Рішення

від 04.02.2014 по справі 914/4128/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 р. Справа № 914/4128/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український авіаційний сервіс» (м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕКО БУД» (с. Зимна Вода, Львівська обл.)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області, (м. Пустомити, Львівська обл.)

про: стягнення заборгованості в сумі 203308,84 грн.

Головуючий cуддя: Пазичев В.М.

Суддя: Рим Т.Я.

Суддя: Коссак С.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Зазуляк Й.М. - довіреність б/н від 21.11.2013 року.

від третьої особи: Хильченко Л.М. - довіреність №1734 від 17.09.2013 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український авіаційний сервіс» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕКО БУД» (с. Зимна Вода, Львівська обл.) про стягнення заборгованості в сумі 203308,84 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.11.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.11.2013 року. Ухвалою суду від 11.11.2013 року розгляд справи відкладено до 21.11.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 21.11.2013 року розгляд справи відкладено до 28.11.2013 року, для надання доказів, а також згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 28.11.2013 року розгляд справи відкладено до 05.12.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 05.12.2013 року розгляд справи відкладено до 11.12.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника позивача та згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 11.12.2013 року призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою суду від 11.12.2013 року по справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області, розгляд справи відкладено до 11.01.2014 року, для надання оригіналів доказів. Ухвалою суду від 11.01.2014 року розгляд справи відкладено до 23.01.2014 року, в зв'язку з клопотанням позивача та відсутності представників позивача та третьої особи. Ухвалою суду від 23.01.2014 року розгляд справи відкладено до 04.02.2014 року, в зв'язку відсутністю представника позивача та для надання доказів.

Згідно із ухвалою суду від 11.12.2013 року, призначено колегіальний розгляд справи №914/4128/13 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Бортник О.Ю. та судді Коссака С.М. У зв'язку з відпусткою судді Бортник О.Ю., згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Коссака С.М. та судді Рима Т.Я.

29.11.2013 року Господарським судом Львівської області було скеровано повідомлення, згідно ст.90 ГПК України, в Прокуратуру Львівської області для проведення перевірки, відповідно до ст. 97 КПК України, щодо наявності у діях представників сторін протиправних діянь та вжиття заходів, що спрямовані на припинення порушення законності та притягнення винних осіб до відповідальності.

10.12.2013 року за вх.№52823/13 на адресу Господарського суду Львівської області від Прокуратури Львівської області надійшла відповідь про розгляд повідомлення.

12.12.2013 року Господарським судом Львівської області винесено ухвалу про виправлення допущеної описки у ухвалі Господарського суду Львівської області від 11.12.2013 року по справі №914/4128/13.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.11.2013 року, про відкладення від 11.11.2013 року, від 21.11.2013 року, від 28.11.2013 року, від 05.12.2013 року, від 11.12.2013 року, від 11.01.2013 року, від 23.01.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №64 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 25.01.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

21.11.2013 року за вх.№49322/13 позивач подав письмові пояснення по справі.

27.11.2013 року за вх.№50172/13 позивач подав додаткові письмові пояснення по справі.

05.12.2013 року за вх.№51884/13 позивач подав додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що жодна з даних відповідачем 21.11.2013 року податкових накладених, не може бути доказом факту поставки товарів відповідачем за Договором №1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013 року, з урахуванням того, що жодну з цих податкових накладних відповідач не вносив до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №1 від 28.11.2013 року на запит позивача. Тобто, відповідач в травні 2013 року не відвантажував та не передав у власність позивача будь-який товар, а тому, у нього не було жодного права виписати податкову накладну позивачу та внести відомості щодо такого продажу до Єдиного реєстру податкових накладних. Також, позивач звертає увагу на те, що за Договором №1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013 року відповідачем не було здійснено жодної поставки нафтопродуктів. Відповідно, відповідач не може надати суду жодного з товаросупровідних документів, на підставі яких здійснювалась поставка та приймались нафтопродукти позивачем. Позивач звертає увагу суду на те, що доказом фактичного виконання позивачем власних зобов'язань, у відповідності до умов укладеного Договору №1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013 року, є факт перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача суми передоплати в розмірі 60000,00 грн. Таким чином, станом на 04.12.2013 року, відповідач так і не повернув позивачу суму попередньої оплати в розмірі 60000,00 грн. та не вчиняє жодних дій щодо повернення суми попередньої оплати за товар. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 60000,00 грн. основного боргу - відповідно до п.3.4. Договору, 2391,42 грн. пені - відповідно до п.6.3. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 120000,00 грн. штрафу - відповідно до п.6.4. Договору, у розмірі 200% та 17917,42 грн. - 100% річних, відповідно до п.6.5. Договору, а всього 203308,84 грн.

06.12.2013 року за вх.№52195/13 позивач подав додаткові письмові пояснення по справі.

11.12.2013 року за вх.53064/13 позивач подав додаткові письмові пояснення по справі.

11.12.2013 року за вх.№53177/13 позивач подав клопотання про надіслання матеріалів справи до Прокуратури Львівської області, у зв'язку із підробкою документів.

09.01.2014 року за вх.№213/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.02.2013 року за вх.№489/14 позивач повторно подав клопотання про надіслання матеріалів справи до Прокуратури Львівської області, у зв'язку із підробкою документів.

03.02.2014 року суд направив повідомлення до Прокуратури Львівської області, згідно ст. 90 ГПК України.

03.02.2013 року за вх.№4497/14 позивач подав клопотання про долучення Акту звірки та відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.11.2013 року, про відкладення від 11.11.2013 року, від 21.11.2013 року, від 28.11.2013 року, від 05.12.2013 року, від 11.12.2013 року, від 11.01.2014 року, від 23.01.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

11.11.2013 року за вх.№47522/13 відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи.

21.11.2013 року за вх.№49382/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2013 року за вх.№49383/13 відповідач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

27.11.2013 року за вх.№50151/13 відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.11.2013 року за вх.№50579/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.12.2013 року за вх.№51892/13 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що не підписував такого примірника Договору, де б були зазначені такі умови та розміри відповідальності. Адже, така умова договору є несправедливою для відповідача. При яких обставинах та хто саме підписав зазначений Договір, що доданий до позовної заяви, ТзОВ «Захід Еко Буд» та його директору невідомо. Керівник відповідача Жолкеський Р.К. такого Договору не підписував. На адресу відповідача позивачем надходила претензія за №2, однак текст такої претензії та її зміст є суттєво відмінним від тексту та змісту письмових пояснень представника позивача Янчук О.С. Претензія №2 датована 23.07.2013 року, при цьому у тексті претензії жодним чином не згадується про суму заборгованості разом зі штрафними санкціями. Відповідач звертає увагу на те, що у судовому засіданні 21.11.2013 року представник позивача Янчук О.С. ствердив, що на адресу відповідача позивачем 20.11.2013 року надіслано акт звірки взаєморозрахунків щодо виконання умов договору від 13.05.2013 року. Однак, на даний час відповідач не отримував будь-якого акту звірки поштою чи іншим шляхом. Відповідач стверджує, що умови договору від 13.05.2013 року ним були виконані, поставки пального мали місце, що підтверджується відповідними як податковими накладними, так і видатковими накладними, що підписані повноважними представниками сторін, про що свідчать оригінали відтиску належних печаток сторін, якими засвідчено підписи на накладних. Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту невиконання відповідачем умов договору від 13.05.2013 року. Адже, як вбачається з документів, які надані на адресу суду, відповідач виконав умови договору, шляхом поставки позивачеві палива для реактивних двигунів на суму 211666,67 грн., що підтверджено відповідними документами: як податковими накладними, так і видатковими накладними, що підписані повноважними представниками сторін, про що свідчать оригінали відтиску належних печаток сторін, якими засвідчено підписи на накладних. За таких обставин відповідач вважає, що у повній мірі виконав умови договору від 13.05.2013 року, тому, у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити в повному обсязі.

05.12.2013 року в судовому засіданні відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки додаткових доказів.

05.12.2013 року в судовому засіданні відповідач подав пояснення щодо розрахунку позивачем штрафних санкцій у додатках до позову.

10.12.2013 року за вх.52868/13 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

11.12.2013 року за вх.№53223/13 відповідач подав пояснення до відзиву на позов.

11.01.2014 року за вх.№619/14 відповідач подав додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву.

23.01.2014 року за вх.№2675/14 відповідач подав додаткові письмові пояснення.

04.02.2014 року за вх.№4738/14 відповідач подав заяву, в якій визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 60000,00 грн., пеню в розмірі 2391,42 грн., 3% річних в розмірі 537,53 грн.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 11.12.2013 року, від 11.01.2014 року, від 23.01.2014 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

15.01.2014 року за вх.№1203/14 третя особа направила повідомлення по справі.

23.01.2014 року за вх.№2674/14 третя особа подала пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.02.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між ТОВ «Український авіаційний сервіс» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕКО БУД» (надалі - відповідач) 13 травня 2013 року було досягнуто згоди по всім суттєвим умовам та, на виконання всіх домовленостей, укладено Договір за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - Договір), за умовами якого, відповідач прийняв на себе зобов'язання передавати на умовах укладеного Договору у власність позивача нафтопродукти окремими партіями на умовах доставки до терміналу позивача, а позивач зобов'язувався: приймати нафтопродукти та оплачувати їх вартість в строк та на умовах Договору (ст. 4 Договору).

Позивач зазначає, що, згідно п. 4.2. Договору, він прийняв на себе зобов'язання здійснювати оплату замовлених нафтопродуктів у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Позивач наголошує, що, відповідно до вимог п. 4.3. Договору, він здійснив попередню 100% оплату вартості нафтопродуктів.

Позивач зазначає, що відповідач прийняв на себе зобов'язання (п. 3.4. Договору) протягом 3-х робочих днів передати у власність позивача оплачену кількість нафтопродуктів на умовах доставки до терміналу позивача.

Позивач звертає увагу на те, що належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання та платіжним дорученням № 37 від 01 липня 2013 року перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн., як передплату за товар (паливо), згідно Договору № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р.

В той же час, на думку позивача, відповідач, в порушення вимог п.п. 3.4. - 3.8. Договору, не здійснив своєчасну повну доставку нафтопродуктів до терміналу позивача, та, так само, не здійснив передачу нафтопродуктів у власність позивача у будь-який інший прийнятний спосіб.

Позивач зазначає, що своїми претензіями тричі звертався до відповідача та вимагав протягом 3 (трьох) днів з дня отримання відповідної претензії повернути всю суму попередньої оплати в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний в претензії.

Позивач зазначає, що всі три претензії залишені без відповіді та задоволення. Станом на 22.10.2013 р. відповідач не повернув позивачу суму попередньої оплати в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Позивач зазначає, що скористався свої правом та тричі своїми претензіями вимагав від відповідача повернути всю суму попередньої оплати. Відповідач не повернув гроші, а тому, станом на сьогодні, право позивача є порушеним.

Позивач звертає увагу на те, що вищезгаданим Договором сторони, передбачили відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару.

Так, за твердженням позивача, згідно приписів п. 6.3. Договору, у випадку порушення строків поставки нафтопродуктів, що передбачені п. 3.4. цього Договору, відповідач зобов'язаний повернути всю суму передоплати та сплатити на вимогу позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від оплаченої та непоставленої партії нафтопродуктів за кожен день затримки поставки. Отже, станом на 22 жовтня 2013 р., розмір пені дорівнює 2391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 42 коп.

Позивач наголошує, що, відповідно до вимог п. 6.4. Договору, за порушення строків поставки або непоставки нафтопродуктів, що передбачені цим Договором, Продавець на вимогу Покупця зобов'язаний сплатити разовий штраф у розмірі 200 (двісті) % (відсотків) від оплаченої та непоставленої партії нафтопродуктів. Таким чином, розмір штрафу на 22.10.2013 р. становить 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

За твердженням позивача, у відповідності до п. 6.5. Договору, у випадку порушення своїх грошових зобов'язань за цим договором (несвоєчасна оплата за нафтопродукти, несвоєчасне повернення суми передоплати), Сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, на вимогу іншої Сторони зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100 (сто) % процентів річних від простроченої суми. Відповідач, на думку позивача, порушив власні грошові зобов'язання, а саме, своєчасно не повернув суму передоплати в розмірі 60000,00 грн., а відтак, відповідач повинен повернути всю суму передоплати, з урахуванням 100 (ста) процентів річних від простроченої суми. Розмір 100 (ста) процентів річних дорівнює 17917,42 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 42 копійки, згідно Додатку № 3 - Розрахунку 100 (ста) процентів річних, що долучений до позовної заяви.

Таким чином, на думку позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням пені, штрафу та 100 (ста) процентів річних становить 203 308 (двісті три тисячі триста вісім) гривень 84 копійки.

Позивач зазначає, що в матеріалах справи є копії всіх належних та допустимих доказів, на які посилається позивач. Це, зокрема, копія Договору за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р., копія заявки на поставку авіаційного пального від 01.07.2013р., копія платіжного доручення № 17 від 01.07.2013 року про оплату попередньої оплати, копія першої претензії на відповідача, копія другої претензії на відповідача, копія третьої претензії на відповідача.

Позивач звертає увагу на те, що у нього в оригіналах є платіжне доручення на перерахування коштів, а також претензії про повернення коштів передоплати, які не були повернуті.

Позивач зазначає, що оригінала Договору за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013 р. у позивача немає, оскільки його екземпляр не був повернутий відповідачем. В той же час, у нього є факсова копія даного договору, яка, згідно вимог п. 8.2. Договору, має юридичну силу оригіналу.

Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи є належні і допустимі докази звернення позивача до відповідача з вимогами про погашення заборгованості. Такими документами є копії трьох претензій, які були адресовані відповідачу та які не були задоволені відповідачем.

Позивач звертає увагу суду на те, що доказом фактичного виконання позивачем власних зобов'язань, у відповідності до умов укладеного договору № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р., є факт перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача суми передоплати в розмірі 60000,00 грн. На підтвердження цього факту в матеріалах справи є копія відповідного платіжного доручення.

Позивач зазначає, що на адресу відповідача неодноразово направлялись Акти звірки взаєморозрахунків простою кореспонденцією. В той же час, відповідачем жоден з цих Актів, не був повернутий на адресу позивача.

Позивач звертає увагу суду на те, що жоден з наданих відповідачем 21.11.2013 року документів, не може бути доказом факту поставки відповідачем товарів за Договором за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013 р., з урахуванням того, що в п. 3.5 Договору № 1305/13 сторони визначили, що приймання-передача нафтопродуктів за кількістю та якістю здійснюється на умовах доставки до терміналу Покупця згідно його замовлення та вимог «Інструкції про порядок прийманая, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», що затверджена Наказом Держнафтогазпрома №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 р.

Позивач зазначає, що в п. 3.6. Договору № 1305/13 сторони визначили, що право власності на нафтопродукти Покупець набуває в момент їх приймання-передачі на території терміналу Покупця, що підтверджується підписами уповноважених представників Продавця і Покупця та штампами на товарно-транспортних накладних або акті прийому-передачі.

Позивач зауважує, що, оскільки відповідач за умовами Договору за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р., не здійснив жодної поставки, він не може надати суду жодних з вищеперелічених товаросупровідних документів, які б підтверджували протилежне.

Позивач звертає увагу суду на те, що жодна з наданих відповідачем 21.11.2013 року податкових накладних, не може бути доказом факту поставки товарів відповідачем за Договором за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р., з урахуванням того, що жодну з цих податкових накладних відповідач не вносив до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 1 від 28.11.2013 року на запит позивача. Тобто, іншими словами, відповідач в травні 2013 року не відвантажував та не передавав у власність позивача будь-який товар, а тому, у нього не було жодного права виписати податкову накладну позивачу та внести відомості щодо такого продажу до Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач зазначає, що, оскільки ж податкові накладні, які були надані відповідачем до суду, не вносились ним до Єдиного реєстру податкових накладних, то вони не можуть підтверджувати той факт, що за такими накладними передавався товар та виникали зобов'язання у відповідача щодо сплати податків за такими господарськими операціями. Таким чином, на думку позивача, надані відповідачем копії податкових накладних не можуть слугувати доказом поставки товару в адресу позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позов є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки проект Договору було розроблено ТзОВ «Захід Еко Буд». Після погодження всіх умов, директор відповідача, Жолкевський Р.К., підписав Договір, скріпивши печаткою та надіслав електронною поштою на адресу позивача. У свою чергу, керівник позивача, вже підписаний Жолкевським Р.К. Договір також підписав та скріпив печаткою, надіславши Договір з двома підписами та печаткою на електронну пошту відповідача. Однак, відповідач стверджує, що не підписував такого примірника Договору, де б були зазначені такі умови та розміри відповідальності, як у варіанті Договору, що долучений до позовної заяви, адже, така умова Договору є несправедливою щодо відповідача. Відповідач стверджує, що текст Договору, який позивачем наданий до матеріалів справи, суттєво відрізняється від тексту, який був підписаний. При яких обставинах та хто саме підписав зазначений Договір, ТзОВ «Захід Еко Буд» та його директору невідомо. Директор відповідача Жолкевський Р.К., такого Договору не підписував.

Відповідач зазначає, що на адресу відповідача, позивачем надходила претензія за № 2, а попередньо будь-яких претензій не надходило. Однак, текст такої претензії та її зміст є суттєво відмінним від тексту та змісту письмових пояснень представника позивача Янчука О.С., позовної заяви, що вказує на зловживання позивачем своїми правами на захист і приховування дійсних обставин справи.

За твердженням відповідача, у відповідності до абзацу 5 претензії, вбачається, що позивач стверджує, що платіжним дорученням № 17 від 01.07.2013 року, він оплатив ТзОВ «Захід Еко Буд» 60000 грн. як передоплату за товар (паливо), згідно Договору № 1305/13. Однак, як вбачається із копії виписки з рахунку ТзОВ «Захід Еко Буд», у графі призначення платежу вказано - оплата за товар.

Відповідач зазначає, що претензія № 2 датована 23.07.2013 року. При цьому, у тексті претензії жодним чином не згадується, про суму заборгованості разом зі штрафними санкціями.

Ознайомишись із текстом претензії № 3 від 13.08.2013 року, відповідач вважає, що така не відповідає дійсності. Так, згідно абзацу 12 , - «за умовами Договору, у разі порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно вимог чинного законодавства. У абзаці 13, вказано, - «Звертаємо увагу, що діючим законодавством України, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу розмірі 3 % річних, а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості». Хоча представник позивача, у письмовому поясненні від 21.11.2013 року, у абзаці 9, вказує про те, що «варто відзначити, що до позовної заяви позивачем було надано нормативно та документально обґрунтовані розрахунки штрафних санкцій за прострочення відповідачем господарського зобов'язання, стягнення яких є предметом позову, а саме, розрахунок пені, розрахунок штрафу, розрахунок 100 % річних, які передбачені договором».

Отже, на думку відповідача, вбачається, розбіжність в умовах Договору, і спроба позивача фальсифікувати докази, так як у претензії йде мова про 3 % річних, а у письмовому поясненні позивача - про 100 % річних. Тому, предмет позову, за твердженням відповідача, є невизначеним. Позивач не надав суду примірник Договору, де б були передбачені такі умови, у письмовому поясненні належними та допустимими доказами не пояснив причини розбіжностей у порядку та розмірах нарахування штрафних санкцій. Позивачем не доведено документально, який саме розмір штрафних санкцій погоджений сторонами договору.

Одночасно, відповідач звертає увагу на те, що, згідно з абзацом 14 претензії № 3 від 13.08.2013 року, станом на 13.08.2013 року, ТОВ «Захід Еко Буд», вже зобов'язано сплатити на користь ТОВ «Український авіаційний сервіс» пеню у розмірі - 1084 грн. 93 коп., а також штраф у розмірі 216 грн. 99 коп. Хоча у письмовому поясненні, а саме, абзацах 16, 17 на стор. 2 позовної заяви зазначено, що загальний розмір заборгованості складає 60000 грн. (неповернута сума попередньої оплати) + 2391 грр. 42 коп. (пеня) + 120000 грн. (штраф) + 17917,42 грн. (100 % річних) = 203 308 грн. 84 коп. За таких обставин відповідач вважає незрозумілим, з яких саме умов Договору визначався розмір заборгованості під час складення претензії № 3, а також, з яких умов Договору виходив позивач, при складанні позовної заяви та письмового пояснення.

Відповідач зазначає, що умовами Договору, укладеного між позивачем та відповідачем дійсно було передбачено, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. Однак, розмір відповідальності встановлений у порядку, який передбачений законом. Так, у примірнику Договору, який є у розпорядженні відповідача, у ст. 6 Договору є пункти п. 6.1. та п. 6.2.. У цьому примірнику відсутні пункти 6.3, 6.4., де були вказані штрафні санкції, на які покликається позивач. Отже, такі умови не були погоджені сторонами Договору.

Відповідач зазначає, що у судовому засіданні 21.11.2013 року, представник позивача Янчук О.С. ствердив, що на адресу ТзОВ «Захід Еко Буд» позивачем 20.11.2013 року надіслано Акт звірки взаєморозрахунків, щодо виконання умов Договору від 13.05.2013 року. Однак, на час розгляду справи, відповідач не отримував будь якого акту звірки поштою чи іншим шляхом. Даний факт, за твердженням відповідача, підтверджується роздруківкою із Інтернет сайту Укрпошти.

Відтак, на думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту невиконання ТзОВ «Захід Еко Буд» умов Договору від 13.05.2013 року, адже, як вбачається з документів, які надані суду, відповідач виконав умови Договору шляхом поставки позивачеві палива для реактивних двигунів на суму 211666 грн. 67 коп., що підтверджено відповідними накладними, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, декларацією з ПДВ.

Щодо надсилання на адресу відповідача претензій, то він зазначає, що у матеріалах справи міститься Претензія від 13.08.2013 року. Така дійсно була отримана відповідачем у справі. Однак, відповідач зазначає, що на електронну адресу позивача було надіслано лист - відповідь на претензію, яким ТзОВ «Український авіаційний сервіс» повідомлено про повне виконання умов Договору від 13.05.2013 року та про наявність заборгованості перед ТзОВ «Захід Еко Буд» по оплаті поставлених товарно - матеріальних цінностей.

Відповідач зазначає, що у матеріалах справи міститься Перетензія від 12.09.2013 року, а на аркуші № 26 міститься квитанція про відправлення та опис вкладеного, яке нібито надіслане на адресу ТзОВ «Захід Еко Буд». Однак, таке відправлення не отримано відповідачем, а повернуто позивачеві.

За таких обставин відповідач вважає, що ТзОВ «Захід Еко Буд» у повній мірі виконало умови Договору від 13.05.2013 року, адже, як підтверджено документально, поставки відбулись на суму 211 666 грн. Відтак, у ТзОВ «Український авіаційний сервіс» немає достатніх підстав для звернення до суду, як це передбачено ст. 1 ГПК України, оскільки будь-яких законних прав юридичної особи позивача не порушено.

Щодо розміру та суми нібито наявної заборгованості, із врахуванням пені та інших штрафних санкцій, то наявність такої заборгованості повністю заперечується відповідачем, у зв'язку з тим, що Договір виконаний відповідачем у повному обсязі.

Отже, за твердженням відповідача, у зв'язку із викладеним, немає будь-якого належного доказу, який би підтверджував невиконання, або неналежне виконання відповідачем умов Договору від 13.05.2013 року з боку відповідача. Відтак, відсутні будь-які законні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, у документах позивача наявні суттєві розбіжності щодо розміру заборгованості. Також відповідачем категорично заперечується підписання Договору від 13.05.2013 року в такій редакції, яка надана позивачем суду разом із позовною заявою.

Відповідач наголошує, що позивачем документально не спростовано наявність податкових накладених, які згідно із реєстром, що поданий відповідачем, передані ТзОВ «Український авіаційний сервіс». У випадку невизнання позивачем факту поставки товарів, такі податкові накладні мали б бути ним анульовані, про що повідомляється податковий орган за місцем знаходження позивача.

Відповідач зазначає, що зазначені документи у засвідчених належним чином копіях подані до суду. У відповідності до п. 8.3. Договору, факсокопії даного договору та видаткових накладних на товар мають юридичну силу оригіналу. Таке положення Договору не суперечить актам цивільного законодавства та нормам Господарського кодексу.

Відповідач зазначає, що проект Договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надасться другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання Договору.

Однак, за твердженням відповідача, на його адресу другий примірник оригіналу Договору не надходив. Відтак ТзОВ «Захід Еко Буд» може стверджувати про фальсифікацію Договору, зі сторони позивача, адже наявні у справі примірники Договору відповідача та позивача суттєво відрізняються в частині розміру штрафних санкцій, у випадку невиконання умов договору саме ТзОВ «Захід Еко Буд».

Саме з цих підстав, відповідач стверджує, що таких умов Договору ТзОВ «Захід Еко Буд» не підписувало, а відтак, за існування двох різних примірників Договору. На думку відповідача, саме позивач зобов'язаний довести факт підписання цього Договору директором ТзОВ «Захід Еко Буд». Тобто, у даному випадку, виникає спір щодо умов Договору, а саме відповідальності за невиконання умов Договору.

Відповідач зазачає, що на адресу суду подано засвідчені копії податкових накладних, у яких відображено поставки товарно-матеріальних цінностей. Такі податкові накладні складені, у відповідності до ст. 201 ПК України, та надані позивачеві. Разом з тим, ТзОВ «Захід Еко Буд», діючи у відповідності до норм Податкового Кодексу України, подав декларацію з податку на додану вартість та додаток № 5 до декларації, у якому також зазначено про поставку товарно-матеріальних цінностей на адресу ТзОВ «Український авіаційний сервіс».

Також, відповідач звертає увагу на те, що у розділі І Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту, зазначено індивідуальний податковий номер ТзОВ «Український авіаційний сервіс» та обсяг постачання 211 666,67 грн. та сума ПДВ - 42333,33 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що, якщо проводити перерахунок розміру штрафних санкцій згідно з умовами Договору, примірник якого наявний у відповідача, то сума таких могла б становити 2930 грн. 57 коп., згідно розрахунку, що додається. Однак, будь-який розрахунок, на думку відповідача, у даному випадку, є невірним, оскільки ТзОВ Захід Еко Буд» повністю виконало свої зобов'язання перед ТзОВ «Український авіаційний сервіс». Разом з тим, ТзОВ «Український авіаційний сервіс» не провело розрахунок за поставлену продукцію і сума заборгованості становить 151 666 грн. 67 грн.

Щодо використання в ході фінансово - гоподарської діяльнсті між позивачем та відповідачем товаро-транспортної накладаної, то з даного приводу відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування міжнародних перевезень» внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», виключивши товаро-транспортну накладну із переліку обов'язкових документів, що повинні супроводжувати вантаж.

Щодо можливості підтвердження дійсності примірнику Договору, який наявний у відповідача та примірнику, який наявний у позивача, відповідач зазначає, що така обставина може бути встановлена рішенням суду, за позовом відповідної сторони договору. Оскільки на час розгляду справи у судах такого позову не розглядається, то, відповідно, і не спростовано дійсність примірнику правочину, який наявний у відповідача.

Разом з тим, у відповідача немає оригіналу Договору з мокрою печаткою позивача та підписом уповноваженої особи. Також, сам позивач та його представник у додаткових поясненнях до позову зазначав, що у ТзОВ «Український авіаційний сервіс» також відсутній оригінал Договору з відтиском печатки ТзОВ «Захід Кко Буд».

Отже, на думку відповідача, за таких обставин, на час розгляду справи, неможливо призначити та провести відповідну експертизу, для з'ясування достовірності та справжності підписів та відтисків печаток, оскільки експертиза за копіями (навіть засвідченими) не можлива.

Відповідач наголошує, що таке твердження грунтується на нормативних актах, а саме : Наказ Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідач також зазначає, що за період фінансово - господарської діяльності між ТзОВ «Захід Еко Буд» (відповідач) та ТзОВ «Український авіаційний сервіс» (позивач), з метою обміну документами, останнім використовувались такі адреси електронної пошти: marinav2008@ukr.net, 13093112mbti@ukr.net. Дані електронні скриньки використовувались бухгалтером ТзОВ «Український авіаційний сервіс» Ткачук Мариною.

Відповідач наголошує, що ТзОВ «Захід Еко Буд» використовувало наступні електронні поштові скриньки: zahidekobud@ukr.net. Всі документи, які надсилались на адресу відповідача, надсилались саме з цих електронних поштових скриньок.

Відповідач зазначає, що 24.05.2013 року, з поштової скриньки 13093112mbti@ukr.net на скриньку zahidekobud@ukr.net надіслано повідомлення з проханням присвоїти номера до податкових накладних та по ТОВ «Укравіасервіс», податкові накладні зареєструвати. У приєднаних файлах були файли Ехеl, з бланками податкових накладних по договору між позивачем та відповідачем за № 1305/13 від 13.05.2013 року та реєстром податкових накладних у такому ж форматі.

Відповідач наголошує, що 4 липня 2013 року, з поштової скриньки zahidekobud@ukr.net на скриньку 13093112mbti@ukr.net були надіслані заповнені податкові накладні по договору №1305/13, з підписом директора Жолкевського Р.К. та відтиском печатки ТзОВ «Захід Еко Буд». Зазначені копії були скановані та надіслані у листі як приєднані файли. 4 липня 2013 року, з поштової скриньки 13093112mbti@ukr.net на скриньку zahidekobud@ukr.net надійшов лист з проханням надіслати податкові накладні за квітень 2013 року та повідомити про спосіб отримання їх оригіналів. Також, 4 липня 2013 року, з поштової скриньки zahidekobud@ukr.net на скриньку 13093112mbti@ukr.net було надіслано заповнену податкову накладну по договору № 1305/13, з підписом директора Жолкевського Р.К. та відтиском печатки ТзОВ «Захід Еко Буд». Зазначена накладна була сканована та надіслана у листі як приєднані файли.

Відповідач зазначає, що 8 липня 2013 року, бухгалтера позивача повторно було повідомлено про адресу електронної поштової скриньки ТзОВ «Захід Еко Буд».

Відповідач наголошує, що 11 липня 2013 року, з marinav2008@ukr.net на скриньку zahidekobud@ukr.net надійшов лист , у якому містились договори між відповідачем та позивачем, у тому числі договір від 13.05.2013 року за № 1305/13. Вказаний Договір був приєднаний як файл Word, містив всі необхідні умов та реквізити сторін Договору. У подальшому саме такий варіант Договору був роздрукований підписаний керівником відповідача та засвідчений відтиском печатки. У подальшому, даний Договір був надісланий засобами поштового зв'язку на адресу позивача. У цьому тексті Договору відсутні пункти щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання умов договору, які зазначені у примірнику, що приєднаний до справи позивачем, а саме пункти 6.3 - 6.5. Договору.

Отже, на думку відповідача, твердження позивача про розмір нарахованих штрафних санкцій не відповідають дійсності, адже таких умов Договору не існувало та й не існує.

Відповідач звертає увагу на те, що 19 серпня 2013 року, з поштової скриньки zahidekobud@ukr.net на скриньку marinav2008@ukr.net було надіслано відповідь на претензію № 2 від 23.07.2013 року. У приєднаному файлі вкладено скановану копію листа відповіді з підписом директора та відтиском печатки ТзОВ «Захід Еко Буд».

З викладених фактів та копій документів, на думку відповідача, вбачається висновок, що твердження позивача про невиконання умов Договору щодо поставки ТМЦ не знайшло належного підтвердження допустимими доказами. Наявні документи спростовують існування положень Договору п.п. 6.3. - 6.5., про відповідальність за невиконання умов Договору, на які покликається позивач. Оскільки податковими накладними обмінювались сторони Договору, тобто позивач та відповідач, то фактично і підтверджено виконання Договору в частині поставки товаро - матеріальних цінностей.

Щодо складання накладних, скановані копії яких приєднані до справи, то з цього приводу відповідач зазначає, що електронних копій листів, які надсилались на адресу позивача, не збереглось. Щодо оригіналів Договору, накладних на поставку ТМЦ та податкових накладних, то такі надсилались засобами поштового зв'язку.

04.02.2014 року відповідач подав заяву, в якій визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 60000,00 грн., пеню в розмірі 2391,42 грн., 3% річних в розмірі 537,53 грн.

У своїх поясненнях третя особа 1 зазначає, що порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 Податкового кодексу України. Пунктом 78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено підстави, за наявності яких може здійснюватись позапланова документальна перевірка. Однак, у ДПІ у Пустомитівському районі у даному випадку відсутні підстави для її проведення.

Третя особа 1 наголошує, що в ході проведеного аналізу податкової звітності ТзОВ "Захід Еко Буд" по податку на додану вартість встановлено, що відповідач мав взаємовідносини з позивачем у травні 2013 року. Відповідно до податкової декларації по ПДВ за травень 2013 року, обсяг постачання між зазначеними контрагентами складав 211 666,67 грн. (без ПДВ) та сума податку на додану вартість склала 42 333,33 грн.

За наявною у ДПІ у Пустомитівському районі інформацією немає можливості встановити, яка саме з подій стала підставою для виникнення у ТзОВ "Захід Еко Буд" податкових зобов'язань по ПДВ та, відповідно, яка з подій стала підставою для виникнення права у ТзОВ "Український авіаційний сервіс" на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Згідно поданої до ДПІ у Пустомитівському районі податкової звітності з податку на додану вартість ТзОВ "Захід Еко Буд", не встановлено розбіжностей по взаєморозрахунках з контрагентом ТзОВ "Український авіаційний сервіс".

Третя особа 1 зазначає, що, аналізуючи вищезгадану податкову декларацію з ПДВ та додатки до неї, неможливо встановити, відповідно до якого саме договору проводились взаєморозрахунки між ТзОВ "Український авіаційний сервіс" та ТзОВ "Захід Еко Буд". Також неможливо встановити стан взаєморозрахунків між контрагентами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Згідно ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 4 3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду .

Згідно ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ТОВ «Український авіаційний сервіс» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕКО БУД» (надалі - відповідач) 13 травня 2013 року було укладено Договір за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - Договір), за умовами якого, відповідач прийняв на себе зобов'язання передавати на умовах діючого Договору у власність позивача нафтопродукти окремими партіями на умовах доставки до терміналу позивача, а позивач зобов'язувався: приймати нафтопродукти та оплачувати їх вартість в строк та на умовах Договору (ст. 4 Договору).

Згідно п. 4.2. Договору, позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати оплату замовлених нафтопродуктів у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно п. 4.3. Договору, покупець здійснює попередню 100% оплату вартості нафтопродуктів по кожній окремо поданій заявці в сумі і термін, зазначені у рахунку-фактурі на оплату.

Відповідно до вимог п. 4.3. Договору, позивач здійснив попередню 100% оплату вартості нафтопродуктів, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 01 липня 2013 року, яким позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн., як передплату за товар (паливо) згідно Договору № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013 р.

В ході судового розгляду справи відповідач стверджував, що умови Договору №1305/13 від 13.05.2013 року ним були виконані, поставки пального мали місце. Він наголошував, що такі твердження доводяться відповідними документами, а саме:

- Накладною від 13.05.2013 року, відповідно до якої ТзОВ «Український авіаційний сервіс» отримало паливо для реактивних двигунів на суму 41910 грн. з ПДВ.

- Накладною № 5 від 17.05.2013 року, відповідно до якої ТзОВ «Український авіаційний сервіс» отримало паливо для реактивних двигунів на суму 11832,17 грн. з ПДВ.

- Накладною № 6 від 20.05.2013 року, відповідно до якої ТзОВ «Український авіаційний сервіс» отримало паливо для реактивних двигунів на суму 37528,50 грн. з ПДВ. Накладна № 8 від 21.05.2013 року, відповідно до якої ТзОВ «Український авіаційний сервіс» отримало паливо для реактивних двигунів на суму 62028, 92 грн. з ПДВ.

- Накладною № 9 від 24.05.2013 року, відповідно до якої ТзОВ «Український авіаційний сервіс» отримало паливо для реактивних двигунів на суму 58367,08 грн. з ПДВ.

- Засвідченою відповідачем копією податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, копія якої приєднана до матеріалів справи згідно з клопотанням від 21.11.2013 року. Відповідач зазначає, що, за умовами п. 8.2. Договору, «Факсові копії даного договору та видаткових накладних на товар мають юридичну силу оригіналу».

- Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, за травень 2013 року.

- Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року, відповідно до якого ТзОВ «Український авіаційний сервіс» отримало від ТзОВ «Захід Еко Буд» податкові накладні: № 4 від 13.05.2013 року, № 5 від 17.05.2013 року; № 6 від 20.05.2013 року; № 8 від 21.05.2013 року; № 9 від 24.05.2013 року, копія якого приєднана до матеріалів справи, згідно з клопотанням від 21.11.2013 року.

- Рахунками № 4 від 13.05.2013 року, на суму 41910,00 № 5 від 17.05.2013 року на суму 11832,17 грн.; № 6 від 20.05.2013 року, на суму 37528,50 грн.; № 8 від 21.05.2013 року на суму 62028,92 грн.; № 9 від 24.05.2013 року, на суму 58367,08 грн., копії яких приєднані до матеріалів справи згідно з клопотанням від 21.11.2013 року.

- Засвідченими копіями податкових накладних: № 4 від 13.05.2013 року, № 5 від 17.05.2013 року; № 6 від 20.05.2013 року; № 8 від 21.05.2013 року; № 9 від 24.05.2013 року.

Отже, суд прийшов до висновку, що дії сторін свідчать про визнання ними Договору укладеним та були спрямовані на його виконання.

Однак, в п. 3.6. (3.7) Договору № 1305/13, Сторони визначили, що право власності на нафтопродукти Покупець набуває в момент їх приймання-передачі на території терміналу Покупця, що підтверджується підписами уповноважених представників Продавця і Покупця та штампами на товарно-транспортних накладних або акті прийому-передачі.

За загальними правилами виконання господарських договорів, документами, які підтверджують виконання договору та наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення операції з поставки товару є накладні (видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні), акти приймання-передачі товару, специфікація, рахунок-фактура, сертифікати відповідності державної системи сертифікації, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від покупця тощо.

Також, згідно визначень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вимог п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій, або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Тому, слід зазначити, що твердження відповідача щодо виконання умов Договору з поставки нафтопродуктів не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки відповідачем, незважаючи на вимоги суду, не надано оригіналів належних та допустимих доказів виконання зобов'язань за Договором, що, згідно умов Договору, повинно бути підтверджено підписами уповноважних представників Продавця і Покупця та штампами на товарно-транспортних накладних або акті прийому-передачі , а позивач повністю заперечує твердження відповідача про повне виконання відповідачем зобов'язань за Договором та зауважує, що, оскільки відповідач за умовами Договору за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р. не здійснив жодної поставки, він не може надати суду та не надав суду жодних з вищеперелічених товаросупровідних документів, які б підтверджували протилежне, тобто факту поставки товару згідно умов Договору.

Отже, у зв'язку з тим, що відповідач не надав суду жодного з товаросупровідних документів, на підставі яких здійснювалась поставка та приймались нафтопродукти позивачем, можна зробити висновок про те, що саме за Договором за № 1305/13 купівлі-продажу нафтопродуктів від 13.05.2013р. відповідачем не було здійснено поставки нафтопродуктів.

З огляду на вищезазначене, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що він здійснив належне виконання умов Договору та поставив в адресу відповідача нафтопродукти.

Також, частиною 2 ст. 693 ЦК України, передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Судом встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача та вимагав протягом 3 (трьох) днів з дня отримання відповідної претензії повернути всю суму попередньої оплати в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний в претензії. Однак, всі три претензії залишені без відповіді та задоволення з боку відповідача, а станом на 22.10.2013р. відповідач так і не повернув позивачу суму попередньої оплати в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, позовні вимоги щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також, позивач у своїх розрахунках штрафних санкцій посилається на п. 6.3. Договору, у якому зазначено, що, у випадку порушення строків поставки нафтопродуктів, що передбачені п. 3.4. цього Договору, відповідач зобов'язаний повернути всю суму передоплати та сплатити на вимогу позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від оплаченої та непоставленої партії нафтопродуктів за кожен день затримки поставки. Отже, станом на 22 жовтня 2013 р., розмір пені дорівнює 2391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 42 коп.

Виходячи з того, що сторони не оспорюють наявність п.6.2. Договору, в якому передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у порядку, який передбачений законом, то суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 2391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 42 коп., що і підтверджено контррозрахунком відповідача, що доданий до доповнень до відзиву від 10.12.2013 року за вх.№52868/13.

Разом з тим, щодо нарахування позивачем штрафних санкцій, то слід зазначити, що, підчас розгляду справи, суду надано сторонами різні редакції одного і того ж Договору.

За твердженням позивача, у відповідності до п. 6.5. Договору, у випадку порушення своїх грошових зобов'язань за цим договором (несвоєчасна оплата за нафтопродукти, несвоєчасне повернення суми передоплати), Сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, на вимогу іншої Сторони зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100 (сто) % процентів річних від простроченої суми. Позивач зазначає, що відповідач порушив власні грошові зобов'язання, а саме несвоєчасно повернув всю суму передоплати в розмірі 60000,00 грн. Відтак, відповідач повинен повернути всю суму передоплати з урахуванням 100 (ста) процентів річних від простроченої суми. Розмір 100 (ста) процентів річних дорівнює 17917,42 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 42 копійки.

Однак, у відзиві на позовну заяву та у своїх поясненнях відповідач наголошує, що умовами Договору, укладеного між позивачем та відповідачем дійсно було передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, однак, розмір відповідальності був встановлений у порядку, який передбачений законом. Так, у примірнику договору, який є у розпорядженні відповідача, у ст. 6 Договору є пункти: п. 6.1. та п. 6.2. У цьому ж примірнику відсутні пункти 6.3, 6.4., де би були вказані штрафні санкції, на які покликається позивач. За умовами Договору, у разі порушення умов Договору сторони несуть відповідальність, згідно вимог чинного законодавства України, тобто у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачена відповідальність у вигляді сплати 3 % річних від суми заборгованості.

Також, з матеріалів справи вбачається розбіжність в умовах Договору, зокрема, у позиції позивача, оскільки у Претензії позивача, що направлена на адресу відповідача, йде мова про 3 % річних, а у письмовому поясненні позивача про 100 % річних.

Крім того, позивач, всупереч вимогам, що викладені у ухвалах суду, не надав суду оригіналу примірника Договору, що підписаний обома сторонами, де б були передбачені такі умови. Не обгрунтував у письмовому поясненні, з посиланням на належні та допустимі докази, причин розбіжностей у порядку та розмірах нарахування штрафних санкцій. Позивачем не доведено документально, який саме розмір штрафних санкцій, що був погоджений обома сторонами Договору, повинен застосовуватися до відповідача за порушення господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено підписання відповідачем Договору, в редакції якого є п.6.4., де зазначено розмір процентів річних - 100% річних, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 537, 53 грн., що передбачені ст. 625 ЦК України.

Також, 04.02.2014 року відповідач подав заяву, в якій визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 60000,00 грн., пеню в розмірі 2391,42 грн., 3% річних в розмірі 537,53 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Крім того, позивач наголошує, що, відповідно до вимог п. 6.4. Договору, за порушення строків поставки або непоставки нафтопродуктів, що передбачені цим Договором, Продавець на вимогу Покупця зобов'язаний сплатити разовий штраф у розмірі 200 (двісті) % (відсотків) від оплаченої та непоставленої партії нафтопродуктів. Таким чином, розмір штрафу на 22.10.2013 р. становить 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Однак, позивач не надав суду погоджений обома сторонами примірник договору, де б були передбачені такі умови, не обгрунтував у письмовому поясненні належними та допустимими доказами наявність причин розбіжностей у порядку та розмірах нарахування штрафних санкцій. Позивачем не доведено документально, який саме розмір штрафних санкцій погоджений сторонами договору.

Відповідно, позивачем не доведено з посиланням на належні та допустимі докази погодження сторонами Договору стягнення штрафу в розмірі 200% від оплаченої та непоставленої партії нафтопродуктів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини позовних вимог, а відповідач позовні вимоги частково визнав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український авіаційний сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Еко Буд» в частині стягнення суми попередньої оплати по договору в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 53 коп. та пені у розмірі 2391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 42 коп. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №0519962330 від 30.10.2013 року на суму 4066,18 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Еко Буд» (81110, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул. Тичини 2 А, кв. 11, код ЄДРПОУ 38504990, п/р 26004500052046 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український авіаційний сервіс» (03036, м. Київ, Соломянський р-н, Проспект Повітрофлотський, 90, оф. 3, код ЄДРПОУ 36586872, п/р 26008251486300 в ПАО «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) суму попередньої оплати по договору в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 53 коп., пені у розмірі 2391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 42 коп. та судовий збір в сумі 1258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 58 коп.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя: В.М. Пазичев

Суддя: Т.Я. Рим

Суддя: С.М. Коссак

Повний текст рішення виготовлення та підписано 07.02.2014 року