Постанова

від 03.02.2014 по справі 914/3845/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа № 914/3845/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс-2007" (надалі ТзОВ "Будівельний альянс-2007") № 12-12 від 12.12.2013р. (вх. № 05-05/2879/13 від 24.12.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2013р.

у справі № 914/3845/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВІКАНТ" (надалі ТзОВ "Торговий дім ВІКАНТ")

до відповідача: ТзОВ "Будівельний альянс-2007"

про стягнення 29679,05 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Крумшин Н.М.- представник (довіреність б/н від 25.10.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2013р. у справі №914/3845/13 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Будівельний альянс-2007" на користь ТзОВ "Торговий дім ВІКАНТ" 29679,05грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наявними в матеріалах справи видатковою накладною та довіреністю підтверджується отримання відповідачем від позивача товару вартістю 129179,05грн. Відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату розгляду справи в суді сума боргу, яка підлягає до стягнення, становить 29679,05 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення. Вказує, що сторони погодили предмет та ціну договору, укладеного в спрощений спосіб. Однак, стверджує, що строк виконання зобов'язання сторонами не узгоджений. Відтак, зазначає про відсутність факту неналежного виконання зобов'язання зі сторони відповідача. Звертає увагу на те, що не отримував вимоги позивача щодо сплати коштів у розмірі 29679,05 грн., що власне є предметом спору. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2013р. у справі № 914/3845/13, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу оскаржуване рішення суду вважає законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Підтверджує, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, яким не визначено строку здійснення відповідачем оплати за отриманий товар. Стверджує, що відповідач у даному випадку був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Покликається на те, що накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку щодо розрахунку за товар. Просив залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2013р. у справі №914/3845/13, а апеляційну скаргу ТзОВ "Будівельний альянс-2007" - без задоволення.

Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.12.2013р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2013р. у справі №914/3845/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткової накладної № 03513 від 14.03.2013р. та довіреності № 23 від 14.03.2013р. позивач відвантажив відповідачу товар (арматуру) на загальну суму 129179,05 грн. з ПДВ (а.с. 11-12).

06 червня 2013 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу б/н від 03.06.2013р., в якому зазначив, що станом на 03.06.2013р. заборгованість ТзОВ "Будівельний альянс-2007" за отриманий товар становить 64179,05 грн. та просив у семиденний строк з дня отримання даної вимоги перерахувати вказану суму грошових коштів на рахунок ТзОВ "Торговий дім ВІКАНТ" (а.с. 14-15).

На виконання вищевказаної вимоги відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 34500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4408 від 11.06.2013р., № 4409 від 14.06.2013р., № 4411 від 19.06.2013р., № 1816 від 14.08.2013р., № 4438 від 29.08.2013р. та № 4442 від 12.09.2013р. (а.с.59-64).

26.10.2013р. позивач надіслав відповідачу акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що станом на 25.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 29679,05 грн. (а.с.20-22).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало непогашення відповідачем боргу в сумі 29679,05 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів констатує, що вищеописаними видатковою накладною №03513 від 14.03.2013р. та довіреністю № 23 від 14.03.2013р. підтверджується факт відвантаження позивачем та отримання відповідачем товару (арматури) на загальну суму 129179,05 грн. з ПДВ.

Наявні в матеріалах справи акт звірки розрахунків та копії платіжних доручень свідчать про часткову оплату ТзОВ "Будівельний альянс-2007" вартості отриманого товару у розмірі 99500,00 грн.

Таким чином, залишився неоплаченим борг в сумі 29679,05 грн., доказів погашення якого відповідач не надав.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що після отримання товару, а згодом і після отримання листа-вимоги позивача від 03.06.2013р. ТзОВ "Будівельний альянс-2007" не погасило заборгованості перед ТзОВ "Торговий дім ВІКАНТ" в розмірі 29679,05грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення вищевказаної суми з відповідача на користь позивача відповідно до положень п. 2 ст. 530 та ст. 692 ЦК України.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно положень ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2013р. у справі №914/3845/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Хабіб М.І.