Рішення

від 03.02.2014 по справі 911/4891/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа № 911/4891/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд»

про стягнення 29041,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Архипова В.О., довір. № 07/3 від 02.01.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд» (далі - відповідач) про стягнення 29041,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ним ТОВ «Фастівагрошляхбуд» товару на загальну суму 100079,81 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 27835,72 грн. основного боргу, 753,47 грн. пені, 173,88 грн. 3% річних, 278,36 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 20.01.2014 р. та 03.02.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 20.01.2014 р. та 03.02.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.02.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Протягом квітня - червня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (постачальник) поставляло Товариству з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд» (покупець) асфальтобетонну суміш.

Так, ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» було виставлено ТОВ «Фастівагрошляхбуд» рахунки на оплату, в тому числі - № 730 від 23.04.2013 р. на суму 9964,80 грн., № 800 від 24.04.2013 р. на суму 14947,20 грн., № 1007 від 13.05.2013 р. на суму 9964,80 грн., № 1033 від 14.05.2013 р. на суму 2906,40 грн., № 1062 від 16.05.2013 р. на суму 19929,60 грн., № 1125 від 18.05.2013 р. на суму 16608,00 грн., № 1866 від 20.06.2013 р. на суму 11210,40 грн., № 1902 від 21.06.2013 р. на суму 29064,00 грн.

ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» було поставлено ТОВ «Фастівагрошляхбуд» товару на загальну суму 100079,81 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме - № 935 від 23.04.2013 р. на суму 9998,02 грн., № 1118 від 27.04.2013 р. на суму 7971,84 грн., № 1091 від 26.04.2013 р. на суму 6643,20 грн., № 1364 від 15.05.2013 р. на суму 4924,27 грн., № 1338 від 14.05.2013 р. на суму 2906,40 грн., № 1386 від 16.05.2013 р. на суму 3197,04 грн., № 1385 від 16.05.2013 р. на суму 5040,53 грн., № 1433 від 17.05.2013 р. на суму 16915,25 грн., № 1479 від 18.05.2013 р. на суму 2491,20 грн., № 2527 від 21.06.2013 р. на суму 10919,76 грн., № 2549 від 22.06.2013 р. на суму 8021,66 грн., № 2548 від 22.06.2013 р. на суму 290,64 грн., № 2596 від 25.06.2013 р. на суму 14116,80 грн., № 2651 від 26.06.2013 р. на суму 6643,20 грн. (копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Крім того, до матеріалів справи долучено гарантійний лист № 45 від 21.06.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Фастівагрошляхбуд» просило ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» поставити 35 т асфальтобетона на суму 29064,00 грн. та гарантувало оплату до 01.07.2013 р.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями, у тому числі - № 27 від 23.04.2013 р., № 34 від 13.05.2013 р., № 56 від 20.06.2013 р., виданими ТОВ «Фастівагрошляхбуд» на ім'я Копецького В.М., на отримання товару від ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копії довіреностей долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково в сумі 72244,80 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», у тому числі - від 23.04.2013 р. на суму 9964,80 грн., від 24.04.2013 р. на суму 14947,20 грн., від 15.05.2013 р. на суму 30724,80 грн., від 18.05.2013 р. на суму 2491,20 грн., від 20.06.2013 р. на суму 11210,40 грн., а також прибутковим касовим ордером № 216 від 14.05.2013 р. на суму 2906,40 грн.

ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» було направлено на адресу ТОВ «Фастівагрошляхбуд» вимогу про виконання грошового зобов'язання № 07/329 від 18.09.2013 р. на суму 27835,72 грн., яка була отримана відповідачем 01.10.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.09.2013 р. № 03045 0166310 6.

Відповідь на вимогу отримано не було.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача в сумі 27835,72 грн. залишається несплаченою, у зв'язку з чим ПАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 27835,72 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, посилаючись на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі .

Оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Фастівагрошляхбуд» 753,47 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 173,88 грн. за період з 09.10.2013 р. до 23.12.2013 р. на суму 27835,72 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 278,36 грн. за період з 09.10.2013 р. до 23.12.2013 р. на суму 27835,72 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати також підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем позову до суду в сумі 106,50 грн. підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівагрошляхбуд» (08520, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Борова, вул. Франка, 3, код 24214088) на користь Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, код 04012321) - 27835 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 72 коп. основного боргу, 173 (сто сімдесят три) грн. 88 коп. 3% річних, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 36 коп. інфляційних втрат, 1705 (одну тисячу сімсот п'ять) грн. 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 106,50 грн. згідно платіжного доручення № 620 від 23.12.2013 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.02.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна