Рішення

від 04.02.2014 по справі 922/4876/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.Справа № 922/4876/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД", м. Харків до відповідач - 1 Українсько - Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Львів , відповідач - 2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків про стягнення 68 858 грн. 78 коп. за участю предстаників сторін:

від позивача: Мельник О.В. ( дов. б/н від 25.10.2013 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Українсько - Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач - 1) та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач - 2) про стягнення коштів у розмірі - 68 858 грн. 78 коп. з яких: 65 450 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 3% річних - 634 грн. 78 коп. пеня - 2 774 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Позовні вимоги відповідача-2 обґрунтовані договором поруки б/н від 30.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2013 року.

09.12.2013 року та 09.01.2013 року представник відповідача-2 через канцелярію суду надав відзиви на позовну заяву у яких просить суд відмовити у задоволенні позивних вимог у повному обсязі, також зазначає що відповідно до пункту 1.1. договору поруки, фізична особа підприємець ОСОБА_3 поручається перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" за виконання зобов'язань боржника (Українсько - Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, спільного підприємства "Квінта" код ЄДРПОУ 22332062) що виникла на підставі товарно-транспортної накладної за № 02-ААБ від 30.07.2013 року та згідно із пунктом 1.3 договору поруки, сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника, що виникли на підставі товарно-транспортної накладної за № 02-ААБ від 30.07.2013 року, забезпечується лише частково у межах суми, яка становить 1 500 грн. 00 коп. тобто відповідальність відповідача-2 перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань обмежується лише - 1 500 грн. 00 коп. (а.с. 30, 67).

10.12.2013 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання для долучення документів до матеріалів справи.

09.01.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав додаткові пояснення та документі для долучення до матеріалів справи, а саме: копії описів вкладень та чеки «Укрпошти»; копії листів-повідомлень про призначення справи до розгляду; копію акту звірки станом на 06.12.2013 року; копію рахунку-фактури № 13 від 29.07.2013 року; копію обігово-сальдової відомості; копію довідки про поточні рахунки позивача; копію податкової накладної; витяг з «реєстру платників податків» щодо відповідача.

25.01.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2014 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 10.02.2014 року.

04.02.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав заяву у якій просить вважати пункт 2 прохальної частини опискою, та просить судові витрати покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідач-1 та Відповідач-2 явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, своїм конституційним правом на захист не скористалися, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Пунктом 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 ПВГСУ від 26 грудня 2011 року).

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 10.12.2013 року на 09.01.2013 року та з 09.01.2013 року на 25.01.2013 року, а з 25.01.2014 року на 04.02.2014 року.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.02.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд, розглянувши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" (продавець) та Українсько - Чеським спільним підприємством "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) досягнуто домовленості щодо поставки столових серветок.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надані до справи докази, зокрема, підписана сторонами товарно-транспортна накладна № 02-ААБ від 30.07.2013 свідчить про укладання між сторонами договору поставки товару у спрощений спосіб (стаття 181 Господарського кодексу України).

На виконання укладеної домовленості між сторонами, позивач відвантажив відповідачу-1 товар на загальну суму - 65 450 грн. 00 коп. Поставка товару здійснювалась позивачем шляхом передачі його перевізнику для доставки відповідачу-1, що посвідчується товарно-транспортною накладною № 02-ААБ від 30.07.2013.

Товар у повному обсязі був прийнятий відповідачем що підтверджується наявними у товарно-транспортній накладній підписом що скріплений печаткою підприємства (а.с. 14).

Українсько - Чеським спільним підприємством "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач - 1) не було оплачено вартість отриманого товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі - 65 450 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем за вих. № 1 від 28.10.2013 року було направлено на адресу відповідача-1 вимогу про сплату боргу, але вказану вимогу було залишено відповідачем-1 без відповіді та задоволення (а.с.16).

30.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" (далі - позивач, кредитор) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі-відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки б/н (а.с. 15).

Відповідно до пункту 4.1. договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 1.1. договору поруки встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_3 поручається перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" за виконання зобов'язань боржника (Українсько - Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю" код ЄДРПОУ 22332062), що виникла на підставі товарно-транспортної накладної за № 02-ААБ від 30.07.2013 року та статті 173, частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1.2. сторони домовились, що Фізична особа підприємець ОСОБА_3 не несе відповідальності перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" за збитки, що можуть бути спричинені поручителем Українсько - Чесько спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, спільного підприємства "Квінта", своїх зобов'язань оплатити товар після його прийняття.

У відповідності до пункту 2.1 договору поруки, сторони визначили, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, що виникли з зобов'язання оплати товар після його отримання, який був відвантажений відповідно до товарно-транспортної накладної за № 02-АА від 30.07.2013 року, поручитель зобов'язується нести відповідальність солідарно з боржником.

Згідно із пунктом 1.3 договору поруки, сторони узгодили, що даною порукою зобов'язання боржника, що виникли забезпечується лише частково у межах суми, яка становить 1 500 грн. 00 коп.

Частиною 2 пункту 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, відповідач-2 солідарно із відповідачем-1 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань за товарно-транспортною накладною за № 02-ААБ від 30.07.2013 року у обсязі 1 500 грн. 00 коп., що передбачено пунктом 1.3. договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин.

Відповідно статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати) майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року визначена правова позиція судів касаційних інстанцій у розгляді справ стосовно окремих норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та інших актів законодавства, що містять норми матеріального права, а саме, у випадку підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повної оплати отриманого від позивача товару до суду не надав, господарський суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Сума основної заборгованості з відповідача - 1 що підлягає задоволенню становить 63 950 грн. 00 коп.

Отже відповідальність відповідача-2 відповідно до договору поруки забезпечується лише частково у межах суми, яка становить 1 500 грн. 00 коп.

Сума основної заборгованості з відповідача-2 що підлягає задоволенню становить - 1 500 грн. 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані: пеня у розмірі - 2 774 грн. 00 коп. та 3% річних у розміні - 634 грн. 78 коп.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення пеня - 2 774 грн. 00 коп.

Наданий позивачем 09.01.2014 року розрахунок пені за період з 31.07.2013 року по 25.11.2013 року відповідає вимогам чинного законодавства, та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом, зазначені вимоги позивача є обґрунтовані та підлягають до задоволення у розмірі 2 774 грн. 00 коп.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних за період з 31.07.2013 року по 25.11.2013 року від простроченої суми заборгованості у розмірі - 634 грн. 78 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних за період з 31.07.2013 року по 25.11.2013 року обгрунтований та підлягає задоволенню у розмірі - 634 грн. 78 коп.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

У зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судові витрати у даній справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України які складаються з 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору покладаються на обох відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Українсько - Чеського спільного підприємства "Квінта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (р/р 26006010953320 в банк ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 22332062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" (р/р 26004417329700 в банк ПАТ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 38384847) суму основного боргу у розмірі 63 950 (шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. суму пені - 2 774 (дві тисячи сімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.; 3% річних - 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 78 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі - 1 683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 02 коп.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р/р НОМЕР_1 у АТ "Імексбанк", МФО 328384, ЄДРПОУ 37366785 ІПН 311180859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Пак ЛТД" (р/р 26004417329700 в в банк ПАТ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 38384847) суму заброгованості у розмірі - 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.; та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 37 (тридцять сім) грн. 48 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя Ємельянова О.О.