Рішення

від 27.01.2014 по справі 919/1396/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року справа № 919/1396/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Агробудпром",

ідентифікаційний код 20748574

(99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, буд. 1)

до: Комунального підприємства „Севтеплоенерго"

Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2)

про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу теплової енергії,

Представники сторін:

позивач - Рубан Ю.О. - представник, довіреність б/н від 20.08.2013;

відповідач - не прибув.

Обставини справи:

03.12.2013 Закрите акціонерне товариство „Агробудпром" (далі - позивач, ЗАТ „Агробудпром") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (далі - відповідач, КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради) про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу теплової енергії № 2018 від 19.01.2011.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 215, 229 Цивільного кодексу України, статті 20, 207 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинено під впливом помилки, допущеної відповідачем стосовно зазначення опалювальної площі приміщень.

Ухвалою суду від 05.12.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 19.12.2013.

Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмовий відзив на позовну заяву /арк. с. 63/, в якому позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що при укладенні договору не встановлював опалювальну площу, що розмір опалювальної площі за оспорюваним договором було визначено самим позивачем в угоді від 17.01.2011. Крім того відповідач зазначив, що договір купівлі-продажу теплової енергії № 2018 від 19.01.2011 є чинним і позивач з пропозиціями про зміну умов цього договору до відповідача не звертався.

У призначеному судовому засіданні 19.12.2013 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16.01.2014, яку було продовжено до 27.01.2014.

В судовому засіданні 16.01.2014 представники сторін підтримали свої доводи і заперечення в повному обсязі.

Після перерви представник відповідача у засідання суду не прибув, про причини неявки суду не сповістив, хоча про дату й час судового засідання був повідомлений належним чином - безпосередньо під запис у журналі судового засідання 16.01.2014, а також додатково - під підпис у розписці /арк. с. 68/.

Оскільки явка в судове засідання є процесуальним правом сторони (в даному випадку відповідача), а встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору спливає 03.02.2014, суд визнав за можливе завершити розгляд справи у відсутність представника відповідача - за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.12.1998 між Департаментом державного і муніципального майна міста Москви Уряду міста Москви (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Агробудпром" (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № СЕВ-12/1998 (Далі - Договір оренди), предметом якого є оренда нерухомого майна загальною площею 830,8 м 2 за адресою: 99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, буд. 11 /арк. с. 7-10/.

Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 Договору оренди загальна площа майна: 830,8 м 2 , в тому числі:

- нежилі приміщення - вбудовані цокольні приміщення (поверхи) в блоках В, Г, Д загальною площею 698,3 м 2 ;

- житлові приміщення - дві трикімнатні квартири №№ 41, 50 у блоці В - 132,5 м 2 .

Строк оренди - 49 років, тобто до 2046 року з можливістю пролонгації ще на 49 років (пункт 5.1 Договору оренди).

19.01.2011 між Закритим акціонерним товариством „Агробудпром" (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку № 2018 (далі - Договір) /арк. с. 11-13/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець (відповідач) зобов'язався передати Покупцеві теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової належності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а Покупець (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Розділом 2 Договору визначені тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме:

1) централізоване опалення, вентиляція та гаряче водопостачання за наявності приладів обліку теплоносія:

- для підприємств, організацій, установ, включаючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації - 639,288 грн/Гкал;

2) централізоване опалення за відсутності приладів обліку теплоносія:

- для інших підприємств, організацій, установ, включаючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації: при оплаті в опалювальний сезон - 14,916 грн/м 2 .

Тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що Продавець має повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору цей Договір укладено строком на 3 роки і набирає чинності з 24.12.2010. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду Договору.

У пункті 1 Додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору № 2018 від 19.01.2011, наведено характеристику об'єкта надання теплової енергії:

Об'єкт/Адреса№ дог.ОрганізаціяКількістьОд. виміруПримітки % показ. Службове приміщення ЗАТ „Агробудпром", вул. Маршала Геловані, буд. 11 2018ЗАТ „Агробудпром" 280,300кв. мОпалення сл. по в/о 21,600 Житловий будинок з в/обл. (кв. 56-75), вул. Маршала Геловані, буд. 11РЕП-22КП РЕП-22 Севастопольської міської Ради (прямі платежі) 1017,400кв. мОпалення житл. по в/о 78,400 Вважаючи, що відповідачем помилково зазначено нежитлову площу приміщення ЗАТ „Агробудпром" - 280,3 м 2 , що має для позивача негативні наслідки у вигляді безпідставного нарахування плати за теплову енергію, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним пункту 1 Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку, укладеного між сторонами, - з моменту його укладення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу дійсності чи недійсності частини правочину (договору купівлі-продажу теплової енергії), тому підпадають під правове регулювання відповідних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, його глави 16.

Як установлено судом, 19.01.2011 між Сторонами укладено Договір № 2018 /арк. с. 11-13/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Отже, виходячи з обґрунтування вимог позовної заяви, предметом дослідження у цій справі є обставини щодо наявності помилки при вчиненні сторонами оспорюваного правочину.

Як зазначається у пункті 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним пункту 1 Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку позивач зазначає, що вказана у даному пункті площа опалення значно перевищує фактичну площу опалення.

Так, в оспорюваному позивачем пункті Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011 для ЗАТ „Агробудпром" вказано площу 280,3 м 2 , в той час як згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1531 від 11.03.2013 у справі № 5020-275/2012, який відповідає загальним вимогам статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, загальна площа нежитлового приміщення ЗАТ „Агробудпром", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, буд. 11, в якому знаходиться система опалення, становить 209,8 м 2 .

Тобто різниця між даними, вказаними у пункті 1 Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011, та фактичними даними становить 70,5 м 2 (280,3 - 209,8).

Відповідно до частини першої статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, для визнання правочину недійсним внаслідок помилки необхідно, щоб така помилка мала істотне значення.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Помилка щодо визначення опалювальної площі приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, буд. 11, має істотне значення для правочину, оскільки суттєво збільшує обсяг обов'язку позивача щодо оплати теплової енергії та врешті призвела до нарахування суми за опалення неіснуючої площі приміщення та виникнення у позивача необґрунтованого боргу перед відповідачем, що убачається зі змісту рішення господарського суду міста Севастополя від 21.08.2013 у справі № 5020-275/2012.

Доводи відповідача щодо того, що вказаний у пункті 1 Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011 розмір опалювальної площі був визначений самим позивачем, не відповідають фактичним обставинам справи, адже як убачається з матеріалів справи, саме від відповідача виходила оферта на укладення оспорюваного договору, що підтверджується листом за вих. № 322 від 20.01.2011 /арк. с. 71/, згідно з яким відповідач надіслав позивачеві два примірники договору купівлі-продажу теплової енергії № 2018 від 19.01.2011 для підписання.

Крім того, у цьому ж листі відповідач просив позивача додати до другого примірнику підписаного Договору, серед іншого, договір купівлі-продажу чи договір оренди, акт приймання-передачі тощо на приміщення.

Наведене свідчить про те, що у відповідача були відсутні документи, які б підтверджували розмір опалювальної площі чи площі приміщень, які займає ЗАТ „Агробудпром".

Таким чином, саме відповідачем було допущено помилку при укладенні Договору № 2018 від 19.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку, хоча в даному випадку не має значення, хто зі сторін договору діяв під впливом помилки.

Угода від 17.01.2011, на яку посилається відповідач як на доказ визначення площі опалення, не є допустимим доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому відхиляється судом.

По-перше, укладення такої угоди не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а тому ця угода не є належним підтвердженням площі опалення, що зазначається у договорі купівлі-продажу теплової енергії.

По-друге, відповідач не є стороною вказаної угоди, а сама угода не є додатком чи додатковою угодою до Договору № 2018 від 19.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку, а отже не має юридичної сили і не є обов'язковою для відповідача.

За викладених обставин доводи відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013 № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (пункт 2.6 Постанови).

Водночас, оскільки обставини справи свідчать про те, що закону не відповідає лише пункт 1 Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку, суд вважає можливим визнати недійсною лише частину оспорюваного Договору, а не увесь Договір.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню з нього на користь позивача в розмірі 1 147,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 1 Додатку 1 до Договору № 2018 від 19.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Агробудпром" (ідентифікаційний код 20748574; вул. П. Корчагіна, буд. 1, м. Севастополь, 99014) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03358357; вул. Л. Павліченко, буд. 2, м. Севастополь, 99011) - з моменту його укладення.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03358357; 99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2; п/р 26001255090001 в СФ КБ "Приватбанк", МФО 324935, або з інших рахунків) на користь Закритого акціонерного товариства „Агробудпром" (ідентифікаційний код 20748574; 99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, буд. 1; п/р 26001255090001 в СФ КБ "Приватбанк", МФО 324935, або на інші рахунки) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.02.2014.

Суддя підпис В.О. Головко

Вих. № 919/1396/13/2970/14