Постанова

від 03.02.2014 по справі 816/155/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/155/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

представника позивача - Підопригори О.М.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Новосанжарського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Новосанжарський районний центр зайнятості (далі по тексту - позивач, Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення коштів в розмірі 26 660 грн. 17 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особистого звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку із безробіттям наказом Центру зайнятості від 08 травня 2013 року гр. ОСОБА_2 визнано безробітним. Однак, за результатами звірки з органами ДПС встановлено, що станом на дату звернення відповідач був працевлаштований на ТОВ "Агрофірма "Ворскла", а відтак, відносився до зайнятого населення. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що гр. ОСОБА_2 безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям загалом в розмірі 27 660 грн. 17 коп., що підлягає стягненню на підставі судового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 08 травня 2013 року та відповідно до наказу Центру зайнятості від 08 травня 2013 року №НТ130508 відповідачу надано статус безробітного з 08 травня 2013 року /а.с. 17-18/. Наказом від 15 травня 2013 року №130515 призначено та розпочато виплату відповідачу допомоги по безробіттю з 15 травня 2013 року /а.с. 19/.

За результатами звірки позивача з органами ДПС встановлено, що наказом ТОВ "Агрофірма "Ворскла" від 23 квітня 2013 року №В/К-000028 "Про прийом на роботу" гр. ОСОБА_2 з 23 квітня 2013 року прийнято головним агрономом /а.с. 24/.

При цьому, за змістом пояснюючої записки бухгалтера ТОВ "Агрофірма "Ворскла" Пудла К.І. від 06 грудня 2013 року /а.с. 21/ при внесенні даних відповідача до бази даних підприємства (програма "1С-Бухгалтерія") випадково допущено помилку у написанні прізвища відповідача, а саме - замість "ОСОБА_2" указано "ОСОБА_2". Водночас, до бази даних внесено реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що відповідає РНОК відповідача. Вказані обставини відповідачем в судовому засіданні не заперечувалися.

Центром зайнятості 17 грудня 2013 року за №139 видано наказ "Про повернення допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_2" /а.с. 11/, пунктом 1 якого наказано вжити заходів по поверненню коштів в розмірі 27 660 грн. 17 коп., виплачених гр. ОСОБА_2 як допомога по безробіттю.

На виконання даного наказу відповідачу 17 грудня 2013 року за вих. №3874 надіслано вимогу про відшкодування допомоги по безробіттю, якою встановлено строк для добровільного повернення коштів - 15 днів з дня отримання зазначеної вимоги /а.с. 10/.

Вказану вимогу та копію наказу від 17 грудня 2013 року №139 відповідачем отримано 25 грудня 2013 року.

31 грудня 2013 року відповідач сплатив на рахунок Центру зайнятості кошти в розмірі 1000 грн. /а.с. 20/.

Оскільки гр. ОСОБА_2 кошти в 15-денний строк з дня отримання зазначених вище наказу та вимоги добровільно у повному обсязі не повернуто, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування /частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"/.

Отже, безробітним може бути визнано особу працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Водночас, як передбачено частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося відповідачем, що станом на 08 травня 2013 року (дату звернення до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного) гр. ОСОБА_2 був працевлаштований на ТОВ "Агрофірма "Ворскла" /а.с. 24-25/. Наказ про звільнення відповідача із займаної посади (головного агронома) датовано 15 травня 2013 року.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача про те, що на момент звернення відповідача до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та визнання гр. ОСОБА_2 безробітним, останній відносився до зайнятого населення, оскільки був офіційно працевлаштований та отримував заробітку плату.

Відповідно до положень частини третьої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 зазначеного Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

При цьому, пунктом 9 означеного Порядку встановлено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, наказ Центру зайнятості від 17 грудня 2013 року №139 ним отримано 25 грудня 2013 року. При цьому, за твердженням відповідача, зазначений наказ ним до центру зайнятості вищого рівня або в судовому порядку не оскаржено.

Отже, загаданий наказ є чинним та підлягає виконанню.

Згідно з пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас, частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

В силу положень частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що відповідачем позов визнано у повному обсязі та станом на дату розгляду справи кошти, отримані в якості допомоги у зв'язку з безробіттям, в розмірі 26 660 грн. 17 коп. добровільно до Державного бюджету України не сплачено, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог. А відтак, позов належить задовольнити у повному обсязі.

За відсутності документального підтвердження судових витрат, питання щодо їх розподілу судом не вирішується.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 112, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Новосанжарського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Новосанжарського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22529215; вул. Пролетраська, 2-В, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300) кошти в розмірі 26660 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят) гривень 17 (сімнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба