Рішення

від 10.02.2014 по справі 373/2395/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2395/13-ц Головуючий у І інстанції Потоцький В.В. Провадження № 22-ц/780/1092/14 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк Категорія 40 10.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Ромашини І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Переяслав-Хмельницький районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Київській області про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації місця проживання та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

21 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, де просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у здійсненні права користування будинком АДРЕСА_1, зняти його з реєстрації постійного місця проживання за вказаною адресою, а також виселити його.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником зазначеного жилого будинку, проте ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у здійсненні права користування цим майном.

При цьому, на неодноразові звернення позивача з проханням покинути займаний будинок, відповідач у добровільному порядку відмовляється виселятися.

Більш того, проживаючи у будинку, відповідач не утримує його в належному стані, свідомо заподіює шкоди майну, яке знаходиться в будинку та на власний розсуд розпоряджається ним.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що відповідач не має будь-якого права користування будинком не ґрунтується на законі, оскільки ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_1.

Крім того, вказано, що доводи позивача про те, що відповідач не утримує будинок в належному стані, свідомо заподіює шкоди майну, яке знаходиться в будинку та на власний розсуд розпоряджається ним, чинить перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, безпідставні і не підтверджуються жодним доказом по даній справі.

Не погоджуючись із вказаними рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2013 року визнано за ОСОБА_1, у порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 право власності на майно,зокрема,

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1,

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га, з кадастровим номером 3223387801:01:024:0005, що знаходиться за вказаною адресою,

- автомобіль Volkswagen Transporter, 1995 року випуску, держномер, НОМЕР_1,

- квартиру АДРЕСА_2 ( а.с. 7-13 ).

15 липня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 ( а.с. 10 ).

Однак, реалізувати у повній мірі його ( право ) не може, оскільки у будинку проживає та зареєстрований ОСОБА_2, як член сім'ї колишнього власника ( а.с. 28 ).

У зв'язку з небажанням відповідача добровільно залишити житло та на захист порушеного права користування та розпорядження майном, у відповідності до положень ст.ст. 16, 321, 391 ЦК України, ОСОБА_1 21 серпня 2013 року звернувся до суду із зазначеною заявою ( а.с. 1-3 ).

Вимоги позивача про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном та виселення, на переконання апеляційного суду, повністю ґрунтуються на положеннях ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки ОСОБА_2, який проживає та зареєстрований у спірному домоволодінні, перешкоджає реалізації ОСОБА_1 в здійсненні цих правомочностей, то вони, у відповідності до положень матеріального права мають бути усунуті у спосіб, визначений законом.

У відповідності до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вибір вільного місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили,зокрема, про виселення.

Таким чином, саме у такий спосіб підлягають захисту права ОСОБА_1 на користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції викладеного не врахував, дійсних обставин по справі не встановив і в, порушення вимог чинного матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вибір вільного місця проживання в Україні», ст.ст. 15, 60, 88, 212-213 ЦПК України, передчасно ухвалив у цій частині незаконне та необґрунтоване рішення.

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні у частині відмови у зобов'язанні не чинити перешкод у здійсненні права власності та виселення, на переконання апеляційного суду, знайшли своє повне підтвердження у суді другої інстанції.

А тому, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, окрім іншиго, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір ( а.с. 4, 52 ) у розмірі 229, 40 ( 114,70 + 114,70 ) грн.

В іншій частині, зокрема, про відмову у знятті з реєстрації місця проживання відповідача, на думку апеляційного суду, рішення ухвалено правильно, з додержанням матеріального і процесуального права, а тому, зазначені доводи апеляції не є підставою для його скасування.

Окрім цього, про законність та обґрунтованість рішення у цій частині свідчить і той факт, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження порушення прав позивача саме Переяслав-Хмельницьким районним сектором Управління Державної міграційної служби України, наявності у нього статусу юридичної особи і та обставина, що зазначений сектор залучений у справі лише третьою особою і позивач не просив надати їй статус співвідповідача по справі у відповідності до положень ст. 33 ЦПК України.

Викладені у апеляції доводи в цій частині рішення суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при ухваленні рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Переяслав-Хмельницький районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Київській області про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації місця проживання та виселення, у частині зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та виселення, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Виселити ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба