Постанова

від 06.02.2014 по справі 801/2165/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 р. (17:22) Справа №801/2165/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Северненка Д.Л., довіреність №б/н від 27.09.2013 року,

відповідача - Бекірової Д.П., довіреність №57/10 від 11.11.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (під час розгляду справи замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим) з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року №0001451501 та №0002531502.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на фактичних даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства і суперечать чинному податковому законодавству. Зокрема, позивач вказав на те, що законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акту перевірки матеріалів досудового слідства. Таким чином, в процесі перевірки було використано документи, які ніяким чином не стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства. Натомість, реальність проведення господарських операцій ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» з контрагентами ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Аланар» підтверджується всіма необхідними первинними документами, що оформлені за наслідками здійснених правочинів. Формування ж висновків перевірки тільки на дослідженні податкового стану контрагентів, на думку позивача, є однобоким та невірним. Крім того, позивачем було зазначено про те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податку, не покладено обов'язки з перевірки дотримання постачальниками товарів (послуг) вимог законодавства.

Присутній у судовому засіданні 06.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, а також заперечення на висновок проведеної за матеріалами справи судової економічної експертизи, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на висновки перевірки щодо виявлених порушень податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія», що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№528658 від 17.07.2012 року (а.с.50).

Згідно з наявними в матеріалах справи документами, позивач з 20.08.1999 року перебуває на податковому обліку за №8039.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.12.2012 року №57977 (а.с.9) податковою інспекцією приписано надати позивачу пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських відносин з контрагентом ПП «Аланар» (ЄДРПОУ 36951716) та ТОВ «Кримстройіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553).

На запит податкового органу позивачем супровідним листом №271 від 11.12.2012 року були направлені до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі необхідні документи (а.с.10).

Наказом від 18.01.20143 року №167 начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (а.с.11).

Про проведення перевірки позивача сповіщено повідомленням №87 від 21.01.2013 року, в якому також зазначено про необхідність позивачу забезпечити надання всіх необхідних документів (а.с.12).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 24.01.2013 року по 31.01.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (ЄДРПОУ 30494268) з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Аланар» (ЄДРПОУ 36951716), ТОВ «Кримстройіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» встановлено порушення:

- п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.6, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 4 квартал 2010 року на 3744,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 5802,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 18720,00 грн.,

- п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 5653,24 грн., в тому числі за жовтень 2010 року - 748,80 грн., лютий 2011 року - 1160,40 грн., травень 2011 року - 299,30 грн., червень 2011 року - 3444,74 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» мало взаємовідносини з контрагентами ПП «Аланар» та ТОВ «Кримстройіндустрія».

Висновки перевірки засновані на даних зустрічних звірок контрагентів, якими не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» з ПП «Аланар» та ТОВ «Кримстройіндустрія».

За висновками податкового органу факт сплати коштів на адресу контрагента не є безумовним підтвердження того, що поставка мала місце. У сукупності з дослідженими обставинами по ланцюгу надані до перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ТОВ ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» обмінювалось документами на товари та послуги з контрагентами, що мають ознаки фіктивних підприємств.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування витрат та податкового кредиту.

Ведення ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» податкового обліку на підставі документів, отриманих від ПП «Аланар» та ТОВ «Кримстройіндустрія», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства, завищення витрат за перевіряємий період на суму 28266,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 5653,24 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 578/15.2/30494268 від 05.02.2013 року (а.с.13-21).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на них заперечення (а.с.22-26).

У відповіді на заперечення №3846/10/15.2 від 18.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі зазначено про те, що всі порушення законодавства, вказані в акті перевірки, є дійсними (а.с.27-30).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.02.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.31-32):

№0001451501, в якому визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 28266,00 грн. (по декларації №9000756427 від 02.03.2011 року за 2010 рік в сумі 3744,00 грн., по декларації №9002921803 від 06.05.2011 року за 1 квартал 2011 року на суму 5802,00 грн., по декларації №9006639365 від 15.08.2011 року за 2 квартал 2011 року в сумі 18720,00 грн.),

№0002531502, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6028,64 грн., з них 5653,24 грн. за основним платежем та 375,40 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та який визначає, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

З положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Аланар».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Згідно із довідкою з ЄДРПОУ серії АА№528658 від 17.07.2012 року (а.с.50) одними із основних видів діяльності ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» є: будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД-2010 41.20); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД-2010 71.12); інші спеціалізовані будівельні роботи (КВЕД-2010 43.99).

В межах статутної діяльності ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (генпідрядник) був укладений договір генерального підряду від 01.07.2004 року з ЗАТ «Автотранспортне підприємство «Хімпромсоюз» (замовник). Відповідно до умов вказаного договору генпідрядник зобов'язується в установлений договором строк виконати проектно-вишукувальні роботи, виконати роботи з реконструкції наявних будівель виробничої бази та здійснити будівництво об'єктів виробничо-складського та адміністративно-торгового призначення у місті Сімферополі по вулиці Будьонного,32 із здійсненням авторського нагляду (а.с.123-126).

З метою виконання робіт за вказаним договором позивачем були придбані у Приватного підприємства «Аланар» необхідні прилади та інструменти (щит сигналізації, пульт управління, показник температури, теплоізоляція, термометр, вентилі) на загальну суму 26956,99 грн., з них ПДВ - 4492,83 грн.

Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента ПП «Аланар» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.39-43): №РН-0100/06 від 08.06.2011 року, №РН-0324/05 від 31.05.2011 року, №222/06 від 23.06.2011 року, №693 від 14.10.2010 року, №293/05 від 27.05.2011 року.

Оплата за отриманий від контрагента товар проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (зворотній бік а.с.44-48).

Використання позивачем перелічених вище матеріалів для виконання робіт за договором з ЗАТ «Автотранспортне підприємство «Хімпромсоюз» від 01.07.2004 року підтверджується даними акту №б/н приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року та відомістю ресурсів (а.с.121-122).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 01.03.2006 року між ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (підрядник) та ТОВ «НПП «Пластополімер» (замовник) був укладений договір будівельного підряду (а.с.138-139). Відповідно до умов вказаного договору підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати роботи з будівництва «Багатоповерхового житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Балаклавська у місті Сімферополі».

На виконання умов цього договору, позивачем як замовником 07.02.2011 року був укладений договір підряду № 28 з ТОВ «Кримстройіндустрія» (підрядник). За умовами вказаного договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу із контролю якості зварних з'єднань по вулиці Балаклавській багатоквартирний будинок у місті Сімферополі (а.с.33-).

Про виконання ТОВ «Кримстройіндустрія» підрядних робіт свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року (а.с.35-37). Вартість виконаних робіт згідно із довідкою за лютий 2011 року становить 6962,42 грн. (а.с.34).

Оплату за виконані контрагентом роботи позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (зворотній бік а.с.38).

В свою чергу, сторонами договору від 01.03.2006 року ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» та ТОВ «НПП «Пластополімер» підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року (а.с.140-145).

Суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

За наслідками проведених господарських операцій ПП «Аланар» та ТОВ «Кримстройіндустрія» на адресу позивача були виписані податкові накладні (а.с.38, 44-48):

№15 від 07.02.2011 року на суму 6962,42 грн., з них ПДВ - 1160,40 грн.,

№765 від 14.10.2010 року на суму 4492,80 грн., з них ПДВ - 748,80 грн.,

№299 від 27.05.2011 року на суму 1600,00 грн., з них ПДВ - 266,67 грн.,

№330 від 31.05.2011 року на суму 195,79 грн., з них ПДВ - 32,63 грн.,

№105 від 08.06.2011 року на суму 19068,40 грн., з них ПДВ - 3178,07 грн.,

№233 від 23.06.2011 року на суму 1600,00 грн., з них ПДВ - 266,67 грн.

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статтею 201 Податкового кодексу України.

Відтак, вказані вище податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем фактично було отримано товари (послуги) від контрагентів ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Аланар», проведено оплату їх вартості і використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цими правочинами.

Ці дані також підтверджено проведеною у справі судово-економічною експертизою, за результатами якої ТОВ «Інститут обліку та аудиту» складено висновок №41 від 17.12.2013 року (а.с.65-88).

Крім того, згідно з експертним висновком наданими на дослідження документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» за період жовтень 2010 року - червень 2011 року не підтверджується завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 28266,00 грн., заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5653,24 грн.

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експертизи №41 від 17.12.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

В акті перевірки посадовими особами відповідача було вказано на неможливість здійснення бухгалтерського та податкового обліку на підставі первинних документів, що складені за відсутності фактичного здійснення господарської операції.

Однак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки в частині відсутності реальних правових наслідків за правочинами між позивачем та його контрагентами спростовано.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та визначено суму витрат на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ «Кримстройіндустрія» та ПП «Аланар».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, а також заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у загальній сумі 342,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №28034 від 26.02.2013 року (а.с.8). Платіжними дорученнями №31932 від 10.12.2013 року та №32017 від 20.12.2013 року (а.с.102-103) підтверджується оплата позивачем вартості проведеного у справі експертного дослідження у загальній сумі 12000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 342,95 грн., а також витрати на проведення експертизи у розмірі 12000,00 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 06.02.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 10.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.02.2013 року №0001451501 та №0002531502.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 342,95 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 12000,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.