Рішення

від 05.02.2014 по справі 914/83/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 р. Справа № 914/83/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко", м. Львів, до відповідача:дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Яворівська ДЕД", смт. Івано-Франкове, про: стягнення 9.630,90 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Бобанич Т.М. - довіреність від 13.03.2013 р., відповідача:Кондрашов Д.І. - довіреність від 24.01.2014 р. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" до дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Яворівська ДЕД" про стягнення 9.630,90 грн. Ухвалою від 15.01.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 05.02.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору про виконання робіт №101007 від 07.10.2010 року не здійснив оплати за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8.500,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 759,40 грн. - 3% річних, 371,50 грн. інфляційних втрат.

Позивачем подано заяву, в якій повідомив про оплату боргу у сумі 8.500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2703 від 16.01.2014 р.

Відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки погашено суму боргу у розмірі 8.500,00 грн.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №101007 про виконання робіт від 07.10.2010 року (надалі - Договір). За умовами цього договору виконавець (позивач у справі) зобов'язався виконати роботи (надати послуги) з проведення санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації робочих місць за адресою: Філія "Яворівська ДЕД", Львівська обл., смт. Івано-Франкове, вул. Яворівська, 125, а замовник (відповідач у справі) зобов'язався прийняти надані послуги і провести оплату. Згідно з пунктом 2.1 Договору загальна вартість робіт становить 8.500,00 грн., про що сторонами складено протокол погодження договірної ціни на виконання разових робіт (надання послуг).

На виконання умов Договору позивачем виконано роботи на загальну суму 8.500,00 грн., а відповідачем їх прийнято, про що сторонами складено приймально-здавальний акт від 29.12.2010 р

Відповідачем оплачено вартість виконаних робіт після порушення провадження у справі, про що свідчить платіжне доручення №2703 від 16.01.2014 р. на суму 8.500,00 грн.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата робіт згідно з цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 2.2 Договору, вимоги позивача про стягнення основного боргу станом на час подання позову були підставними.

Суд, даючи оцінку заяві позивача про сплату суми боргу, враховує наступне. Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно з пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. №18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, оскільки відповідачем борг у сумі 8.500,00 грн. погашено після порушення провадження у справі, суд припиняє провадження у справі на підставі пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 759,40 грн. - 3% річних та 371,50 грн. інфляційних збитків, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. В силу наведеного та положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (адреса: вулиця Володимира Великого, будинок 54, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79053; ідентифікаційний код 31978981 ) в особі філії "Яворівська ДЕД" (адреса: вулиця Яворівська, будинок 125, селище міського типу Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070; ідентифікаційний код 26231286 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" (адреса: вулиця Угорська, будинок 14, Сихівський район, місто Львів, Львівська область, 79034; ідентифікаційний код 32639930 ) 371,50 грн. інфляційних втрат, 759,40 грн. - 3% річних, 1.720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 8.500,00 грн. основного боргу.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.