Рішення

від 04.02.2014 по справі 914/4758/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 р. Справа № 914/4758/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Технофантазія», м. Львів

про: стягнення 13863,00 грн. заборгованості

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Білинський М.О. (довіреність № 14/01-008-21 від 14.01.2014 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 04.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Технофантазія» про стягнення 13863,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 23.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.01.2014 року. Ухвалою суду від 15.01.2014 року розгляд справи відкладено на 04.02.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Угоди-замовлення від 16.06.2011 року щодо оплати наданих транспортних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13863,00 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 15.01.2014 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.01.2014 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.06.2011 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (ватажовідправник/замовник) укладено Угоду-замовлення, відповідно до якої позивач надав транспортні послуги відповідачу по здійсненню перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Україна (Львів) - Іспанія (Барселона).

Позивач виконав зазначені зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною міжнародного зразка (CMR) № 159754.

За виконання транспортних послуг відповідачу для оплати було виставлено рахунок №СФА-3023 від 01.07.2011 року на суму 26168,00 грн.

Відповідно до Угоди-замовлення, порядок і форма оплати здійснюється шляхом передоплати 5000,00 грн. до 24.06.2011 року, решта суми на протязі 10-ти банківських днів по приходу оригіналів документів. Документи відповідачу надіслано 16.08.2011 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 152-181 від 16.08.2011 року.

Оскільки відповідач здійснив лише передоплату на суму 5000,00 грн., 27.12.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 11/12-314-21 від 27.12.2011 року з вимогою оплатити заборгованість в сумі 21168,00 грн. та повідомити про розгляд даної претензії на протязі семи днів від її отримання. Зазначену претензію відповідач отримав 29.12.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8210021140043.

У відповіді на претензію відповідач заборгованість підвередив та зазначив, що постарається погасити заборгованість в першочерговому порядку.

Проте оплата була здійснена частково, а саме 20.04.2012 року відповідач перерахував на рахунок позивача 3168,00 грн., 02.07.2012 року - 5000,00 грн. Таким чином, на момент подання позову до суду, заборгованість відповідача становить 13000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу трьох відсотків річних в сумі 863,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову належним чином не заперечив, заяв про застосування строків позовної давності не заявляв, доказів погашення заборгованості не надав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до Угоди-замовлення, порядок і форма оплати здійснюється шляхом передоплати 5000,00 грн. до 24.06.2011 року, решта суми на протязі 10-ти банківських днів по приходу оригіналів документів. Документи відповідачу надіслано 16.08.2011 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 152-181 від 16.08.2011 року.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 13863,00 грн. заборгованості, з яких 13000,00 грн. основної заборгованості та 863,00 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Технофантазія» (79070, м. Львів, пр. Червоної Калини, 47/33; код ЄДРПОУ 20787657) на користь Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 22; р/р 26005413173 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 13825481) 13000,00 грн. основної заборгованості, 863,00 грн. трьох відсотків річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.02.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А