Постанова

від 07.02.2014 по справі 804/183/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 р. Справа № 804/183/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправними дії,-

ВСТАНОВИВ :

08.01.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому просить:

- дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області визнати протиправними;

-вимогу про сплату недоїмки №Ф-683у від 30.08.2013р., видану відповідачем, визнати протиправною та скасувати.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є суб'єктом підприємницької діяльності та зареєстрований за спрощеною системою оподаткування платників єдиного внеску згідно п.291.1 ст.291 Податкового кодексу України і є пенсіонером за віком. 11.12.2013р. ним було отримано листа-повідомлення про необхідність виконати вимогу відповідача № Ф-683у від 30.08.2013р., яка містить уточнену суму вимоги № 683 від 09.08.2013р. про сплату недоїмки за єдиним внеском в сумі 8658,71грн. по сплаті цього внеску за себе. Позивач вважає дії відповідача з нарахування йому недоїмки протиправними і протизаконними, а вимогу такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач є пенсіонером за віком та згідно до п.4 ст. 4 Закону України звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Ухвалою суду від 10.01.2014р. відкрито провадження у справі № 804/183/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2014р.

28.01.2014р. позивач та відповідач в судове засідання не з'явились. Позивач надав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності позивача в порядку письмового провадження; відповідач подав до суду клопотання, в якому просив суд перенести розгляд справи, в зв'язку з чим розгляд справи перенесено на 07.02.2014р.

07.02.2014р. відповідач в судове засідання не з'явився, 05.02.2014р. надав суду докази, які витребував суд, разом з тим вдруге просив суд перенести судове засідання через хворобу представника відповідача.

Судом не приймається клопотання про відкладення розгляду справи, подане вдруге відповідачем, оскільки відповідач не надав доказів на його обґрунтування. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 11.01.1999р. як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 та копією свідоцтв платника єдиного податку.

Окрім того, позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 14.10.2011р. № НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу узгоджену вимогу від 30.08.2013р. № Ф-383у про сплату єдиного внеску в загальній сумі 8658,71грн., з якої станом на 14.10.2013р. залишок заборгованості становить 1194,03 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача по виставленню йому вимоги про сплату недоїмки є протиправними та протизаконними, оскільки він здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком, а отже, не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між дуб-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VІ(далі - Закон № 2464).

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією відповідного посвідчення, наявного у справі.

При цьому, статус пенсіонера за віком позивач набув на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.2011р. передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадків, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії; за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років назначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.

З огляду на викладене та те, що позивач отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст.4 Закону України № 2464 не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію призначено на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд приходить до висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а ч. 2 цієї статті визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових заперечень суду не надав, однак як вбачається з матеріалів справи, а саме: з копій листа відповідача № 1526/08/46 від 14.10.2013р. та № 4935/03/27 від 02.12.2013р., відповідачем, не враховані вимоги частини 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування» і не звільнено позивача від сплати єдиного внеску, що підтверджується надісланням на адресу позивача вимог № 683 від 09.08.2013р. та вимоги № 683у від 30.08.2013р., якими визначена сума боргу зі сплати єдиного внеску.

Оскільки ч. 4 ст.4 Закону № 2464 не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внесків пенсіонерів за віком, при цьому, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами за віком на пільгових умовах.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що вимога відповідача виставлена позивачеві прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оспорювана вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та те, що позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 68,82грн. згідно квитанції № ПН 915254К від 19.11.2013р., слід стягнути на користь позивача зазначені витрати з Державного бюджету України з урахуванням вимог ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправними дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Визнати протиправною та скасувати прийняту управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вимогу про сплату недоїмки від 30.08.2013р. № Ф-683у .

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82грн.(шістдесят вісім гривень 82 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук