Рішення

від 05.02.2014 по справі 905/8429/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2014 Справа № 905/8429/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С.., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м. Макіївка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спецпоставка», м. Єнакієве, Донецька область

про стягнення 18 744грн. 62коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Бучко І.В. - представник за довіреністю від 04.11.2013р.

від відповідача: Купріянов П.П. - представник за довіреністю №009/13 від 11.12.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.01.2014р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 05.02.2014р.

У судовому засіданні 05.02.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спецпоставка», м. Єнакієве, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 20 850грн. та 3% річних у розмірі 254грн. 62коп., всього 21 104грн. 62коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання автотранспортних послуг, який було укладено сторонами у спрощений спосіб, в частині оплати наданих послуг.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, п. 1 ст. 509, 526, ч. 2 ст. 530, ч.3 ст.549, ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивач, до прийняття рішення по справі, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заяву від 21.01.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 18 490грн. та 3 % річних у сумі 254грн. 62коп., всього 18 744грн. 62коп., у зв'язку зі здійсненням відповідачем часткової оплати вартості наданих послуг у сумі 2 360грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих. №147 від 14.01.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договір про надання послуг між сторонами не укладався, тому посилання позивача на норми ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України є неправомірними, а позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають. При цьому, відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем на підставі актів виконаних робіт у сумі 18 490грн., з посиланням на те, що заборгованість існує за актами, а не за договором.

У судовому засіданні 05.02.2014р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням їх зменшення, відповідач підтвердив наявність кредиторської заборгованості перед позивачем у сумі 18 490грн., сторони просили розглянути спір по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спецпоставка» (далі - замовник) було укладено договір про надання автотранспортних послуг у спрощений спосіб в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, про що свідчать фактичні дії позивача, спрямовані на надання послуг у період з березня 2013р. по травень 2013р. та дії відповідача, що підтверджують прийняття вказаних послуг.

Факт надання позивачем автотранспортних послуг на загальну суму 25 605грн. з ПДВ підтверджується наступними актами:

актом №ОУ-0000312 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2013р. на суму 2 065грн., в тому числі ПДВ на суму 344грн. 17коп.;

актом №ОУ-0000326 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.04.2013р. на суму 2 360грн., в тому числі ПДВ на суму 393грн. 33коп.;

актом №ОУ-0000350 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.04.2013р. на суму 7 685грн., в тому числі ПДВ на суму 1 280грн. 83коп.;

актом №ОУ-0000357 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.04.2013р. на суму 4 755грн., в тому числі ПДВ на суму 792грн. 50коп.;

актом №ОУ-0000376 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.04.2013р. на суму 1 600грн., в тому числі ПДВ на суму 266грн. 67коп.;

актом №ОУ-0000377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.04.2013р. на суму 1 600грн., в тому числі ПДВ на суму 266грн. 67коп.;

актом №ОУ-0000435 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2013р. на суму 3 300грн., в тому числі ПДВ на суму 550грн.;

актом №ОУ-0000456 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2013р. на суму 2 240грн., в тому числі ПДВ на суму 373грн. 33коп.

Надані послуги були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується підписанням вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та скріпленням підписів печаткою підприємства.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторони шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

З огляду на підписані між сторонами та скріплені печатками підприємств акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 25 605грн. з ПДВ без зауважень, господарський суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у виконання прийнятих на себе зобов'язань були здійснені часткові оплати вартості наданих послуг у загальному розмірі 7 115грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №1546 від 09.07.2013р. на суму 4 755грн. та №2944 від 28.11.2013р. на суму 2 360грн. Фактичне здійснення вказаних оплат відповідачем підтверджується у письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 05.02.2014р.

Решту вартості робіт у сумі 18 490грн., станом на час розгляду справи по суті замовником сплачено не було, що останнім підтверджується у відзиві на позовну заяву вих. №147 від 14.01.2014р. та вбачається з акту звірки розрахунків станом на 26.12.2013р., підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з вимогами вих. №100 від 25.06.2013р. та вих. №194 від 29.10.2013р., в яких виконавець просив замовника сплатити вартість послуг у розмірі 34 210грн. та, вподальшому у сумі 29 789грн. 57коп. в семиденний строк. Вказані вимоги були направлені позивачем в адресу відповідача 29.06.2013р. та 29.10.2013р., що підтверджується відповідними відбитками поштових штемпелів на описах вкладення до цінного листа, однак, замовником такі звернення були залишені без відповіді.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На підставі викладеного, з огляду на те, що сторонами не було погоджено конкретного строку (терміну) виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати цей обов'язок у семиденний строк після пред'явлення вимоги вих. №100 від 25.06.2013р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, остаточних розрахунків за договором станом на час розгляду справи відповідачем здійснено не було, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 490грн. обґрунтованими, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.07.2013р. по 12.11.2013р. у сумі 254грн. 62коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 14.07.2013р. по 12.11.2013р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично розмір 3% річних за вказаний період прострочення складає 207грн. 36коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 47грн. 26коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 202, 207, 208, 218, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 179, 180, 181, 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спецпоставка» (86422, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Гірників, буд. 42, ідентифікаційний код 37155518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Геологічна, буд. 1, ідентифікаційний код 32233617) заборгованість у розмірі 18 490грн., 3% річних у сумі 207грн. 36коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 716грн. 16коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спецпоставка» про стягнення 3% річних у сумі 47грн. 26коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 05.02.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко