Постанова

від 10.02.2014 по справі 815/622/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року м. Одеса Справа № 815/622/14

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Татарбунарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Татарбунарський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Татарбунарського районного центру зайнятості кошти у розмірі 5699,81 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 07.11.2011 року звернулася з заявою до Татарбунарського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи, та 07.11.2011 року їй було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. В період з 07.11.2011 року по 06.06.2012 року відповідач перебував на обліку. 06.06.2012 року реєстрацію було припинено в зв'язку з працевлаштуванням. Після чого 11.12.2012 року відповідач знову звернулася до Татарбунарського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи, та 11.12.2012 року їй було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. В період з 11.12.2012 року по 31.05.2013 року відповідач перебував на обліку. 31.05.2013 року реєстрацію було припинено в зв'язку з працевлаштуванням. 05.12.2013 року спеціалістами Татарбунарського районного центру зайнятості було виявлено, що відповідач під час подання заяв до центру зайнятості приховав інформацію, не повідомивши про те, що є фізичною особою-підприємцем. Отже порушуючи законодавство, одночасно перебувала підприємцем та на обліку як безробітна, в результаті чого отримала від держави допомогу по безробіттю в сумі 6449,81 грн. на яку не мала право. Станом на день подання позову до суду, відповідач частково сплатив суму переплати, та загальна сума заборгованості становить 5699,81 грн. . На підставі викладеного позивач просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість по виплаченої йому допомоги по безробіттю в сумі 5699,81 грн.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову.

Згідно Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. N 47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.

В абзаці 5 пункту 7 вищезгаданого Положення визначено, що районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості несуть відповідальність за раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.

Статтею 34 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється серед інших органів інспекціями служби зайнятості.

Відповідно до п. 1 Положення «Про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» (далі Положення), інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості.

Відповідно до підпункту «в» пункту 6 Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням громадянами законодавства про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період вирішення питання про працевлаштування та виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.

Правовідносини щодо зайнятості населення регулюються Законом України «Про зайнятість населення».

Стаття 1 п. 3 цього Закону визначає, що в Україні до зайнятого населення належать зокрема, громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Статтею 2 цього Закону визначено поняття безробітні, якими визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Татарбунарського районного центру зайнятості із заявами про надання їй статусу безробітного від 07.11.2011 року та 11.12.2012 року (а.с.8-9, 15-16).

У своїй заявах ОСОБА_1 зазначала, що заробітку, або інших доходів, передбачених законодавством не має, не є найманим працівником, договори цивільно-правового характеру не укладав, пенсію на пільгових умовах не отримує та як фізична особа - підприємець не зареєстрований.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

На підставі вказаних заяв відповідачу ОСОБА_1 був наданий статус безробітної з 07.11.2011 по 06.06.2012 року та з 11.12.2012 року по 31.05.2013 року та призначена допомога по безробіттю, а також розпочата її виплата.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку їх виплати.

Судом встановлено, що Наказом від 12.06.2012 року № НТ 120612 ОСОБА_1 знята з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних у зв'язку з працевлаштування безробітного з 07.06.2012 року.

Також Наказом від 03.06.2013 року № НТ 130613 ОСОБА_1 була знову знята з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних у зв'язку з працевлаштування безробітного з 01.06.2013 року.

Таким чином ОСОБА_1 перебувала на обліку у Татарбунарському районному центрі зайнятості в якості безробітної та отримувала допомогу по безробіттю у період з 07.11.2011 року по 06.06.2012 року та з 11.12.2012 року по 31.05.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Але як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 у порушення положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» не повідомила центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення.

Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 88 від 05.12.2013 року, встановлено, що безробітна ОСОБА_1 з 21.11.2002 року зареєстрована як фізична особа - підприємець та одночасно знаходилась на обліку в Татарбунарському районному центрі зайнятості і одержувала допомогу по безробіттю, що засвідчує незаконне отримання допомоги по безробіттю за період з 07.11.2011 року по 06.06.2012 року та з 11.12.2012 року по 31.05.2013 року (а.с. 24-25).

Зазначена інформація підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та станом на 13.0.2012 року перебуває в стані припинення.

Тобто, як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 у порушення положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» не повідомила центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що в період перебування відповідача на обліку у Татарбунарському районному центрі зайнятості в якості безробітного, останній виплачена допомога по безробіттю в сумі 6449,81 грн., що підтверджується довідками позивача щодо отримання коштів відповідачем (а.с.22-23).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1,(далі Порядку) у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Татарбунарського районного центру зайнятості від 05.12.2013 року №36 були вжиті заходи по поверненню ОСОБА_1 коштів, отриманих незаконно як допомогу по безробіттю (а.с.26) та на підставі вказаного наказу відповідачу була направлена претензія про відшкодування коштів від 06.12.2013 року № 740/04-12/05, яку ОСОБА_1 отримала 06.12.2013 року, про що свідчить її підпис (а.с.27-28).

Відповідачем в добровільному порядку було повернуто до Татарбунарського районного центру зайнятості частину коштів у сумі 750 грн., що підтверджується квитанціями банку (а.с. 29-31), проте залишок неповернутої суми заборгованості становить 5699,81 грн.

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Оскільки відповідачем повернута лише частина коштів, отриманих в якості допомоги по безробіттю в сумі 750 грн., тому, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача залишок заборгованості з виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 5699,81 грн., яка отримана відповідачем безпідставно, тобто не будучи безробітним.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Татарбунарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Татарбунарського районного центру зайнятості кошти у розмірі 5699,81 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят одна копійка) до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, одержувач: Татарбунарський районний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 20949410, р/р 37179304900475 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Е.А.Іванов

Позов Татарбунарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Татарбунарського районного центру зайнятості кошти у розмірі 5699,81 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят одна копійка) до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, одержувач: Татарбунарський районний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 20949410, р/р 37179304900475 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.