Рішення

від 06.02.2014 по справі 905/63/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.2014 Справа № 905/63/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Смелянцева К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Науково-виробничого комерційного підприємства «ТЕХНО-СІЗ» м.Макіївка Донецької області

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк

про стягнення 3450грн.02коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сегіда В.М. за довіреністю №011 від 27.01.2013р.,

від відповідача: Ваніна О.В. за довіреністю №9-19 від 17.01.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

27.12.2013року Науково-виробниче комерційне підприємство «ТЕХНО-СІЗ» м.Макіївка Донецької області (далі - НВКП «ТЕХНО-СІЗ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк (далі - ДП «ДВЕК») з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 3450грн.02коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року позивач виконав роботи, між сторонами підписано акти здачі - приймання робіт, однак у порушення вимог договору відповідач за виконані роботи розрахувався частково, заборгованість ПП «ДВЕК» перед позивачем складає 3450грн.02коп., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 11.01.2014року господарським судом Донецької області позовна заява НВКП «ТЕХНО-СІЗ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905 / 63/14 .

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року, протоколу узгодження договірної ціни, калькуляції кошторисної вартості робіт по сервісному технічному обслуговуванню комплексу КАГІ, протоколу розбіжностей, актів №1-№7 актів здачі-приймання робіт, акту звірки, претензії №069 від 17.06.2013року, фіскального чеку №6775 від 05.12.2013року, листа №138 від 04.12.2013року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

28.01.2014 року позивач надав для залучення до матеріалів справи засвідчені копії Статуту НВКП «ТЕХНО-СІЗ», виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача, рахунків - фактур.

У письмових поясненнях, які надані суду 28.01.2014року та 06.02.2014року, позивач вказує, що борг виник за листопад 2010року за рахунком - фактурою №1-00000242 від 30.11.2010року, який первісно передавався відповідачу разом з відповідним актом здачі -приймання виконаних робіт, повторно направлений як додаток до листа №138 від 04.12.2013року. Крім того, зазначає, що на адресу відповідача листом №031 направлявся об'єднаний рахунок - фактура №1-00000215 від 14.03.2013року, в який входить сума заборгованості. Позивач вказує, що протокол узгодження розбіжностей сторонами до договору не підписувався, однак сторони дійшли домовленості, що п.4.1 слід викласти у редакції Замовника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт наявності заборгованості за договором №ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року у сумі 3450,02грн. У письмових поясненнях, які надані суду 06.02.2014року, зазначив, що борг виник за листопад 2010року , протокол узгодження розбіжностей сторонами до договору не підписувався, однак сторони дійшли домовленості, що п.4.1 слід викласти у редакції Замовника.

У судовому засіданні 06.02.2014року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2014року визнав позовні вимоги в повному обсязі, вказав, що лист №031 отримано відповідачем.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

01.04.2010року між ДП «ДВЕК» (Замовник) та НВКП «ТЕХНО-СІЗ» (Виконавець) підписано договір №ТО-04/2010/764 на сервісне обслуговування комплексу КАГІ, за умовами п.1.1 якого Виконавець зобов'язується виконувати у відповідності з умовами даного договору роботи з сервісного технічного обслуговування комплексу КАГІ , що знаходиться в експлуатації у ОП «Шахта імені О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК», а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати ці роботи. (арк. справи 7).

Пункт 1.2 договору конкретизує склад робіт та послуг по сервісному технічному обслуговуванню комплексу КАГІ.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, з складанням протоколу розбіжностей щодо п. 4.1 договору.

Протокол узгодження розбіжностей сторонами не укладався, однак згідно письмових пояснень сторін, що надані суду 06.02.2014року, наявна домовленість, що п.4.1 є узгодженим у редакції Замовника.

Відповідно до п.4.1 договору у редакції Замовника останній вступає в силу з 10.06.2010року та діє до 31.12.2010року включно.

Вартість робіт по сервісному технічному обслуговуванню комплексу КАГІ, що передбачені п.1.2 даного договору, у місяць складає 3450грн.02коп., у тому числі ПДВ 575грн.00коп. Загальна вартість робіт за даним договором складає 31050грн.18коп., у тому числі ПДВ 5175грн.03коп.(п.п.2.1,2.2 договору).

Сторонами договору підписано в якості додатків до договору протокол узгодження договірної ціни та калькуляцію кошторисної вартості робіт, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У п.2.3 договору сторони домовились, що виконання робіт підтверджується щомісячними актами приймання-здачі виконаних робіт.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, після чого сторонами підписані акти здачі - приймання робіт №1 від 30.06.2010року, №2 від 31.07.2010року, №3 від 31.08.2010року, №4 від 30.09.2010року, №5 від 31.10.2010року, №6 від 30.11.2010року, №7 від 31.12.2010року.

Зазначені акти містять посилання на договір №ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсязі, зазначеному в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти здачі - приймання робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року.

Заборгованість в сумі 3450грн.02коп., стягнення якої є предметом спору, за письмовими поясненнями сторін виникла за актом №6 від 30.11.2010року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата виконаних робіт здійснюється Замовником щомісячно на поточний рахунок Виконавця протягом одного місяця з моменту виставлення рахунку.

Отже, згідно з вищезазначеним пунктом договору відповідач мав здійснити кінцевий розрахунок на суму 3450грн.02коп. за актом №6 від 30.11.2010року протягом одного місяця з моменту виставлення рахунку на оплату вказаної суми.

Як вбачається з письмових пояснень НВКП «ТЕХНО-СІЗ», первісно рахунок -фактура №1-00000242 від 30.11.2010року на оплату робіт за актом №6 від 30.11.2010року передавався відповідачу разом з актом, але докази вказаного до матеріалів справи не надані.

Фактично рахунок - фактура №1-00000242 від 30.11.2010року направлено на адресу відповідача листом №138 від 04.12.2013року, направлення листа підтверджується належним чином засвідченою копією фіскального чеку ДП «Укрпошта» №6775 від 05.12.2013року.

Крім того, позивачем листом №031 на адресу відповідача направлявся об'єднаний рахунок - фактура №1-00000215 від 14.03.2013року, в який входить сума заборгованості 3450грн.02коп. за договором № ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року. Факт отримання листа підтверджується відповідною відміткою канцелярії відповідача про прийняття. Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2014року підтвердив факт отримання вказаного листа.

Проте, ДП «ДВЕК» у встановлений в договорі строк оплату вартості виконаних робіт на суму 3450грн.02коп.не здійснило, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Розмір заборгованості встановлено також в акті звірки сторін станом на 14.02.2013року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості на суму 3450грн.02коп., позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що зазначено ним у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №ТО-04/2010/764 від 01.04.2010року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 3450грн.02коп., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 3450грн.02коп. Відповідно ДП «ДВЕК» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 3450грн.02коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Науково-виробничого комерційного підприємства «ТЕХНО-СІЗ» м.Макіївка Донецької області до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 3450грн.02коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»( 83001, м.Донецьк, вул.. Артема, буд.63, ідентифікаційний код 33161769) на користь Науково-виробничого комерційного підприємства «ТЕХНО-СІЗ» (86108, Донецька область, м.Макіївка, вул. Лихачова, буд. 60, ідентифікаційний код 32087543) заборгованість у розмірі 3450грн.02коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 06.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 08.02.2014 року.

Суддя А.М. Осадча