Ухвала

від 08.02.2014 по справі 815/76/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/76/14

УХВАЛА

08 лютого 2014 року м. Одеса

10 год. 55 хв.

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши (з урахуванням часу перебування головуючого судді на лікарняному) матеріали адміністративного позову Виробничо-комерційної фірми «ЛІСС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21013774) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 252 від 29.10.2013 року та визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 253 від 29.10.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «ЛІСС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21013774) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 252 від 29.10.2013 року та визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 253 від 29.10.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

У позовній заяві, згідно п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України крім іншого зазначається також перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок надання до позовної заяви її копій та копій всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.

В порушення вищезазначених вимог, позивачем до позову не надано будь-яких доказів, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зокрема й оскаржуваних постанов № 252 від 29.10.2013 року, № 253 від 29.10.2013 року з урахуванням приписів п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, та не зазначено причин неможливості надання таких доказів. Крім того, до позовної заяви не додано її копії з копіям усіх документів, що приєднуються до неї, для відповідача, що не узгоджується з приписами ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, вимогами ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Проте, позивачем не виконано приписів вказаної норми та не додано до позову ані доказу сплати судового збору, ані доказів звільнення від його сплати.

Відповідно до п. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (1 147 грн. 00 коп.). Розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720 грн. 50 коп.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4 588 грн. 00 коп.).

Згідно листа Вищого адміністративного суду України вих. № 165/11/13-12 від 18.01.2012 р. вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо є вимогами майнового характеру.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що оскаржуваними постановами відповідача № 252 та № 253 від 29.10.2013 року внесені на позивача накладено штраф за вчинення правопорушень, передбачених в. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що свідчить про матеріальний характер даного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (ч. 5 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України).

Законними представниками органу, підприємства, установи, організації в суді, відповідно до ч. 7 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

З позовної заяви вбачається, що її підписано директором ТОВ «ЛІСС» - ОСОБА_1, проте наказу про призначення ОСОБА_1 директором ВКФ «ЛІСС» у вигляді ТОВ чи Статуту ВКФ «ЛІСС» у вигляді ТОВ із зазначенням директором підприємства ОСОБА_1, суду не надано.

Таким чином, повноваження особи за підписом якої подано даний адміністративний позов - «директор ТОВ «ЛВСС» ОСОБА_1» щодо підписання та подання від імені ВКФ «ЛІСС» у вигляді ТОВ позову, станом на час винесення вказаної ухвали не підтверджені належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, судом було зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ухвалою суду від 10.01.2014 року, відповідно до вимог ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із тим, що вказаний позов не відповідає вищезазначеним вимогам, передбаченим ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «ЛІСС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю було залишено без руху, а позивачу повідомлено про необхідність в п'ятиденний термін з дня отримання ухвали усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду від 10.01.2014 року шляхом надання суду, з урахуванням положень ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України:

- письмових доказів на підтвердження повноважень особи, за підписом якої подано адміністративний позов;

- письмових доказів в обґрунтування позовних вимог з урахуванням приписів п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України;

- квитанції про сплату судового збору у повному обсязі згідно п. п. 1 п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу суду від 10.01.2014 року про залишення позову без руху було отримано позивачем 16.01.2014 року, тобто кінцевий строк для усунення недоліків позовної заяви - 21.01.2014 року.

Оскільки до суду повідомлення про вручення поштового відправлення надійшло 28.01.2014 року під час перебування головуючого судді на лікарняному, про що свідчить штамп Одеського окружного адміністративного суду, питання про повернення позову розглянуто 08.02.2014 року.

З урахуванням наведеного, станом на дату отримання судом повідомлення про отримання позивачем ухвали суду про залишення позову без руху, з урахуванням часу перебування головуючого судді на лікарняному - 08.02.2014 року, позивачем не виконано вимоги, зазначені в ухвалі суду від 10.01.2014 року та відповідно виявлені судом недоліки позовної заяви не усунуто. Клопотання про продовження строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви до суду позивачем не подано.

Ухвала суду від 10.01.2014 року про залишення позовної заяви без руху до апеляційної інстанції у передбаченому законодавством порядку та строки не оскаржено.

Таким чином, оскільки у позивача було достатньо часу для усунення недоліків позовної заяви та таким правом він не скористався, вказаний адміністративний позов підлягає поверненню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Керуючись ст. ст. 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «ЛІСС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21013774, адреса: 65070, м. Одеса, вул. Гайдара, 33) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 252 від 29.10.2013 року та визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 253 від 29.10.2013 року - визнати неподаним та повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду про повернення позовної заяви може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Я.В. Балан