Ухвала

від 05.02.2014 по справі 820/4815/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.Справа № 820/4815/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 820/4815/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаштрейдінг"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаштрейдінг" (далі - ТОВ "Інтермаштрейдінг"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, правонаступником якої на час розгляду справи є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 17 травня 2013 року №0001082201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 360749,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 288599,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72150,00 грн.);

- від 17 травня 2013 року №0001092201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 306234,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 244987,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60970,00 грн.);

- від "17" травня 2013 року №0001102201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9854,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість та з податку на прибуток ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, які викладені в Акті планової виїзної перевірки від 25.04.2013 року №1528/22.1/35477006, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України. Позивач вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню, оскільки ТОВ "Інтермаштрейдінг" не порушувало вимоги податкового та іншого законодавства, інформація, яка наявна в акті перевірки, не підкріплена відповідними доказами та не відповідає дійсності, позивач та його контрагент уклали правочин (договір) на підставі діючого законодавства, договір спрямований на реальне настання правових наслідків та вчинений у встановленій формі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

В частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах) позивач наполягав на недоведеності відповідачем факту порушення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаштрейдінг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.05.2013 року №0001082201, №0001092201, №0001102201.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ТОВ "Інтермаштрейдінг", зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.10.2007 року, про що зроблений запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14801020000037969. Знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова та зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100075669 від 07.11.2007 року.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова з 29.03.2013 року по 18.04.2013 року було проведено планову виїзну перевірку діяльності ТОВ "Інтермаштрейдінг".

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2013 року №1528/22.1/35477006 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаштрейдінг", код за ЄДРПОУ 35477006, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року" (далі - акт перевірки), відповідно до якого встановлено наступні порушення: заниження позивачем податку на прибуток у сумі 288599,00 грн. - внаслідок завищення валових витрат через порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/97-ВР; заниження податку на додану вартість - у розмірі 244987,00 грн. - внаслідок завищення податкового кредиту через порушення п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР; порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12. 2004 року №637) на суму 4927,09 грн.

За наслідками акту перевірки від 25.04.2013 року №1528/22.1/35477006 ДПІ у Київському районі м. Харкова 17.05.2013 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0001082201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 360749,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 288599,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72150,00 грн.); №0001092201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 306234,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 244987,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60970,00 грн.); №0001102201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9854,18 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 17.05.2013 року №0001082201, №0001092201, №0001102201 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та з податку на додану вартість є відображені в акті перевірки від 25.04.2013 року №1528/22.1/35477006 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Інтермаштрейдінг" ст.215, ст.203, ст.228, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України в результаті чого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з Приватним підприємством "Заграва" за період з січня 2010 року по лютий 2011 року за Договором ДГ-02/06с1 від 07.06.2010 року та Договором ДГ-02/06с1 від 07.06.2010 року (аркуші 5, 15 Акту перевірки). Однак, суд звертає увагу на той факт, що між ТОВ "Інтермаштрейдінг" та ПП "Заграва" договори із зазначеними реквізитами не укладались. Натомість правовідносини між зазначеними платниками податків ґрунтувались на договорі купівлі-продажу №02/06-2010 від 07.06.2010 року.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0001082201 (з податку на прибуток) та №0001092201 (з податку на додану вартість) ґрунтуються на акті перевірки, який суперечить ст.83 Податкового кодексу України.

Крім того, у відповідності до акту перевірки, висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру правочину між ТОВ "Інтермаштрейдінг" та ПП "Заграва" ґрунтується на тому, що ТОВ "Інтермаштрейдінг" не надано до перевірки документів, підтверджуючих отримання товару від ПП "Заграва", а саме: товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару.

Відповідно до положень п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Однак, судом першої інстанції встановлено, а відповідачем - не спростовано, що під час проведення перевірки працівники ДПІ у Київському районі м.Харкова не запитували від ТОВ "ІНТЕРМАШТРЕЙДІНГ" товарно - транспортних накладних та довіреностей на отримання товару. Як вбачається із тексту акта перевірки, питання про надання позивачем працівникам податкової служби товарно - транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей зазначених документів постало лише 22.04.2013 року (лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.04.2013 року №60526052/10/22.1-13). При цьому, строк проведення перевірки закінчився 18.04.2013 року. А отже твердження відповідача про ненадання витребуваних документів під час перевірки є сумнівним. Колегія суддів також приймає до уваги той факт, що документи стосовно транспортування товару, придбаного позивачем у ПП "Заграва", а також пояснення стосовно відсутності можливості надати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були надані позивачем податковому органу разом із запереченнями до акту перевірки.

Крім того, з наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ "Інтермаштрейдінг" та ПП "Заграва" було укладено Договір купівлі-продажу №02/06-2010 від 07.06.2010 року. У межах зазначеного договору ТОВ "ІНТЕРМАШТРЕЙДІНГ" отримувало від ПП "Заграва" товар, що знайшло своє відображення у видаткових та податкових накладних, даних бухгалтерського обліку тощо.

Зокрема, позивачем на підтвердження факту реальності здійснення зазначеного правочину надано наступні документи: видаткову накладну №З-00000003 від 03.09.2010 р., видаткову накладну №З-00000004 від 27.09.2010 р., видаткову накладну №З-00000005 від 01.10.2010 р., видаткову накладну №З-00000006 від 05.10.2010 р., видаткову накладну №З-00000007 від 07.10.2010 р., видаткову накладну №З-00000008 від 15.10.2010 р., видаткову накладну №З-00000010 від 21.10.2010 р., видаткову накладну №З-00000012 від 22.10.2010 р., видаткову накладну №З-00000013 від 09.11.2010 р., видаткову накладну №З-00000015 від 29.11.2010 р., видаткову накладну №З-00000017 від 27.12.2010 р., видаткову накладну№З-00000001 від 14.01.2011 р., видаткову накладну№З-00000002 від 25.01.2011 р., видаткову накладну №З-00000003 від 30.01.2011 р.

Крім того, позивачем було додано до матеріалів справи належним чином оформлені податкові накладні, отримані від ПП "Заграва", а саме: податкову накладну від 08.06.2010 р. №160, податкову накладну від 08.06.2010 р. №161, податкову накладну від 18.06.2010 р. №172, податкову накладну від 24.06.2010 р. №179, податкову накладну від 29.06.2010 р. №184, податкову накладну від 30.06.2010 р. №186, податкову накладну від 13.07.2010 р. №201, податкову накладну від 14.07.2010 р. №202, податкову накладну від 06.08.2010 р. №229, податкову накладну від 25.08.2010 р. №248, податкову накладну від 29.09.2010 р. №288, податкову накладну від 29.11.2010 р. №295, податкову накладну від 29.11.2010 р. №296, податкову накладну від 27.12.2010 р. №298, податкову накладну від 14.01.2011 р. №1, податкову накладну від 25.01.2011 р. №2. При цьому відповідачем не оспорюється факт належного оформлення зазначених податкових накладних. Всі отримані податкові накладні відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивача за відповідні податкові періоди.

Факт належної оплати позивачем отриманого товару сторонами у справі не заперечується та підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Аналогічні положення містяться в п. 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Частиною 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні положення містяться в п. 2.4 розділу 2 зазначеного вище Положення.

Досліджені колегією суддів первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується наявність первинних документів за спірною угодою та відповідність їх форми та змісту вимогам чинного законодавства.

Також, всупереч твердженню відповідача позивачем було надано документи, що підтверджують факт транспортування товару: Договір №5534 від 01.06.2010 р., Акт № ХА0017014 здачі-приймання робіт (надання послуг) , Договір про перевезення грузу від 01.06.2010 р., заявку № 1/01 від 03.09.2010 р., Акт № 1/01 від 03.09.2010 р. про виконання робіт, заявки № 2/01 від 27.09.2010 р., Акт № 2/01 від 27.09.2010 р., заявку № 01/01 від 29.11.2010 р. , Акт № 01/01 від 29.11.2010 р., заявку № 01/01 від 25.01.2011 р., Акт № 01/01 від 25.01.2011 р., заявку № 10/01 від 01.10.2010 р., Акт № 10/01 від 01.10.2010 р., заявку № 12/01 від 15.10.2010 р., Акт № 12/01 від 15.10.2010 р., заявку № 01/01 від 14.01.2011 р., Акт № 1/01 від 14.01.2011 р.

Колегія суддів також враховує те, що зазначені документи надавались позивачем відповідачу разом із запереченнями до акту перевірки, однак безпідставно не були враховані останнім.

Колегія уддів погоджується з аргументами позивача стосовно неможливості надати відповідачу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Заграва". Таке твердження обґрунтовано тим, що у відповідності до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника. Таким чином довіреності, виписані позивачем для отримання товарів від ПП "Заграва", були залишені у зазначеного підприємства, як постачальника товарів. Відповідно, ТОВ "Інтермаштрейдінг" не мало змоги їх надати на вимогу податкової служби.

Окрім того, позивачем було надано докази, які свідчать про використання отриманих від ПП "Заграва" товарів у власній господарській діяльності та, одночасно, про подальший рух цих активів. Зокрема, як вбачається з первинних документів (податкових та видаткових накладних, довіреностей тощо), доданих до письмових пояснень позивача, придбані у ПП "Заграва" товари в подальшому були продані іншим суб'єктам господарювання. Колегія суддів також враховує той факт, що подальший продаж цих товарів відображено у податковому обліку позивача у тих податкових періодах, що перевірялись відповідачем. Однак, жодних висновків щодо завищення валового доходу чи податкових зобовязань з ПДВ, а також висновків про відсутність реального характеру цих правочинів акт перевірки не містить.

Особливу увагу колегія суддів звертає на те, що на підставі запиту відповідача №1750/7/22.1-10 від 08.04.2013 року ДПІ у м. Чернігові було проведено зустрічну звірку ПП "Заграва" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтермаштрейдінг", їх реальності та повноти відображення з червня 2010 року по січень 2011 року. Предметом дослідження зазначеної зустрічної звірки були саме ті господарські правовідносини, реальність яких поставлена під сумнів відповідачем. Висновки звірки було викладено у Довідці від 20.05.2013 року №160/22/31895390, у відповідності до якої було підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП "Заграва" та ТОВ "Інтермаштрейдінг", а також належне їх відображення у податковому обліку ПП "Заграва".

Відповідно до абз.2 п.73.5 Податкового кодексу України, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, довідка від 20.05.2013 року №160/22/31895390 про проведення зустрічної звірки, складена ДПІ у м. Чернігові не лише документально підтверджує господарські відносини ПП "Заграва" та ТОВ "Інтермаштрейдінг" за період з червня 2010 року по січень 2011 року, але й свідчить про їх реальність.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що твердження відповідача, викладене в акті перевірки щодо нікчемності правочину, укладеного між ПП "Заграва" та ТОВ "Інтермаштрейдінг" (Договір купівлі-продажу №02/06-2010 від 07.06.2010 року), відсутності реального характеру його здійснення, та відповідно, порушення позивачем у зв'язку з цим п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/97-ВР та п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР є помилковим та не ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.

Відповідно, необґрунтованим є висновок про заниження ТОВ "Інтермаштрейдінг" податку на прибуток у сумі 288599,00 грн. та податку на додану вартість - у розмірі 244987,00 грн. За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0001082201 та №0001092201, прийняті з порушенням вищезазначених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/97-ВР та Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а отже, підлягають скасуванню, як в частині основного платежу, так і в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що акт перевірки містить висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у лютому 2011 року на 1110,00 грн. внаслідок порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Однак, у відповідності до п. 1 розділу XIX Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, а Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність з тієї ж дати. Відтак податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість не може ґрунтуватись на нормах зазначеного Закону.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001102201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9854,18 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для застосування зазначених штрафних санкцій став висновок відповідача про порушення відповідачем п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, яке полягало у перевищенні встановлених лімітів залишку готівки в касах. Висновок ґрунтувався на тому, що всупереч п.3.5 та п.7.24 зазначеного Положення видаткові касові ордери №41 від 02.12.2011 року та №22 від 22.06.2011 року начебто не містили підписів одержувачів грошових коштів з каси позивача.

Однак, відповідач не надав на вимогу суду першої інстанції належних доказів зазначеного порушення. Натомість, позивачем були надані належним чином завірені копії вказаних касових ордерів, які містять відповідні підписи осіб, що отримували готівку з каси ТОВ "Інтермаштрейдінг".

За таких обставин, висновок відповідача про наявність порушення п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 є безпідставним, а застосування штрафних санкцій, передбачених абз.2 п.1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року - необґрунтованим. Отже, податкове повідомлення-рішення №0001102201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9854,18 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 05.09.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 820/4815/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.