Постанова

від 05.02.2014 по справі 816/173/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/173/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чорної М.В.,

представника третьої особи - Шовкопляса В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області, третя особа - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроцентр" про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2014 року ОСОБА_4 (надалі - позивач або ОСОБА_4) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області (надалі - відповідач), третя особа - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроцентр" (надалі - НВ ТОВ "Інтерагроцентр") , в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області від 24.12.2013 № 03-19/1169 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га у власність громадянина ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства; зобов'язати відділ Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га у власність позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач висновком від 24.12.2013 № 03-19/1169 відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2063 га для ведення особистого селянського господарства, чим порушив його законні права. Як на підставу відмови відповідач посилався на невідповідність вищевказаного проекту вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", проте позивач не згоден з цим, оскільки вважає, що даний проект повністю відповідає вимогам ст. 50 вищезазначеного Закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову. Представник третьої особи позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 26 квітня 2012 року ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) звернувся до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області із заявою про надання йому у власність безоплатно земельної ділянки із земель державної власності для особистого селянського господарства (а.с. 22).

22 травня 2012 року розпорядженням Голови Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області № 377 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2063 га для ведення особистого селянського господарства із земель, ненаданих у власність і користування (землі запасу), що знаходиться за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.23).

11 вересня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до землевпорядної організації НВ ТОВ "Інтерагроцентр", яка має відповідну ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів серії АГ в„– 505726 від 10.12.2010 року та специфікацію № 003220 від 03.04.2013, із заявою про виготовлення технічної документації та завданням на виконання робіт про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 17-18).

Після здійснення всіх належних робіт із виготовлення проекту землеустрою, НВ ТОВ "Інтерагроцентр" подало Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ Секція А 01.01.03 із земель, не наданих у власність та користування за межами населених пунктів (землі запасу) на території Щербанівської сільської ради Полтавського району, кадастровий номер 5324087700:00:025 (а.с. 15-51) до відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області для його подальшого погодження та подачі до Полтавської райдержадміністрації для прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки.

24 грудня 2013 року відділом Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області НВ ТОВ "Інтерагроцентр" надано Висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га. Свою відмову у погодженні проекту відповідач мотивував тим, що поданий документ не відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" (а.с. 14).

З даним висновком позивач не погодився, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, протиправним, винесеним без належних на те повноважень та таким, що повинен бути скасований, а натомість прийнятий новий висновок про погодження проекту землеустрою. У зв'язку з цим ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірному висновку, суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 186 1 Земельного кодексу України органи зазначені в частинах першій - третій цієї статті зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 від 24 грудня 2013 року № 03-19/1169, Відділом Держземагентства у Полтавському районі не погоджено вищезазначений проект, в зв'язку з невідповідністю його вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

В судовому засіданні представником відповідача надано письмові пояснення та конкретизовано, в чому полягає невідповідність проекту вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій", а саме: проектантом не було надано повного пакету документів для підготовки Відділом "переліку обмежень щодо використання земельних ділянок", в тому числі, довідки з державної статистичної звітності форми 6-зем, матеріалів геодезичного вишукування та землевпорядного проектування, а також висновку екології.

Згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

В судовому засіданні був досліджений оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_4, прошитий, пронумерований та скріплений печаткою НВ ТОВ "Інтерагроцентр" на 37 арк., копія якого наявна в матеріалах справи, який містить наступні документи:

1) завдання на розроблення проекту землеустрою;

2) заяву замовника;

3) пояснювальну записку;

4) копію заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

5) розпорядження органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями ; (арк.с.24)

7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного впорядкування ; (арк.с.25-26)

8) відомості про обчислення площі земельної ділянки;

9) правоустановлюючі документи суб'єкта земельних відносин;

10) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання;

11) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон;

12) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

13) викопіювання з кадастрової карти (плану);

14) кадастровий план земельної ділянки;

15) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість);

16) матеріали погодження проекту землеустрою.

В судовому засіданні представник третьої особи землевпорядної організації НВ ТОВ "Інтерагроцентр" зазначив, що всі документи, які передбачені ст. 50 Закону України "Про землеустрій" були включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4, прошити, пронумеровані та скріплені печаткою організації та були надані до до Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області.

Таким чином, судом встановлено, що до проекту включено довідку з державної статистичної звітності форми № 6-зем, що суперечить твердженню відповідача про необхідність вшиття зазначеної довідки до проекту. Пояснення відповідача про відсутність матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування також не знаходять свого підтвердження.

Посилання відповідача на відсутність в проекті відведення земельної ділянки висновку екології, суд вважає необґрунтованими, оскільки вимогами Закону обов'язковість його подання у складі проекту не передбачена.

Ззгідно ч. 6, 7 ст. 186 1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, судом не виявлено невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом критерій "на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" випливає із принципу законності, закріпленого у ч. 2 ст. 19 Конституції України. "На підставі" означає, зокрема, що суб'єкт владних повноважень повинен діяти на виконання їх, за умов та обставин, визначених ними. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до повноважень, які прямо встановлені законом (так звані "прямі повноваження"), або безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (так звані "похідні повноваження").

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства від 24 грудня 2013 року № 03-19/1169 винесений з порушенням вищевказаного критерію та принципу законності, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування рішення, натомість визнати його протиправним і скасувати.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га у власність громадянину ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню у такій формі, яка обрана позивачем.

Однак, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га у власність громадянину ОСОБА_4, погодити його з урахуванням підстав скасування висновку від 24 грудня 2013 № 03-19/1169, якщо будуть відсутні інші об'єктивні обставини та перешкоди для розгляду і погодження даного проекту.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області, третя особа - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроцентр" про скасування висновку за зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області від 24 грудня 2013 року № 03-19/1169 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га у власність громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) із земель ненаданих у власність та користування (землі запасу) за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зобов'язати відділ Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2063 га у власність громадянину ОСОБА_4 та узгодити його з урахуванням підстав скасування висновку від 24 грудня 2013 року № 03-19/1169.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області (ідентифікаційний код 38719775) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова