.10.2012 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська по «Компанії з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання та заготівлі окремих видів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», акт від 23.01.2013 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по ТОВ «Термаш».

Згідно даних актів перевірок встановлено нереальність господарських операцій між постачальниками позивача та їх контрагентами.

Предметом даних актів перевірок не були відносини між зазначеними суб'єктами господарської діяльності та позивачем.

В Акті перевірки відсутні докази того, що товари (послуги), які були придбані контрагентами позивача в своїх постачальників в подальшому були реалізовані саме позивачу.

Згідно Акту перевірки, встановлено, що висновки про нереальність угод контрагентів позивача з їх постачальниками товарів (послуг) згідно зазначених актів перевірок зроблено без дослідження первинних документів в зв'язку з відсутністю контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, що є порушенням норм ПК України та положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 в частині вимог щодо необхідності дослідження первинних документів під час проведення документальних перевірок

Враховуючи встановлені обставини, суд визнав протиправність використання під час перевірки позивача актів перевірок його контрагентів та необґрунтованість висновків відповідача, зроблених на підставі даних актів перевірок, що під час перевірки не підтверджено реальність господарських операцій по ланцюгу постачання від постачальників до позивача.

Зазначені висновки суду підтверджено листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» згідно яких не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом) та правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 31.01.2011 р.

Стосовно не надання позивачем під час перевірки доказів щодо транспортування товару, суд зазначає наступне.

Згідно договорів з ТОВ «Луганськ-Інструмент», ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство Донінструмент», ТОВ «Сокол», ТОВ «ТД Артекс», ФОП ОСОБА_6 згідно Інкотермс-2000 передбачено спосіб поставки CPT, згідно якого обов'язки з перевезення товару покладено на постачальника.

Згідно договору з ТОВ «Діапринт» згідно Інкотермс-2010 передбачено спосіб поставки DAP, згідно якого обов'язки з перевезення товару покладено на постачальника.

Відтак за договорами з зазначеними постачальниками в позивача як покупця товару не може бути документів щодо перевезення товару, оскільки відсутні обов'язки по перевезенню товару.

Згідно договору з ТОВ «Термаш» згідно Інкотермс-2000 передбачено спосіб поставки FCA та зазначено, що перевезення товару здійснюється автотранспортом покупця. Згідно договору з ТОВ «Індустрія-Сервіс» згідно Інкотермс-2000 передбачено спосіб поставки EXW та зазначено, що перевезення товару здійснюється автотранспортом покупця. Відтак за договорами з ТОВ «Термаш» та ТОВ «Індустрія-Сервіс» позивач не несе додаткових витрат з перевезення товару, тому наявність документів щодо транспортування товару не є питанням реальності господарських відносин.

Щодо відсутності сертифікатів якості продукції, суд зазначає, що наявність чи відсутність даних документів є питанням належного виконання договірних зобов'язань між сторонами, а не питанням реальності господарських угод в розрізі положень ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також суд зазначає, що сертифікатів якості продукції не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В розрізі вказаних норм суд встановив, що спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, а тому суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог, визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення - рішення № 0000291430, № 0000311430 та № 0000321430 від 11.04.2013 р.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровагонмаш» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000291430, № 0000311430 та № 0000321430 від 11.04.2013 року.

Присудити Публічному акціонерному товариству «Дніпровагонмаш» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 2090,50 грн. (дві тисячі дев'яносто гривень п'ятдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 07.10.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 07.10.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко