Рішення

від 05.02.2014 по справі 910/439/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/439/14 05.02.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей», м.Київ, ЄДРПОУ 37589078

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу», м.Київ, ЄДРПОУ 37099380

про стягнення 412 524, 80 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Камільовський В.В.- по дов.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу», м.Київ про стягнення суми основного боргу в розмірі 397 422,74 грн. та пені в сумі 15 102,06 грн.

31.01.2014р. позивачем було подано до суду заяву б/н від 31.01.2014р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 397 422,74 грн. та пеню в розмірі 151,05 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 31.01.2014р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» про стягнення основного боргу в сумі 397 422,74 грн. та пені в розмірі 151,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» умов договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. поставки в частині здійснення оплати поставленого товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 05.02.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03062, м.Київ, вул.Стрійська, буд.3, оф.3.

На вказану адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу про порушення провадження від 17.01.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена 22.01.2014р. відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103028026947.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За висновками суду з 22.01.2014р. у відповідача було достатньо часу для підготовки своєї правової позиції з приводу предмету спору та подання витребуваних доказів.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» (покупець) було укладено договір №ДТ-0512\1 поставки, згідно з п.1.1 якого, продавець зобов'язується поставляти та передавати, а покупець приймати та оплачувати у встановлені строки спортивний одяг та взуття.

Суд приймає до уваги договір №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За змістом п.9.1 укладеного між сторонами правочину договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 07.05.2013р.

Виходячи з того, що матеріали справи не містять жодних доказів довгострокового припинення дії договору, судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися під час дії договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. поставки товарів.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.1 договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. асортимент та кількість товару в кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку.

За змістом п.3.1 укладеного між сторонами правочину протягом 5 робочих днів з дати затвердження замовлення покупця, продавець зобов'язаний передати товар в повному обсязі в місце поставки, вказане в замовленні.

Для отримання партії товару представник покупця зобов'язаний надати належним чином оформлену довіреність на отримання відповідного товару (п.3.2 договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р.).

Пунктом 3.4 спірного правочину передбачено, що товар вважається переданим і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2014р. сторін було зобов'язано надати замовлення на поставку товару, а також їх підтвердження.

Однак, вказані документи до суду представлено не було, проте, за поясненнями позивача б/н від 31.01.2014р. замовлення на поставку товару, а також їх підтвердження у Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» відсутні, оскільки такі документи зберігаються лише до підписання сторонами видаткових накладних, які є підтвердженням відвантаження товару покупцю.

Як встановлено судом на виконання умов вказаного договору 09.05.2012р. позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме спортивний одяг та взуття на загальну суму 397 422,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними №5 від 09.05.2012р. на суму 101 292,07 грн., №14 від 09.05.2012р. на суму 90 385,16 грн., №19 від 09.05.2012р. на суму 115 156,92 грн., №22 від 09.05.2012р. на суму 90 588,59 грн.

У судовому засіданні 05.02.2014р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що вони підписані обома сторонами без зауважень.

Ухвалою господарського від 17.01.2014р. відповідача було зобов'язано надати (у разі наявності) письмові заперечення щодо отримання від позивача товару за договором №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р.

Проте, відповідачем факт отримання товару за видатковими накладними №5 від 09.05.2012р., №14 від 09.05.2012р., №19 від 09.05.2012р., №22 від 09.05.2012р. заперечено не було.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Наразі, господарським судом враховано, що жодних заперечень з приводу отримання товару за укладеним між сторонами договором відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як замовника/покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові та податкові накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу в межах договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 4.1 договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. передбачено, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України - гривні.

За змістом п.4.2 укладеного між сторонами правочину оплата придбаного товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

З п.4.3 спірного договору вбачається, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 банківських днів з моменту його отримання. Сторони можуть змінити строки та умови оплати поставленого продавцем товару, шляхом укладання додаткової угоди.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок відповідача оплатити поставлений за переліченими вище товарно-транспортними накладними товар настав.

Проте, за поясненнями позивача, відповідачем не здійснено оплату товару на загальну суму 397 422,74 грн., який було поставлено за видатковими накладними №5 від 09.05.2012р. на суму 101 292,07 грн., №14 від 09.05.2012р. на суму 90 385,16 грн., №19 від 09.05.2012р. на суму 115 156,92 грн., №22 від 09.05.2012р. на суму 90 588,59 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2014р. сторін було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно наявності або відсутності укладених між сторонами додаткових угод щодо зміні ціни, умов та порядку оплати поставленого товару.

За поясненнями позивача б/н від 31.01.2014р., які з боку відповідача не спростовані, ніяких додаткових угод до договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» не укладалось.

Ухвалою від 17.01.2014р. про порушення провадження відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання грошових зобов'язань за договором.

Однак, як суд неодноразово зазначав, вимоги вказаної ухвали відповідачем виконано не було. Належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати товару за договором №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. до матеріалів справи не представлено.

При цьому, на виконання вимог суду, позивачем надано виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» за період з 07.06.2012р. по 29.01.2014р., в якій жодних відомостей стосовно перерахування відповідачем грошових коштів продавцю в рахунок оплати за договором №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. не міститься.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 151,05 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3 договору №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,002% від несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Враховуючи принцип свободи договору, передбачений ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що узгодження сторонами у договорі обчислення пені за кожен місяць прострочення розрахунків не суперечить приписам чинного законодавства та є підставою для стягнення неустойки у разі порушення зобов'язання.

Наразі, позивачем було нараховано пеню в розмірі 151,05 грн. за період з 22.06.2012р. по 22.01.2014р. (19 місяців) за видатковими накладними №5 від 09.05.2012р. на суму 101 292,07 грн., №14 від 09.05.2012р. на суму 90 385,16 грн., №19 від 09.05.2012р. на суму 115 156,92 грн., №22 від 09.05.2012р. на суму 90 588,59 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом укладеного між сторонами правочину іншого строку нарахування штрафних санкцій не передбачено.

Таким чином, нарахування позивачем відповідно до наведених вище видаткових накладних пені за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству.

Після проведення судом власного розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 47,69 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №ДТ-0512\1 від 07.05.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару, зважаючи на допущені позивачем при розрахунку суми пені помилки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» про стягнення суми основного боргу в розмірі 397 422,74 грн. та пені в сумі 151,05 грн. підлягають задоволенню частково.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку зі зменшенням позовних вимог до 397 573,79 грн., судовий збір у розмірі 299,02 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу», м.Київ про стягнення суми основного боргу в розмірі 397 422,74 грн. та пені в сумі 151,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс будівельного бізнесу» (03062, м.Київ, вул. Стрійська, буд.3, оф.3, ЄДРПОУ 37099380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» (04128, м.Київ, вул.Туполєва, буд.19.оф.3, ЄДРПОУ 37589078) основний борг в розмірі 397 422,74 грн. та пеню в сумі 47,69 грн., а також судовий збір в розмірі 7949,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Депорт-Трей» (04128, м.Київ, вул.Туполєва, буд.19.оф.3, ЄДРПОУ 37589078) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 299,02 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №806 від 13.01.2014р.

У судовому засіданні 05.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.02.2014р.

Суддя М.О.Любченко